у діяльність.
Активізація учнів у процесі навчання - один з основних напрямів вдосконалення навчально-виховного процесу в школі. Психологи, педагоги, методисти, вчителі шкіл в даний час займаються проблемою активізації пізнавальної діяльності учнів.
Засвоїти навчальний матеріал можна лише при достатній активності в учнів пізнавальних процесів і активному психічному стані.
Психіка не дзеркальне. Пасивне, а активне відображення дійсності. Активність психічного відображення може виникати під впливом зовнішніх факторів, вона за своєю суттю є вираз внутрішнього стану учня, його пізнавальних сил і властивостей особистості.
Перед вчителем постає завдання - використовувати наявні прагнення дитини до знань, формувати і зміцнювати пізнавальні інтереси. Учень проявляє себе як особистість у процесі засвоєння матеріалу. Важливо зрозуміти яку важливість для учня має навчальний матеріал і його пізнавальна діяльність.
Активність завжди виражає певну спрямованість особистості, зосередженість свідомості на значущих для учня об'єктах, Учитель прагнути направити активність пізнання дитини на виконання навчальних завдань. Однак активність молодших школярів у процесі засвоєння навчального матеріалу може бути різною і неадекватною вимогам вчителя.
Учитель зосереджує увагу на логічних операціях мислення, активність думки учня зосереджена на прикладах і описах. Йому здається, що легше і важливіше запам'ятати приклад, ніж правило, або навпаки, вчитель прагне зосередити активність свідомості учня на фактичному матеріалі, формуючи вміння застосовувати правило в змінилися фактичних умовах, діти продовжують говорити про правила і поняттях, не вміючи їх роз'яснювати самостійно подібними прикладами.
У кожного учня активність пізнання визначається його розумінням завдань навчання і місця школи в його житті, трудністю або легкістю засвоєння навчального матеріалу, вмінням виконувати вимоги вчителя, навичками навчальної праці, духовними інтересами і запитами.
<p> Завдання вчителя - створювати умови для підвищення загальної пізнавальної активності учнів у початкових класах, формувати позитивне відношення до навчання, виховувати самостійність і працездатність.
1.2 Особливості психологічних пізнавальних процесів молодшого школяра
Основною особливістю молодших школярів є слабкість довільної уваги, тому потрібен близька мотивація. Дитина може довго зосереджуватися на нецікавою або важкою роботі заради результату, який очікується в майбутньому. Значно краще в молодшому шкільному віці розвинене мимовільне увагу. Воно стає особливо концентрованою і стійкою тоді, коли учбовий матеріал відрізняється наочністю, викликає у школяра емоційне відношення.
Тому найважливішою умовою організації уваги є наочність навчання, широке застосування наочних посібників. Оскільки мимовільна увага підтримується інтересом, то, природно, кожен вчитель прагне зробити свій урок цікавим і цікавим. Цьому в повній мірі сприяє застосування гри, її окремих елементів на уроці. Але не слід перевантажувати урок цікавим матеріалом. К.Д. Ушинський говорив, що учення повинне бути цікавим для дитини, але в той же час повинно вимагати від дітей точного виконання і незанімательних для них завдань, не нахиляючи ні в одну, ні в іншу сторону, даючи їжу мимовільного (пасивного) увазі і вправляючи довільне (активне) увагу, яку хоча слабо в дитину, але може і має розвиватися і міцніти від вправ.
Пам'ять у молодшому шкільному віці під впливом навчання розвивається у двох напрямках:
Посилюється роль і питома вага словесно-логічного, смислового запам'ятовування (в порівнянні з наочно-образним).
Дитина опановує можливістю свідомо управляти своєю пам'яттю і регулювати її прояви (запам'ятовування, відтворення, пригадування).
Молодші школярі оволодівають прийомами запам'ятовування. У цьому велика роль самого вчителя, так як самостійно освоїти ці правила дітям буде складно. Але і знаючи самі різноманітні прийоми заучування, молодші школярі користуються цими прийомами рідко. Дослідження показують, що такий важливий прийом осмисленого запам'ятовування як поділ тексту на смислові частини застосовується дуже рідко.
Уява - один з головних психічних процесів, так як неможливо засвоїти матеріал підручника, зрозуміти, про ніж говорить вчитель без уміння оперувати наочними образами. Характерною особливістю уяви молодших школярів є його опора на конкретні предмети. Так, у грі діти використовують речі, іграшки і т.д. Без цього їм важко створити образи уяви. Спочатку в осмисленні текстів дитина спирається на картинку, конкретний образ, а потім вже на слово.
У початковій школі, перш за все, удосконалюється відтворює уяву, пов'язане з поданням раніше сприйнятого чи створенням образу у відповідності з даним описом, схемою, малюнком. Отримує розвиток і творчу уяву. Все частіше створюються образи, що не суперечать дійсності, що пов'язано з розвитком здатності дитини до критичної оцінки. Для формування у дітей творчої уяви вчитель так само може використовувати різноманітні ігри.
Мислення молодших школярів носить наочно-образний характер. Діти цього віку користуються ізолюючої абстракцією. Вони виділяють істотні ознаки, при цьому відкидають неіснуючі. А для глибокого засвоєння знань необхідно зіставляти істотні і несуттєві ознаки, тобто треба користуватися розчленованої абстракцією. До того ж в якості істотних молодші школярі дуже часто виділяють зовнішні, яскраві властивості. У молодших школярів утруднена операція спілкування. Вона носить чуттєвий характер. У процесі чуттєвого сприйняття можуть з'єднуватися як істотні, так і неістотні властивості, зв'язки і відносини предметів і явищ. У процесі узагальнення проходить розвиток від чуттєвого до наукового.
Ігрові вправи допоможуть перевести узагальнення на більш високий рівень.
Таким чином, ми бачимо, що молодші школярі володіють рядом психологічних особливостей. Систематичне рішення молодшими школярами навчальних завдань за допомогою навчальних дій сприяє розвитку у них розумового аналізу, рефлексії та планування як основних компонентів творчого мислення.
Тому навчальний предмет повинен не тільки включати в себе систему понять, що підлягають засвоєнню, але й містити вказівки на ті характеристики діяльності школярів, які повинні бути сформовані в учнів при засвоєнні цих понять. У навчальні програми зі часом повинні увійти ускладнюються (від віку до віку, від класу до класу) системи навчальних задач, види навчальних дій, дій самоконтролю і оцінки.
Глава II. Засоби активізації пізнавальної діяльності на уроках математики
2.1 Дидактичні ігри
Один із ефективних засобів розвитку інтересу до навчального предмета, поряд з іншими методами і прийомами, використовуваними на уроках, - дидактична гра. Ще К.Д. Ушинський радив включати елементи цікавості, ігрові моменти в навчальний працю учнів для того, щоб процес пізнання був більш продуктивним.
Гра займає значне місце в перші роки навчання дітей у школі. На початку учнів цікавить тільки форма гри, а потім вже і той матеріал, без якого не можна брати участь в грі.
У ході гри учні непомітно для себе виконують різні вправи, де їм самим доводиться порівнювати, виконувати арифметичні дії, тренуватися в усному рахунку, вирішувати завдання. Гра ставить учнів в умову пошуку, пробуджує інтерес до перемоги, отже, діти прагнуть бути швидкими, спритними, чітко виконувати завдання, дотримуючись правил гри.
В іграх, особливо колективних, формуються і моральні якості дитини. В ході гри діти вчаться надавати допомогу товаришам, рахуватися з думкою та інтересами інших, стримувати свої бажання. У дітей розвивається почуття відповідальності, колективізму, виховується дисципліна, воля, характер.
Включення в урок ігор ігрових моментів робить процес навчання цікавим і...
