потоком влилися в музичне життя Німеччини, але й, що особливо важливо, сама естетична основа цієї школи: глибина філософських ідейних концепцій, піднесене етичне початок, демократизм, дієвість і цілеспрямованість розвитку, правдивість і простота вираження заклали фундамент німецької романтичної музики XIX століття В».
Протягом перших двох десятиліть XIX століття в Німеччині створювалися твори переважно з характерними рисами зингшпиля 1 . Однак тип побутового комедійного музичного спектаклю не міг повністю задовольнити нові ідейно-художні запити демократичних верств суспільства. Під впливом романтичної літератури виникла потреба у великій, серйозному мистецтві, здатному передати внутрішній світ людини, його духовну сутність.
Потужний патріотичний піднесення, що охопило Німеччину в ці роки, висував перед театром героїчні теми, але В«великіВ» героїчні опери (В«Гюнтер фон ШварцбургВ» І. Хольцбауера, В«СаморіВ» Фоглер, В«Клятва ІевфаяВ» Мейєрбера), що створювалися на початку XIX століття в Німеччині, не володіли самостійною художньою цінністю, перебували в полоні італійських традицій і не вирішували проблеми німецького музичного театру.
Таким чином, на початку століття національна опера в Німеччині зазнавала найглибші утруднення. Потреба в демократичному, національному мистецтві, здатному до постановки життєво важливих проблем, безперервно зростала. Це був перший період в історії німецької опери XIX століття (1800-1815), відзначений появою творів різної художньої спрямованості і цінності. В. Е. Ферман характеризує цей період як В«роки лихоліття, перехідна пора, період художніх блукань і стильової невизначеності В». (11 с. 189)
Ернст Теодор Амадей Гофман, письменник, літературний і музичний критик, композитор з'явився не тільки основоположником романтичної музичної естетики, але і родоначальником німецької національної опери. Саме він зробив величезний вплив на творчість Вебера і на весь подальший розвиток музичного театру в Німеччині.
Основні положення романтичної оперної естетики, висловлені Гофманом у його літературних творах, були практично їм втілені в опері В«УндінаВ». В«УндінаВ» - твір новаторський. Це новаторство торкнулося, насамперед, змісту, образного ладу твору, його інтонаційно-тематичної основи, прийомів гармонійного та оркестрового письма.
В опері панує лірична лінія тематизму, з'являються нові образи - теми В«томлінняВ», В«Романтичного питанняВ», казково-фантастичний колорит оркестру, намічається нове розуміння ролі інструментів: прагнення до тембрової характеристиці образів. Реальна народно-побутова сторона казкового сюжету В«УндиниВ», картини життя простих людей природно підказали Гофману шлях до зингшпиля, жанрово-стилістичні ознаки якого виразно виступають в його опері. Однак, спираючись на національні музично-драматичні форми зингшпиля, Гофман створює твір, далеко виходить за його рамки, і намічає шлях розвитку романтичної опери як ліричної драми.
Але при всій своїй цільності й художньої завершеності В«УндінаВ» все ж скоріше геніальний ескіз майбутнього монументального романтичного оперного жанру, який сформувався у творчості Вебера. Його ім'я в історії музичної культури пов'язано, перш все, зі створенням національного музичного театру, стверджував своє існування в гострій боротьбі з іноземними впливами.
3. Історія виникнення та значення опери «³льний стрілецьВ» Вебера
Проблема національної опери є центральною для всієї діяльності Вебера. 3 його кращі опери - «³льний стрілецьВ», В«ЕвріантаВ», В«ОберонВ» вказали шляхи і різні напрямки, за якими проходило подальший розвиток оперного мистецтва в Німеччині. В«ЕвріантаВ» - велика легендарно-лицарська опера. Вона зробилася В«ПрародителькоюВ» вагнерівських лицарських опер: В«ТангейзерВ», В«ЛоенгрінВ». В«ОберонВ» - останнє творіння Вебера, в якому переплітаються фантастика і реальність, побутова німецька музика з В«східноїВ» екзотичною. В«ФрейшютцВ» ж стверджує тип казкової народно-побутової опери, вона стала першою романтичною оперою, і в цьому її неминуще значення. Тут Вебер досягає нового якості, створює романтичну оперу, до якої прагнули всі передові музиканти.
Твір В«ФрейшютцаВ» тривало близько п'яти років. Його перше виконання відбулося в Берліні в 1821 році, на сцені того ж театру, де йшла В«УндінаВ» Гофмана і який після прем'єри В«УндиниВ» згорів до тла і був збудований заново.
Прем'єра опери, якій диригував сам автор, мала тріумфальний успіх. Постановка була позитивно оцінена і самим Вебером, хоча сцена в Вовчої долині здалася йому недостатньо фантастичною і драматично переконливою.
Передові кола німецького бюргерства підняли «³льного стрілкаВ» на щит і проголосили його автора національним героєм. Чималу роль у сенсаційним успіху В«ФрейшютцаВ» відіграла та обставина, що це була, так би мовити В«молодіжна операВ». В бурхливої вЂ‹вЂ‹боротьбі навколо постановки В«ФрейшютцаВ» найактивнішу участь брало студентство та широкі верстви молоді. У день прем'єри відбулася зустріч Вебера з Гофманом. Збереглися спогади, які змальовують в романтичному дусі цю зустріч, типовий вечерю улюблених героїв Гофмана - В«Серапіонових братівВ». Дія відбувається в Берліні, в шинку Лютера: В«Двері відчинилися, і маленька фігурка, непоказного виду, з блідим обличчям і мрійливими очима, наблизилася до нашого столу, Гофман встав; ми наслідували його приклад. Потужне В«УраВ» прозвучало в До-мажорі, потім по команді Гофмана пролунав чотириголосний хор, їм самим перекладений для чоловічих голосів ... Таким був прийом, наданий нами Веберу В».
Незабаром Гофман написав статтю про «³льному стрілкоюВ», де стверджував: В«Цим новим великим твором композитор спорудив собі пам'ятник, який створить епоху в історії німецької опери ... В»
Нове у формі і вираженні, сила і сміливість, навіть гострота в гармонії, рідкісне багатство фантазії, неперевершена передача настрою, де потрібно - вражаюча глибина, при цьому все зазначене печаткою оригінальності - такі елементи, з яких Вебер виткав свій твір.
Значна роль опери в історії німецького музичного театру, її основне значення в історії німецької комічної опери і стало причиною звернення до цієї опери в даній курсовій роботі.
В«ФрейшютцВ» відноситься до числа тих небагатьох творів мистецтва, значення та художня цінність яких були визнані і відзначалися як у момент їх народження, так і в надалі. Успіх опери при її першій постановці в Берліні 18 червня 1821 поклав початок блискучої сценічного життя цього твору аж до наших днів, і не тільки в Німеччині, але й у всіх країнах Європи.
Високу оцінку В«ФрейшютцуВ» першим дав Бетховен, незабаром після постановки опери у Відні познакомившийся з партитурою. Пізніше багато видатні музиканти захоплено висловлювалися про оперу, відзначаючи різнобічні її гідності. Але особливо гарячих шанувальників Вебер знайшов у Франції і в Росії. У Росії сценічна доля В«Чарівного стрілкаВ» виявилася щасливою. Опера привернула увагу багатьох музичних діячів. Надзвичайно високо оцінив достоїнства опери П. І. Чайковський: В«... найголовніша причина нечуваного, повсюдного успіху В«ФрейшютцаВ» полягала в незрівнянною новизні і принади його музики, яка тепер, вже після більш півстолітнього існування, ще анітрохи не втратила свою чарівну привабливість В»- писав він в 1873 році.
«³льний стрілецьВ» Вебера відкриває нову важливу сторінку в історії культури німецького народу: з появою цієї опери пов'язане виникнення цілого напряму, розвиток нових художніх тенденцій в національному мистецтві.
Будучи своєрідним узагальненням тривалого історичного розвитку жанру зінгшпіль, «³льний стрілець В»відкрив широкий шлях розвитку музично-драматичного мистецтва XIX століття.
У концепції В«ФрейшютцаВ» втілена ідея боротьби добра і зла, перемоги світлого початку, затвердження високого морального принципу, подібно до того, як це було в операх Глюка, Моц...
