ще, особливості характеру, матеріальні і духовні потреби, стан здоров'я, бути добре обізнаним про досягненням науки і практики в цьому напрямку. Зміна соціального статусу людини в старості, як показує практика, насамперед негативно позначається на його моральному і матеріальному становищі, негативно впливає на психічний стан, знижує його опірність до захворювань і адаптацію до змін навколишнього середовища.
З переходом у категорію людей похилого віку. пенсіонерів, найчастіше докорінно змінюється не тільки взаємини людини і суспільства, але і такі ціннісні орієнтири, як сенс життя, щастя, добро і зло й інше. Змінюється і сам спосіб життя, розпорядок дня, цілі і завдання, коло спілкування.
З віком змінюється ціннісна ієрархія самооцінок. Літні люди приділяють менше уваги своїй зовнішності, зате більше - внутрішньому і фізичному станом. Міняється тимчасова перспектива людей похилого віку. Відхід у минуле типовий лише для глибоких старих, інші більше думають і говорять про майбутнє. В свідомості літньої людини найближче майбутнє починає переважати над віддаленим, коротше стають особисті життєві перспективи. Ближче до старості час здається більш швидкоплинним, але менш заповненим різними подіями. При цьому люди, які беруть активну участь у житті, приділяють більше уваги майбутнього, а пасивні - минулому. Перші, тому, більш оптимістичні і більше вірять у майбутнє.
Але вік таки є вік. Старість приносить із собою і зміна звичних життєвих стандартів, і хвороби, і важкі душевні переживання. Літні люди опиняються на узбіччі життя. Мова йде не тільки і не стільки про матеріальних труднощів (хоча і вони відіграють істотну роль), скільки про труднощі психологічного характеру. Вихід на пенсію, втрата близьких і друзів, хвороби, звуження кола спілкування і сфер діяльності - усе це веде до збідніння життя, догляду з неї позитивних емоцій, почуттю самітності і непотрібності. Ситуація, однак, така, що з ростом тривалості життя і зниженням народжуваності значну частину населення складають люди літнього віку і, отже, є необхідність спеціальної організації допомоги літній людині.
Протягом останнього десятиліття тимчасове зниження коефіцієнта демографічного навантаження відбувалося при зниженні навантаження особами старше працездатного віку.
Мінімального для Росії значення цей показник досягне в 2007 році - 569 осіб непрацездатних віків, що припадають на 1000 осіб робочого возраста.1
1.2. Якість життя літніх людей як соціальна проблема
Більшість літніх людей проживає в містах, але соціально-економічні проблеми літнього населення особливо гостро виражені на селі.
Дана ситуація підсилює значущість державної підтримки сімей, які мають у своєму складі літніх людей і переживають одночасно соціально-економічні труднощі: бідність, безробіття, багатодітність, хвороба, переселення та інше. Вже не виняток, але, швидше за все, тенденція - збільшення числа одиноко проживаючих людей похилого людей.
Соціальна робота з літніми людьми передбачає використання різних теорій, серед них: звільнення, активності, меншин, субкультури, вікової стратифікації та інші.
Згідно теорії звільнення в процесі старіння люди відчужуються від тих, хто молодше; крім того, відбувається процес звільнення людей похилого віку від соціальних ролей - маються на увазі ролі, пов'язані з трудовою діяльністю, а також керівні та відповідальні ролі. Цей процес відчуження і звільнення обумовлений соціальною ситуацією; в якій знаходяться старіючі люди. Його можна вважати також одним із способів пристосування літніх людей до обмеження своїх можливостей і примирення з думкою про неминуче насувається смерті. Згідно теорії звільнення в соціальному аспекті процес відчуження літніх людей неминучий, оскільки займані ними посади в якийсь момент повинні переходити до людей більш молодим, здатним трудитися більш продуктивно. Ряд критиків називають дану теорію самої нелюдської, інші задаються питанням: чи є В«звільненняВ», В«роз'єднанняВ» універсальним і неминучим явищем?
Дана теорія витісняється в даний час теорією активності, прихильники якої стверджують, що старіючі люди, розлучаючись зі своїми звичними ролями, відчувають почуття втрати і своєї непотрібності в суспільстві. При цьому ущемляється почуття власної гідності. Для підтримки свого морального духу та позитивного самосвідомості їм слід не відмовлятися від активного життя, а навпаки, зайнятися новою діяльністю. 1 Продовжуючи виконувати активні, соціально значущі ролі і спілкуватися з оточуючими (наприклад, працювати неповний робочий день або займатися добровільною громадською діяльністю), літні люди зберігають психологічний спокій. Ступінь пристосування людей до старості в значній мірі залежить від характеру їх діяльності на ранніх етапах життя: якщо в міру наближення старості людина опановує безліччю різних ролей, йому легше пережити втрату тих ролей, які він виконував у минулому. Люди, котрі володіли емоційної та психологічної стійкістю і активністю у віці 30 з гаком років, зберігають життєву енергію і після 70 років; люди у віці 30 років, для яких характерні страх і консерватизм, проявляють тривогу до кінця свого життя.
Автори теорії меншин відзначають, що старі складають меншість населення, що зумовлює їх низький соціально-економічний статус, дискримінацію, попередження проти них і багато інших явленія.2
Теорія субкультури відносить літніх людей до якоїсь субкультури, яка визначається як сукупність своєрідних норм і цінностей, відмінних від норм і цінностей, пануючих в суспільстві. Якщо старіючим людям вдається завести нових друзів і зберегти вже сформовані зв'язки, вони здатні створити таку субкультуру, що допомагає їм зберегти почуття психологічної стабільності. Є два важливих моменту, що виправдовують дане подання: 1) психологічна близькість між людьми, що належать до даної вікової групи; 2) їх виключення з взаємодії з іншими групами населення. Таким чином, передбачається, що дискримінація по відношенню до осіб старшого віку і їх почуття спільності дають підстави для появи субкультури старості. На думку авторів даної теорії, збільшення числа селищ для пенсіонерів та інших подібних житлових комплексів, установ сприяло б формуванню самобутньої субкультури.
Літні люди мають право на повноцінне життя, а це можливо лише в тому випадку, якщо вони самі приймають діяльну участь у вирішенні стосуються їх питань, коли у них є свобода вибору. Деякі фахівці вважають найбільш плідною теорію В«вікової стратифікації В», згідно з якою кожне покоління людей унікально і володіє тільки йому притаманним досвідом.
Зрозуміло, вироблення адекватних складною природою людини теорій старіння, що враховують позитивні можливості людини в літньому віці, так само як і поширення їх в суспільстві поряд з відповідними соціальними заходами триває. Даний процес може стати додатковим чинником досягнення довголіття для всіх членів суспільства, оскільки в ідеалі ці теорії і формування на їх основі індивідуальних варіантів способу життя повинні сприяти зростанню активного довголіття.
Разом з тим терапевтичні моделі, утворюють фундамент практичної роботи з людьми похилого віку, повинні використовувати три принципи: 1) вивчення індивіда в його соціальному середовищі; 2) розуміння психосоціального становлення та розвитку особистості як довічного процесу; 3) врахування соціокультурних факторів формування і розвитку індивіда. Зрозуміло, різні теорії в різному ступені відповідають кожному з названих принципів.
Сучасна соціальна робота з людьми похилого віку повинна будуватися відповідно до принципів ООН в відношенні літніх людей 2001 року: В«Зробити повноправною життя осіб похилого віку В»1.
Даний документ рекомендує урядам всіх країн вжити наступних заходів в області соціальної підтримки літніх людей:
1) розробити національну політику в відношенні престарілих, тим самим зміцнюючи...
