влінських рішень. Під факторами, пов'язаними з ресурсами розуміють час, грошові кошти і виробничі можливості [4, с.42]. Під виробничими можливостями тут маються на увазі такі різноманітні речі, як наявність матеріалів, деталей, технічне та наукове майстерність, організаційні можливості і т. д. Для рішень характерно, що без спеціального вивчення або дослідження інформація про істотні сторони таких факторів може виявитися недостатньо повною. До технічних факторів належать фактори, які безпосередньо пов'язані з аналізом або виробленням вимог до конструкції. Зазвичай технічні фактори є конкретними і виражаються кількісно. Крім ресурсів і технічних факторів, у ході прийняття рішень важливу роль відіграють чисто людські фактори. Ці фактори висловлюють не тільки вимоги політичної чи соціальної доцільності здійснення або досягнення альтернативи, але і вимоги людської етики і моралі. Для прийняття правильного рішення потрібна не тільки технічна компетентність в оцінці ресурсів і технічних факторів, а й облік чисто людських факторів [3, с. 52].
Раціональний порядок прийняття управлінських рішень. Перш ніж завдання прийняття рішень прийме форму, піддається аналізу одним з наукових методів, необхідно розглянути велика кількість факторів, і виключити багато альтернативи. До цього рішення можна прийняти лише суб'єктивно або шляхом вгадування. Важливо якомога повніше з'ясувати обставини, в яких відбувається прийняття рішень. Для цієї мети тут коротко викладається методика перетворення ситуації прийняття рішень
[11, с.14] до такого виду, коли стає можливим застосування одного з різноманітних наукових методів:
1) формулюється мета;
2) складається можливо більш повний список альтернатив. (Тут необхідні творчий підхід і винахідливість);
3) складається можливо більш повний перелік факторів;
4) список розглянутих факторів використовується для зменшення числа альтернатив, при цьому звертається увага на причину виключення кожної альтернативи. На, даному етапі можна побачити, що багато альтернативи нереальні. Інші альтернативи можуть виявитися надзвичайно недоцільними. Цей процес може бути вкрай суб'єктивним, і в деяких випадках він будується на здогадах. Однак якщо потрібно прийняти рішення, то іншого вибору немає. В побудові цих суб'єктивних здогадів і винесенні суджень про цінність як раз і проявляється мистецтво особи, приймає рішення. Слід пам'ятати, що однією з альтернатив може бути альтернатива взагалі не приймати ніякого рішення в Наразі, поки один, з факторів (наприклад, час) не виключить цю альтернативу зі списку;
5) залишилися альтернативи використовуються для скорочення списку факторів, частина яких тепер вже можна не розглядати. Інші фактори можуть в однаковій мірі ставитися до всіх залишилися альтернативам, і тому їх теж не потрібно більше розглядати. Питання про те, скільки часу потрібно відводити на аналіз альтернатив, в значною мірою є мистецтвом. Крім того, доводиться вирішувати питання про те, чи варто дотримуватися одного разу прийнятого рішення або необхідний його перегляд. Відповіді на ці питання в свою чергу пов'язані з прийняттям певних рішень, проте в даний час вони в значною мірою визначаються смаком, схильностями і особистими якостями.
Поняття "Рішення" в науковій літературі трактується по-різному. Воно розуміється і як процес, і як акт вибору, і як результат вибору. Рішення як процес характеризується тим, що він, протікаючи в часі, здійснюється в кілька етапів [5, с. 3]. У зв'язку з цим тут доречно говорити про етапи підготовки, прийняття і реалізації рішень. Етап прийняття рішень можна трактувати як акт вибору, здійснюваний індивідуальним або груповим особою, що приймає рішення за допомогою певних правил. Рішення як результат вибору являє собою припис до дії (план роботи, варіант проекту тощо). Рішення є одним з видів розумової діяльності і проявом волі людини. Його характеризують такі ознаки:
1) можливість вибору з безлічі альтернативних варіантів: якщо немає альтернатив, то немає вибору і, отже, немає і рішення;
2) наявність мети: безцільний вибір не розглядається як рішення;
3) необхідність вольового акту керівника при виборі рішення, так як суб'єкт прийняття рішення формує його через боротьбу мотивів і думок.
Управлінські рішення можуть бути обгрунтованими, прийнятими на основі економічного аналізу та багатоваріантного розрахунку, і інтуїтивними, які хоча і заощаджують час, але містять у собі імовірність помилок і невизначеність [9, с. 18]. Саме по собі прийняття рішення є компроміс. Приймаючи рішення, необхідно зважувати судження про цінності, що включає розгляд економічних факторів, технічної доцільності і наукової необхідності, а також враховувати соціальні та чисто людські фактори. Прийняти В«правильнеВ» рішення, - значить обрати таку альтернативу з числа можливих, в якій з урахуванням всіх цих різноманітних чинників буде оптимізована загальна цінність. Часто буває необхідно кілька поступитися одній з характеристик (Наприклад, надійністю), з тим щоб отримати виграш в інший (наприклад, в витратах) [22, с. 46]. Завданням особи, що приймає рішення, є відшукання альтернатив, що представляють собою оптимальний компроміс при обліку всіх розглянутих факторів.
У деяких випадках оптимальний компроміс можна знайти, звертаючись до наукових методів прийняття рішень, тобто використовуючи математичні методи оптимізації, теорію ймовірностей, математичну статистику чи теорію корисності. В інших випадках прийняття рішень є виключно складним питанням, яке носить суб'єктивний характер і передбачає облік некількісних людських факторів і суджень про цінність. Однак найбільш часто при прийнятті рішень проводиться облік як кількісних, так і якісних факторів, які повинні розглядатися одночасно.
Є думка, що прийняття рішень по суті є мистецтвом. Це переконання міцно вкоренилося у свідомості багатьох людей, зайнятих у сфері адміністративного та державного управління. Однак поява обчислювальної техніки і успіхи, досягнуті в розробці наукових методів прийняття рішень, призвели до зміни цих поглядів. Раніше вважалося, що прийняття рішень носить повністю якісний характер і є суб'єктивним справою. В даний час в цій області інтенсивно впроваджуються кількісні методи. Прийняті рішення повинні грунтуватися на достовірній, поточній прогнозованої інформації, аналізі всіх фактів, що роблять вплив на рішення, з урахуванням передбачення його можливих наслідків. Керівники зобов'язані постійно і всебічно вивчати що надходить інформацію для підготовки і прийняття на її основі управлінських рішень, які необхідно погоджувати на всіх рівнях внутріфірмової ієрархічної піраміди управління. Кількість інформації, яку необхідно переробити для вироблення ефективних управлінських рішень, настільки велике, що воно давно перевищила людські можливості. Саме труднощі управління сучасним великомасштабним виробництвом зумовили широке використання електронно- обчислювальної техніки, розробку автоматизованих систем управління, що зажадало створення нового математичного апарату та економіко- математичних методів. Оскільки керівник має змогу вибирати рішення, він несе відповідальність за їх виконання. Ухвалені рішення надходять у виконавчі органи і підлягають контролю за їх реалізацією. Тому управління повинно бути цілеспрямованим, повинна бути відома мета управління. У системі управління обов'язково повинен дотримуватися принцип вибору прийнятого рішення з певного набору рішень [6, с. 13]. Чим більше вибір, тим ефективніше управління. При виборі управлінського рішення до нього пред'являються наступні вимоги: обгрунтованість рішення; оптимальність вибору; правомірність рішення; стислість і ясність, конкретність у часі; адресність до виконавців; оперативність виконання.
1.2 Вимоги до технології менеджменту та найважливіші області прийняття рішень
Вимоги до технології менеджменту можна зве...
