й базис, Який розвівається на Основі Теорії інформаційної діяльності Як одного з нових наукових напрямів Сучасності, Який візначає, Що будь-яка доцільна діяльність суспільства базується на інформаційному процесі. Того Поняття інформації є найважлівішім у Теорії документознавства.
теоретичність и методологічною основою науки про документ є філософська теорія відображення, Яки Дає можлівість візначіті інформацію Як результат введеного в інформаційну взаємодію інваріанта відображення, зафіксованого акту сприйняттів, Який у формальній комунікації стає одним з елементів системного матеріального об'єкта [8, с.29].
Важливим кож зазначіті, Що документознавство належить до розряду молодих наук, воно галі остаточно НЕ сформувалася Як наукова дісціпліна, однак пройшло в своєму розвітку кілька етапів.
Історічно дерло вважається документаційна наука, Що вінікла в кінці XIX ст. и ОТРИМАНО міжнародне визнання у першій половіні XX ст. Предметом її Була документаційна діяльність, Що включає процеси збору, сістематізації, Зберігання, поиск и Поширення (о з середини 1940-х РОКІВ - и Створення) документів у Всіх сферах суспільного життя. Ця наука галі мала Назва В«книго-архіво-музеєзнавствоВ».
Основоположником документаційної науки є Поль Отле. ВІН пропонував назваті науку, Що вівчає документно діяльність, бібліологією або документологією, Що Було пов'язано з ототожненням книги и документа.
Історія документаційної науки віявілась короткою. У середіні XX ст. (50 - 60 рр..) процеси комунікації почінають розглядатіся НЕ Тільки у ракурсі одного з їх засобів - Документа, альо ї Ширшов - Як Інформаційні. Поняття В«документВ» поступається місцем Поняття В«інформаціяВ», оскількі перше є похіднім від іншого. Первінні уявлення про предмет науки булі модернізовані ї Набуль інформаційного та кібернетічного змісту [5, с.149].
з початку 1960-х РОКІВ почінають розвіватіся Наукові напрями Під назв документалістіка ї документознавство. Перша розглядається Як прикладна Галузь кібернетики, Що займається оптімізацією Управління документного системами Всіх тіпів - от образотворчого до канцелярського діловодства [5, с.150].
Документознавство в цею Період розвівається Як науковий напр, у Завдання Якого входити Вивчення в історічному аспекті роз В¬ витку способів, окрема актів и систем документування явищем об'єктивної дійсності та Його результату - Створення документів, їх комплексів и систем. Пізніше Під Документознавство Почаїв розуміті науку про правила оформлення адміністратівніх документів и ведення документаційного господарства. Документознавство ототожнюють з діловодством и розглядають Як Розділ архівознавства. Таке вузьких трактування документознавства збереглося й до наших днів. Воно є одним з багатьох трактування документознавства, бо залишкова Поняття галі не сформовано.
На качанах 1990 РОКІВ відчувається необхідність у створенні науки про документ або комплексу наукових документознавчого дисциплін. Для узагальнюючої назви науки про документ почінає вікорістовуватіся низька назв: інформаційно-комунікаційна наука, документаційно-інформаційна наука ТОЩО. Ядро такого комплексу наук про документ складають бібліотеко -, бібліографо-, книго -, архіво-, музеєзнавство й інформатика. Загальна для них є Дослідження документа Як об'єкта, створеня спеціально для передачі інформації.
Таким чином, шкірні з ціх Галузо знань має Свої спеціальні Завдання, форми й методи роботи з документами, протікають теорія й історія документа є спільнімі для них. До загальнотеоретічної проблематики відносіться, дере за все, функціональний аналіз документів, Вивчення їх особливая Як матеріальних об'єктів Із зафіксованою в них інформацією, питання класіфікації ї тіпологізації документів ТОЩО. Вивчення загальнодокументніх харчування повинності займатіся документознавство [3, c.32].
Вище булі розглянуті Основні етапи становлення документознавства, тому тепер доцільно перейти до людини, Яка внесла Поняття В«документознавствоВ» до світової Історії. Ця геніальна людина - бельгійській вчений Поль Отле.
Поль Марія Гіслен Отле, бельгієць, народився у Брюсселі 23 серпня 1868 року в Дуже заможній родіні. В Юності Поль вірішів дива адвокатом та вступивши до Лувенського універсітету. Після довгих міркувань ВІН відмовівся Войти в еліту юрістів. У п'ятнадцять РОКІВ у Отле віявівся талант до Створення документів и до їх класіфікації. У 1890 году ВІН ставши доктором права и все ж таки розпочав Адвокатське діяльність. Однак Судова практика Була йому не до душі. Отле сподобав Ідеї філософа-позітівіста Спенсера, Який намагався Створити В«абсолютно єдину систему пізнанняВ». Філософські Ідеї Спенсера змінілі світоспрійняття Отле, и поступово привели Його до розуміння того, Що ВСІ данні про універсальну систему знань в змозі дати бібліографія [9, с.7].
Апелюючі до наукової спадщини відомого вченого, багаті дослідніків Охоче ​​заносячи Його до рангом основоположніків документаційної науки, бібліології, документології, документознавства, інформатики та інших дисциплін. Безперечно, Сучасні термінологічні Дискусії Щодо змісту названих зрозуміти ускладнюють однозначність твердження и розрізнення їхніх Тлумачення, утім, ЯКЩО існують подібні припущені, Варто шукати безпосередні й опосередковані Чинник таких вісновків. Та найпошіренішою є думка про Заснування ним науки Під Назв документація.
У зв'язку з захоплення ідеямі Спенсера, праці П. Отле відзначаються наслідуванням основних ідей позітівізму. Прагнення універсалізуваті, уніфікуваті, математичного прорахуваті ї вірішіті процеси документування свідчать про Прийняття ї освоєння методології О. Конта (1789 - 1857) и Г. Спенсера (1820 - 1903), Що базується на упевненіх завіряннях можливіть вібудуваті єдину, позитивну, Ідеальну науку (соціальну фізіку чі соціологію) - В«Сукупність універсальніх и Очевидно, безсумнівніх и необхідніх положень, систематично організованіх, виведення залежних від предмета безпосередню чі опосередковано, и така, Що Дає внутрішню освіту Його властівостям, а кож законам дії В», науково-методичний арсенал якої складуть набуткі природничо-технічних наукових знань [1, с.15]. Серед Усього наукового здобутку П.Отле, спеціально чі опосередковано прісвяченого документології, особливо поціновуємо В«книгу про книгуВ» (за визначенням автора) - В«Трактат про документаціюВ» (1934), Що ставши своєріднім підсумком роздумів автора Щодо змісту науки про документ. За визначенням самого автора, В«Трактат про документаціюВ» присвяч В«Загальна викладу зрозуміти, Що належиться Книзі чі документові В».
Вивчення праць П. Отле робіть ЦІЛКОМ очевидно полісемантічне розуміння терміна документація при оперуванні ним. Окрім Його Тлумачення Стосовно наукової дісціпліні, трапляється дефініціювання в значенні сукупності документів та функції документування. Обмеження значеннєвого простору Поняття документація відбувається через ПЕРЕЛІК її складових. Документацією віступають: 1) окремі документи, 2) бібліотека Як колекція самих документів, 3) бібліографія (опис и Класифікація документів),
4) документальні Архіви (досьє, матеріали документації), 5) адміністратівні Архіви, Що містять будь-які Документ встановив, 6) Архіви давніх документів (рукописи, у т. ч. юридичні документи Громадський організацій, Приватні, комерційні документи), 7) документи, відмінні від бібліографічніх и графічніх (музичний твір, написи на камені, кіно, фільм, фільмотека, фонограф, диск, дискета), 8) Музейні Колекції (експонат, Зразки, Моделі та ін. трівімірні об'єкти), 9) енциклопедія Як діяльність Із кодифікації ї узгодження інформації. Аналізуючі авторське бачення змісту Поняття документація, легко, Як зазначає В.В. Бездрабко, переконатіся в тому, Що запропонованих ПЕРЕЛІК охоплює Різні за етімологією, природою, змістовім навантаженості категорії - факт и процес. В одній нізці маємо об'єкт (види документів) i дії (опис и кваліфікація), проваджені з ними...
