вже говорилося, цими елементами є бажана синхронізація і певні співвідношення звукових періодів В»[4, с.236].
В своєму дослідженні, присвяченому сприйняттю музики В.С.Марахасін і В.М.Цехановскій так само помітили особливий вплив музичного ритму твору на організм слухача. В результаті одного з проведених даними вченими експерименту, було встановлено, що ритм серцевої діяльності істотно змінюється в залежності від характеру музичного сприйманого твору. В«Це зміна полягала в тому, що в кожному окремому випадку електрокардіограма випробуваного фіксувала деяку домінуючу частоту серцевої активності, що виникає під впливом прослуховується музики. Серце, безсумнівно, є досить чутливим індикатором емоційного стану індивіда, так як перебуваючи під безперервним контролем центральної нервової системи, воно, по суті, відображає в своїй поведінці процеси, що відбуваються в мозку. В»[10, с.204]
1.2 Сприйняття музичного ритму і його вплив на слухача
Як вже було встановлено у попередній подглаве і продемонстровано результатами численних експериментів, музичні ритми здатні впливати на природні біоритми людини, такі як: ритм рухів, сну і неспання, ритм дихання, ритм серцевих скорочень, ритм ходьби та інші.
В даної подглаве ми розглянемо більш докладно взаємодію музичних ритмів з тими біоритмами, які притаманні нашому мозку.
Існує чотири основних біоритму, які реєструються в корі головного мозку: дельта-ритм, альфа-ритм, тета-ритм і бета-ритм, які характеризуються наступним числом коливань в секунду:
Біоритм
Число коливань в секунду
дельта-ритм
2-3
тета-ритм
4-7
альфа-ритм
8-12
бета-ритм
13-30
Знявши показання енцефалограми індивіда, на якій реєструються мозкові біоритми, як правило, можна визначити біоритм, який є домінуючим для даного індивіда. [4, с.147]
Кожне музичний твір, будь то класична сюїта або трек клубної танцювальної музики так само володіє своїм власним музичним ритмом. Музичний ритм, на відміну від мелодії, як правило, не усвідомлюється рядовим слухачем, тим не Проте, за даними деяких досліджень саме ритм робить вирішальний вплив на фізіологічний і емоційний стан індивіда в процесі музичного переживання.
Відомий англійський психофізіолог Грей Уолтер провів дослідження, присвячене впливу музичних ритмів на біоритми людського мозку і досліджував явище наступного характеру: якщо флікер (так називається прилад, що подає звукові та світлові пульсації), налаштувати на домінуючу частоту біоритму даного випробуваного, то виникає явище резонансу - домінуючий ритм буде посилюватися завдяки реакції нав'язування ритму. У своїй книзі В«Живий мозокВ» Г. Уолтер, так описував результати експерименту: В«деякі з випробовуваних бачать багаті багатоколірні картини, іноді нерухомі, іноді рухаються. Виникають і прості відчуття, що не мають зорового характеру. Деякі відчувають почуття хитавиці, стрибків, навіть обертання і запаморочення, інші - почуття поколювання і пощипування шкіри. Можуть виникати і організовані, нагадують сни галюцинації, цілі епізоди, що включають декілька відчуттів: піддослідні переживають почуття стомлення, збентеження, страху, відрази, злості, задоволення. В»[20, с.237-238].
В своїй статті В«Психологія музичного сприйняттяВ» Петрушин В.І. продовжує розвивати даний напрямок досліджень і робить наступне припущення: В«Якщо співвіднести біоритми мозку з ритмічної пульсацією в музиці, можна побачити, що чергування звуків зі швидкістю трьох в секунду буде схоже з дельта-ритмом. Цей ритм можна почути в В«Місячної сонатиВ» Бетховена, у багатьох ноктюрни Шопена. Ритмічна пульсація зі швидкістю 8 звуків в секунду буде нагадувати альфа-ритм. Таку швидкість руху можна простежити у фіналі Третього концерту для фортепіано Бетховена, у багатьох військових маршах. Швидкість звукового руху, відповідного ритмічної частоті бета-ритму, можна простежити в етюдах Шопена, Ліста, Паганіні В»[16, с.53].
Є всі підстави припускати, що в процесі сприйняття музичного ритму біоритми мозку мимоволі налаштовуються на його частоту. При цьому найбільш сильні переживання можуть виникнути в момент резонансу - збігу домінуючого в даної людини біоритму з частотою музично-ритмічної пульсації.
Реакція нав'язування ритму, за допомогою якої фізіологи досліджують діяльність мозку, має дуже важливу особливість. Вона залежить від властивості нервової системи людини, зокрема, від такого провідного показника, яким є параметр В«Сила-слабкістьВ».
Дослідження показують, що в осіб зі слабкою нервовою системою, для якої характерна висока чутливість, спостерігається більш виражена реакція перебудови біоритмів на порівняно велику зону частот. Для осіб з сильною нервовою системою, володіють меншою чутливістю, реакція нав'язування ритму виражається слабкіше. У порівнянні з сильною нервовою системою для осіб із слабкою нервовою системою характерні більш високі коефіцієнти нав'язування низьких частот 4 і 6 кол/сек.
Переносячи ці висновки на процес музичного сприйняття, ми можемо припускати, що, швидше за все, особи із слабкою нервовою системою будуть набагато тонше і глибше відчувати і переживати зміст музичних творів. Ті, хто належить до сильного типу вищої нервової діяльності, будуть віддавати перевагу музику швидких темпів, гучну і звучну досить довго. Володарі слабкого типу будуть тяжіти до спокійного і негучною музиці [16].
Підводячи підсумки першого розділу, можна резюмувати, що музика здатна надавати істотний вплив на психофізіологічні процеси, що протікають в організмі слухача, створює фізіологічну основу для виникнення емоцій. Вплив музичних ритмів і їх збіг з унікальними біоритмами слухача можуть складати основу для музичних переваг індивіда.
Глава 2: Музичне переживання, як психічний феномен
2.1 Роль емоцій у сприйнятті і вплив музики на людину
Потрібно визнати особливу роль емоційного начала, яке є неодмінною стороною змісту музичного твору і неодмінною стороною його впливу.
Один з провідних дослідників емоційної сфери особистості Ізард К.Е дає наступне визначення поняттю: В«Емоція - особлива форма психічного відображення, яка в формі безпосереднього переживання відображає не об'єктивні явища, а суб'єктивне до них відношення. Емоція - це щось, що переживається як почуття, яке мотивує, організовує і направляє сприйняття, мислення і дії В»[9, с.29]. Кожен аспект даного визначення надзвичайно важливий для розуміння природи емоцій. Емоція мотивує. Вона мобілізує енергію, і ця енергія в випадках відчувається суб'єктом як тенденція до вчинення дії. Емоція керує розумової та фізичної активністю індивіда, спрямовує її в певне русло. Якщо ви охоплені гнівом, ви не кинетеся навтьоки, а якщо ви перелякані, ви навряд чи зважитеся на агресію. Емоція регулює або вірніше сказати, фільтрує наше сприйняття. Особливість емоцій полягає в тому, що вони безпосередньо відбивають значимість діючих на індивіда об'єктів і ситуацій, обумовлену відношенням їх об'єктивних властивостей до потреби суб'єкта. Емоції виконують функції зв'язку між дійсністю і потребами.
Емоції охоплюють широке коло явищ. Так, П.Мілнер вважає, що хоча і прийнято відрізняти емоції (гнів, страх, радість і т.п.) від так званих загальних відчуттів (Голоду, спраги і т.д.), тим не менше вони виявляють багато спільного і їх поділ досить умовно. Однією з причин їхнього розходження є різна ступінь зв'язку суб'єктивних переживань з порушенням рецепторів. Так, переживання спеки, болю суб'єктивно пов'язують із порушенням певних рецепторів (Температурн...
