о заняття);
• самостійна творча вироблення рішень, підвищена ступінь мотивації та емоційності учнів.
Постійна взаємодія учнів і викладача за допомогою прямих і зворотних зв'язків.
Активні методи навчання - це методи, які спонукають учнів до активної розумової і практичної діяльності в процесі оволодіння навчальним матеріалом. Активне навчання припускає використання такої системи методів, яка спрямована головним чином не на виклад викладачем готових знань, їх запам'ятовування та відтворення, а на самостійне оволодіння учнями знаннями і вміннями в процесі активної розумової і практичної діяльності.
Особливості активних методів навчання полягають у тому, що в їх основі закладено спонукання до практичної та розумової діяльності, без якої немає руху вперед в оволодінні знаннями.
Поява і розвиток активних методів обумовлено тим, що перед навчанням постали нові завдання: не тільки дати учням знання, а й забезпечити формування і розвиток пізнавальних інтересів і здібностей, творчого мислення, умінь і навичок самостійної розумової праці. Виникнення нових завдань обумовлена ​​бурхливим розвитком інформації. Якщо раніше знання, отримані в школі, технікумі, вузі, могли служити людині довго, іноді в Протягом усієї його трудового життя, то в століття інформаційного буму їх необхідно постійно оновлювати, що може бути досягнуто головним чином шляхом самоосвіти, а це вимагає від людини пізнавальної активності і самостійності.
Пізнавальна активність означає інтелектуально-емоційний відгук на процес пізнання, прагнення учня до навчання, до виконання індивідуальних і спільних завдань, інтерес до діяльності викладача та інших учнів.
Під пізнавальною самостійністю прийнято розуміти прагнення і вміння самостійно мислити, здатність орієнтуватися в новій ситуації, знаходити свій підхід до вирішення завдання, бажання не тільки зрозуміти засвоювану навчальну інформацію, але і способи добування знань; критичний підхід до судженням інших, незалежність власних суджень.
Пізнавальна активність і пізнавальна самостійність - якості, характеризують інтелектуальні здібності учнів до навчання. Як і інші здібності, вони виявляються і розвиваються в діяльності.
Найважливішим засобом активізації особистості в навчанні виступають активні методи навчання (АМО). У літературі зустрічається і інший термін - В«Метод активного навчанняВ» (МАО), що означає те ж саме. Найбільш повну класифікацію дала М. Новик, виділяючи неімітаціонние і імітаційні активні групи навчання Ті чи інші групи методів визначають відповідно і форму (Вид) заняття: неімітаціонное або імітаційне.
Характерною рисою неімітаціонних занять є відсутність моделі досліджуваного процесу або діяльності. Активізація обу-чення здійснюється через встановлення прямих і зворотних зв'язків між викладачем і вимагаються.
Відмінною рисою імітаційних занять є наявність моделі досліджуваного процесу (імітація індивідуальної чи колективної професійної діяльності). Особливість імітаційних методів - поділ їх на ігрові та неігрові. Методи, при реалізації яких навчають, повинні грати певні ролі, належать до ігрових.
М. Новик вказує на їх високий ефект при засвоєнні матеріалу, оскільки досягається суттєве наближення навчального матеріалу до конкретної практичної чи професійної діяльності. При цьому значно посилюються мотивація і активність навчання.
1.2. Характеристика основних активних методів навчання
Проблемне навчання - така форма, в якій процес пізнання учнів наближається до пошукової, дослідницької діяльності. Успішність проблемного навчання забезпечується спільними зусиллями викладача і учнів. Основне завдання педагога - не стільки передати інформацію, скільки долучити слухачів до об'єктивних суперечностей розвитку наукового знання і способів їх дозволу. У співпраці з викладачем учні В«відкриваютьВ» для себе нові знання, осягають теоретичні особливості окремої науки.
Логіка проблемного навчання принципово відмінна від логіки інформаційного навчання. Якщо в інформаційному навчанні зміст вноситься як відомий, підлягає лише запам'ятовуванню матеріал, то при проблемному навчанні нове знання вводиться як невідоме для учнів. Функція учнів - не просто переробити інформацію, а активно включитися у відкриття невідомого для себе знання.
Основний дидактичний прийом В«включенняВ» мислення учнів при проблемному навчанні - створення проблемної ситуації, що має форму пізнавальної завдання, що фіксує деяке протиріччя в її умовах і завершується питанням (питаннями), який це протиріччя об'єктивує. Невідомим яв-ляется відповідь на питання, що вирішує протиріччя.
Пізнавальні завдання повинні бути доступні по своїй труднощі для учнів, вони повинні враховувати пізнавальні можливості учнів, лежати в руслі досліджуваного предмета і бути значущими для засвоєння нового матеріалу.
Яке ж дидактичне побудова проблемного навчання? Глав-ний її метод, - логічно струнке усний виклад, точно і глибоко висвітлює основні положе-ня теми. Навчальна проблема і система супідрядних подпроблем, складених викладачем, В«вписуютьсяВ» в логіку викладу. За допомогою відповідних методичних прийомів (постановка проблемних і інформаційних питань, висування гіпотез, їх підтвердження чи спростування, аналіз ситуації та ін) педагог спонукає учнів до спільного роздумів, пошуку невідомого знання. Найважливіша роль у проблемному навчанні належить спілкуванню діалогічного типу. Чим вище ступінь діалогічності навчання, тим ближче вона до проблемною, і навпаки, монологічне виклад наближає навчання до інформаційній формі.
Таким чином, при проблемному навчанні базовими є наступні два найважливіших елементи:
• система пізнавальних завдань, що відображають основний зміст теми;
• спілкування діалогічного типу, предметом якого є запроваджуваний учителем матеріал.
Аналіз конкретних ситуацій ( case - study ) - один з найбільш ефективних і поширених методів організації активної пізнавальної діяльності навчаються. Метод аналізу конкретних ситуацій розвиває здатність до аналізу нерафінованих життєвих і виробничих завдань. Стикаючись з конк-ної ситуацією, учень має визначити: чи є в ній проблема, в чому вона складається, визначити своє ставлення до ситуації.
Розігрування ролей - ігровий метод активного навчання, характеризується наступними основними ознаками:
• наявність завдання і проблеми та розподіл ролей між учасниками їх вирішення. Наприклад, за допомогою методу розігрування ролей може бути імітовано виробнича нарада;
• взаємодія учасників ігрового заняття, зазвичай за допомогою проведення дискусії. Кожен з учасників може в процесі обговорення погоджуватися або не погоджуватися з думкою інших учасників;
• введення педагогом у процесі заняття коригувальних умов. Так, вчитель може перервати обговорення та повідомити деякі нові відомості, які потрібно врахувати при вирішенні поставленого завдання, направити обговорення в інше русло, і т.д.;
• оцінка результатів обговорення та підведення підсумків вчителем.
Метод розігрування ролей найбільш ефективний при вирішенні таких окремих, досить складних управлінських і економічних задач, оптимальне вирішення яких не може бути досягнуто формалізованими методами. Рішення подібної задачі є результатом компромісу між кількома учасниками, інтереси яких не ідентичні.
Розігрування ролей вимагає для розробки та впровадження значно менших витрат часу і коштів, ніж ділові ігри. При цьому воно є досить ефективним методом вирішення певних організаційних, планових і інших завдань.
Орієнтовно метод розігрування ролей вимагає для проведення від 30 до 35 хвилин.
Ігрове виробниче проектування - активний метод навчання, характеризується н...
