ладні види праці. Праця дітей в природі дає реальні результати. Цим він і привертає до себе дітей, викликає радість і бажання доглядати за рослинами і тваринами.
Третє завдання - формування у дітей любові до природи. Це завдання випливає з гуманістичної спрямованості виховання в нашому суспільстві і необхідності охорони природи - нагальною турботи всього людства. Дбайливе ставлення до природі передбачає прояв добрих справ і вчинків у тих випадках, коли це необхідно, а для цього діти повинні знати, як доглядати за рослинами і тваринами, які умови створювати для їх сприятливого росту і розвитку. Особливе значення для формування бережливого ставлення до природи мають знання про живому організмі, вміння відрізняти його від об'єктів неживої природи.
Дбайливе ставлення до природи пов'язане з розвитком спостережливості, т. е виховуючи у дитини почуття любові до природи, потрібно прагнути до того, щоб малюк не проходив повз того чи іншого явища, що викликає тривогу, щоб він на справі виявляв турботу про природу.
Формування дбайливого-ставлення до природи залежить і від здатності естетично сприймати її, тобто вміти бачити і переживати красу природи. Естетичне сприйняття забезпечується безпосереднім "живим" спілкуванням дітей з природою. Спостереження краси природних явищ - невичерпне джерело естетичних вражень. Важливо показати дітям естетичні якості природних явищ, навчити їх відчувати прекрасне, висловлювати оцінні судження, пов'язані з переживанням краси спостережуваних явищ.
Всі перераховані завдання, які стоять перед вихователем, тісно взаємопов'язані - Необхідно розглядати і вирішувати їх у комплексі. Складність і різноманіття цих завдань вимагають від педагога вміння використовувати різноманітні методи роботи з дітьми (спостереження, гра, праця, читання і розповідання, організація дослідів, бесіда і т. д.) в їх взаємозв'язку.
1.2 Сутність і зміст екологічного виховання дошкільників
Для дошкільної педагогіки екологічне вихова
ння - це новий напрямок, яке з'явилося на рубежі 80-х і 90-х років і в даний момент проходить етап становлення. Його базовою основою є традиційно сформований програмний розділ В«Ознайомлення дітей із природою В», сенс якого полягає в тому, щоб зорієнтувати маленьких дітей в різних явищах природи, головним чином доступних безпосередньому спостереженню: навчити розрізняти рослини і тварин, давати їм деякі характеристики, в окремих випадках встановлювати причинно-наслідкові зв'язки. В останнє десятиліття робота дошкільних установ зосередилася на вихованні у дітей дбайливого ставлення до живого - ознайомлення з природою прийняло природоохоронну забарвлення.
Екологічне виховання - нова категорія, яка безпосередньо пов'язана з наукою екологією, різними її відгалуженнями [2]. У класичній екології центральними поняттями є: взаємодія окремо взятого організму із середовищем її проживання: функціонування екосистеми - спільноти живих організмів, що мешкають на одній території (мають тому однотипну середовище проживання) і взаємодіючих між собою. Обидва поняття, у формі конкретних прикладів з найближчого оточення дитини-дошкільника, можуть бути представлені йому і стати основою розвиваючого погляду на природу і ставлення до ній.
Взаємодія людини з природою - другий, надзвичайно важливий аспект екології, який став основою бурхливо розвиваються галузей - соціальної екології, екології людини - не може залишитися в стороні від пізнання сучасної дитини. Конкретні приклади використання людиною природних ресурсів і наслідки цього впливу на природу і на здоров'я людей можуть бути взяті на озброєння дошкільної педагогікою з метою формування у дітей початкової позиції з цього питання.
Отже, в основі екологічного виховання - адаптовані на шкільний вік провідні ідеї екології: організм і середовище, співтовариство організмів і середу, людина і середу.
Мета екологічного виховання дошкільнят - формування почав екологічної культури - базисних компонентів особистості, що дозволяють в подальшому, відповідно до Концепції загальної середньої екологічної освіти, успішно привласнювати в сукупності практичний і духовний досвід взаємодії людства з природою, який забезпечить його виживання і розвиток.
Ця мета узгоджується з Концепцією дошкільного виховання, яка, орієнтуючись на загально-гуманістичні цінності, ставить завдання особистісного розвитку дитини: закласти в дошкільному дитинстві фундамент особистісної культури - базисні якості людського початку в людині. Краса, добро, істина в чотирьох провідних сферах дійсності - природі, В«рукотворному світіВ», оточуючих людях і собі самому - це ті цінності, на які орієнтується дошкільна педагогіка нашого часу.
Природа планети - унікальна цінність для всього людства: матеріальна та духовна. Матеріальна, тому що в комплексі всі ці компоненти складають середовище проживання людини і основу його виробничої діяльності. Духовна, тому що є засобом натхнення і стимулятором творчої діяльності. Природа, відображена в різних творах мистецтва, становить цінності рукотворного світу.
Формування почав екологічної культури - Це становлення усвідомлено-правильного ставлення безпосередньо до самої природі у всьому її різноманітті, до людей, що охороняє і творящим її, а також до людям, котрі створюють на основі її багатств матеріальні чи духовні цінності. Це також ставлення до себе, як частини природи, розуміння цінності життя і здоров'я і їх залежність від стану навколишнього середовища. Це усвідомлення своїх умінь творчо взаємодіяти з природою.
Початкові елементи екологічної культури складаються на основі взаємодії дітей під керівництвом дорослих з предметно-природним світом, який їх оточує: рослинами, тваринами (Спільнотами живих організмів), їх середовищем проживання, предметами, виготовленими людьми з матеріалів природного походження. Завдання екологічного виховання - Це завдання створення та реалізації виховно-освітньої моделі, при якої досягається ефект - очевидні прояви почав екологічної культури у дітей, які готуються до вступу в школу [3].
Вони зводяться до наступного:
• створення в педагогічному колективі атмосфери значущості екологічних проблем та пріоритетності екологічного виховання;
• створення в дошкільному закладі умов, що забезпечують педагогічний процес екологічного виховання;
• систематичне підвищення кваліфікації педперсонала: оволодіння методами екологічного виховання, удосконалювання еко В¬ логічної пропаганди серед батьків;
• здійснення систематичної роботи з дітьми в рамках тієї чи іншої технології, постійне її вдосконалення;
• виявлення рівня екологічної культури - Реальних досягнень в інтелектуальній, емоційній, поведінковій сферах дитячої особистості при її взаємодії з природою, предметами, людьми і оцінках себе.
Зміст екологічного виховання включає два аспекти: передачу екологічних знань та їх трансформацію в відношення. Знання є обов'язковим компонентом процесу формування почав екологічної культури, а відношення - кінцевим його продуктом. Істинно екологічні знання формують усвідомлений характер відносини і дають початок екологічному свідомості.
Ставлення, побудоване поза розумінням закономірних зв'язків в природі, соціо природних зв'язків людини з навколишнім середовищем, не може бути стрижнем екологічної вихованості, не може стати початком розвивається екологічної свідомості, бо воно ігнорує об'єктивно існуючі процеси і спирається на суб'єктивний чинник.
біоцентру і чески і підхід до питань екологічної освіти, що ставить в центр уваги природу і розглядає людини як її частина, висуває необхідність вивчення закономірностей, які існують в самій природі. Тільки їх доскональне знання дозволяє людині правильно взаємодіяти з нею і самому жити за її законами.
Це тим більш важливо для Росії, специфікою якої є велика протяжність і географічне розмаїття. Історично склал...
