як в фізичному, так і в духовному відношенні, відзначається наближеність їх до дорослого стану; стираються ті суперечності, які властиві підліткового віку, підкреслюється деяка гармонія В«тілесногоВ» та В«духовногоВ», встановлення рівного відносини з оточуючими, взаєморозуміння з батьками і вчителями. Перехід від подростничества до юності малюється як плавний рух до дорослості, де отримання атестата офіційно закріплює цю дорослість, підтверджує цивільний статус зростаючої людини. Тим часом аналіз особливостей старшокласників дозволяє виявити психологічну своєрідність дітей цього віку, що представляє найважливіший фактор для визначення технологій навчання шкільному предмету.
У старшому шкільному віці встановлюється досить міцний зв'язок між професійними і навчальними інтересами. Якщо у підлітка навчальні інтереси визначають вибір професії, то у старших школярів спостерігається і зворотне: навчальна діяльність залишається основним видом діяльності старшого школяра.
У старшокласників, порівняно з підлітками, інтерес до навчання підвищується. Це пов'язано з тим, що складається нова мотиваційна структура вчення. Провідне місце займають мотиви, пов'язані із самовизначенням і підготовкою до самостійного життя. Ці мотиви набувають особистісний сенс і стають дієвими. Старшокласникам властиве прагнення стати повноцінним членом суспільства, приносити користь людям, Батьківщині, особливо в інформаційному суспільстві, де кожен В«працюєВ» з електронною інформацією.
Також у старшокласників спостерігається інтерес до змісту і процесу навчання. Поряд з інтересом до фактів, що характерно і для підліткового віку, у старшого школяра проявляється інтерес до теоретичних проблем, до методів наукового дослідження, до самостійної пошукової діяльності щодо вирішення складних задач. Це багато в чому і визначає застосування комп'ютерних технологій для організації проблемно-пошукової діяльності як на уроці, так і в позаурочний час.
Старші школярі краще усвідомлюють своє ставлення до вченню, причини, які спонукають їх вчитися, В зв'язку з високим рівнем самокритичності старші школярі, аналізуючи умови, заважають вчитися, вказують на прояв у них таких негативних рис характеру, як ліньки, безвольність, непосидючість, невміння організувати свій час і самоконтроль, настрій. Тобто своє ставлення до вченню учні пов'язують з притаманними їм індивідуальними психічними особливостями.
Говорячи про пізнавальної діяльності старшокласника, Л.І. Божович зазначає, що В«немає ні однією інтелектуальної операції в пізнавальній діяльності старшого школяра, якої не було б у підлітка В». У самому справі, старший школяр мислить поняттями, користується різними розумовими операціями, міркує, логічно запам'ятовує і т. д., хоча і в цьому відношенні є зрушення. Зупинимося на деяких найбільш істотних з них:
1. Якщо в підлітковому віці ще помітний розрив у визначеннях конкретних і абстрактних понять (підлітки легше справляються з визначенням конкретних понять), то в старшому шкільному віці цей розрив згладжується. При визначенні конкретних понять підлітки тільки в 53% випадків вказують як видові, так і родові ознаки, в той час як старші школярі (випускники шкіл) справляються з цим у 92% випадків. При визначенні абстрактних понять тільки 16% підлітків вказали на видові і родові ознаки, в той час як серед старших школярів таких учнів було 83%.
2. Аналогічна картина спостерігається і в розвитку таких розумових операцій, як порівняння, узагальнення. Так, якщо підліток знаходить подібність і відмінність при Порівняно конкретних понять в 69% випадків, то старші школярі - в 100% випадків, а при порівнянні абстрактних понять підліток відповідно в 22% випадків, а старші школярі в 92% випадків. Важливий показник розумової діяльності - здатність виділяти істотне. Підлітки, виробляючи угруповання предметів, робили це по істотним ознаками в 44% випадків, а старші школярі (випускники) в 70% випадків.
3. Показником розумового розвитку є також уміння користуватися раціональними прийомами запам'ятовування. Так, якщо підліток користується такими прийомами, як багаторазове читання і читання і відтворення, то старші школярі поряд з цими прийомами використовували і такі прийоми, як конспектування і підкреслення (27%), виділення головної думки і порівняння з іншим вивченим матеріалом (10%), складання плану (8%).
Однак всі це - кількісні зміни. У чому ж полягає якісна своєрідність пізнавальної діяльності старшого школяра? Л. І. Божович вказує на зміна змістовної (про що мислять, що сприймають і т. д.) і мотиваційної сторони пізнавальної діяльності. Про мотиваційної стороні ми вже говорили. Як же змінюється змістовна сторона?
Якщо підліток хоче знати, що собою являє те чи інше явище, то старші школярі прагнуть розібратися в різних точках зору на це питання і скласти власну думку. Старші школярі завжди хочуть встановити істину. Їм стає нудно, якщо немає цікавих завдань В«для розумуВ». Дати старшокласнику такі задачі-ось питання, яке має хвилювати вчителі.
Старших школярів приваблює сам хід аналізу, способи доказу не менше, ніж конкретні відомості. Багатьом з них подобається, коли викладач змушує їх вибирати між різними точками зору, вимагає обгрунтування тих чи інших тверджень; вони з готовністю, навіть з радістю, вступають у суперечку і наполегливо захищають свою позицію. Ось що пише старшокласниця Т. Н.:
В«Так, все-таки головне, що прийшло до мене з віком, - бажання сперечатися. Але це не жовчна, злісна сварливість, це інше, гарне, якщо хочете знати, дзвінке і життєрадісне відчуття-сперечатися. Адже я пізнаю світ. Це якась дійшлість, бажання до всього докопатися самої. Мені хочеться сперечатися не тільки з людьми, але й з книгами, з природою. Геть примирення, геть байдужість! Суперечка краще!
Ну як же не посперечатися з підручником, що стверджують, що любов у Павла Петровича Кірсанова В«Принизлива, брехлива і безпліднаВ». Неправда! Це справжня любов. Я сперечалася з підручником, сперечалася з вчителькою, сперечалася з класом, і, врешті-решт, все погодилися зі мною. Треба розуміти і таких однолюбів, як П. П. Це теж сьогодення В».
У дискусіях старших школярів з легкістю виникають далекі зіставлення, сміливі узагальнення, народжуються оригінальні ідеї. Можливо, це пояснюється відсутністю готових штампів, новизною такого роду розумової роботи.
Активність думки в ці роки і своєрідна продуктивність мислення (легкість виникнення нових ходів думки) характерним чином виявляються в несподіваних, часом фантастичних припущеннях і В«теоріяхВ».
Найбільш часте улюблене зміст суперечок і задушевних бесід старшокласників - це етичні, моральні проблеми. Старші школярі не просто закохуються або дружать, але і обов'язково хочуть знати: В«Що таке дружба?В», В«Що таке любов?В».
Старшокласники готові довго й гаряче обговорювати, чи можна закохатися відразу в двох, чи можна вважати принциповим людини, який не висловлює своєї думки під час спору, чи може бути дружба між хлопцем і дівчиною. Характерно їх прагнення знайти істину саме в розмові, в роз'ясненні понять. Вони відносяться до житейським етичним поняттям так само, як до понять природничих:
очікують точних, однозначних відповідей і не схильні миритися з розбіжностями і неясностями. Шукання старших школярів пройняті поривами почуття і волі, їх мислення носить пристрасний характер. У цьому, мабуть, і полягає своєрідність інтелектуальної діяльності старшого школяра.
Старший шкільний вік - це пора пошуків і відкриттів. Старшокласники люблять досліджувати та експериментувати, творити і створювати нове, оригінальне. Вони з великим інтересом займаються в різних наукових товариствах, в школах В«юних математиків В»та інших юнацьких об'єднаннях.
Більшість старшокласників висловлюються на користь активних форм діяльності: дискусій, лабораторно-практичних робіт, вивчення першоджерел і, ...
