ів організацій) і територіальних інтересів (Екологія, зайнятість населення, соціальні, культурно-етнічні та економічні проблеми регіонів);
- принцип пріоритетності (Черговості) дій з урахуванням значущості етапів робіт;
- принцип оптимального поєднання позитивної синергічність в діяльності організації (через загальну зацікавленість у результатах праці) і здорової змагальності (Конкуренції) між її членами;
- постійний облік психологічних, вікових, статевих та культурно-етнічних особливостей працівників і їх мотивацію.
Можна виділити дев'ять основних функцій менеджменту:
1. Постановка цілей і завдань.
2. Аналіз.
3. Прогнозування.
4. Планування.
5. Прийняття рішень.
6. Мотивація праці.
7. Організація і керівництво.
8. Регулювання та вирішення конфліктів.
9. Контроль, облік і моніторинг.
Грамотна постановка цілей визначає майбутнє організації. Мета повинна бути поставлена ​​чітко і ясно, як правило, в показовою формі. Етап постановки цілей і завдань пов'язаний з попередніми аналізом і прогнозами на майбутнє.
Малюнок 1-Схема процесу роботи підприємства
Спочатку поставлені цілі та завдання в процесі праці можуть піддаватися коригуванню. На діяльність організації впливають зміна фактори зовнішнього і внутрішнього середовища: курси валют, рівень інфляції, взаємовідносини з конкурентами, клієнтами, державою, психологічний клімат і мотивація в колективі, організаційна культура і т.д. Дані фактори зумовлюють отримання реальних результатів роботи, які можуть відрізнятися від поставлених цілей в кращу або гіршу сторони. Мистецтво менеджера полягає в аналізі оптимістичних і песимістичних прогнозів і пророкуванні негативних тенденцій в економіці, на ринках і в колективі. Поставлені цілі і завдання мають бути реалістичними.
Аналіз - це збір, обробка, класифікація, систематизація, зберігання і обробка інформації в цілях управління. Проаналізована інформація - це нова інформація. Для аналізу інформації використовуються такі математичні інструменти, як гістограми, діаграми, графіки і т.д.
Стратегічне управління припускає аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища організації. Аналіз зовнішнього середовища відповідно включає в себе аналіз макрооточення і аналіз безпосереднього оточення.
Аналіз макрооточення включає в себе:
- аналіз впливу економічних факторів (інфляція, курси валют, рівень безробіття, процентні ставки, ставки податків, показники продуктивності праці та ін);
- аналіз правового регулювання;
- аналіз політичних чинників;
- аналіз соціальних факторів (зростання і вік населення, рівень освіти, рівень життя, вірування, звичаї, традиції, життєві цінності);
- аналіз наукового і технологічного розвитку.
Аналіз безпосереднього оточення припускає:
- аналіз покупців (складається профіль покупців);
- аналіз постачальників;
- аналіз конкурентів;
- аналіз ринку робочої сили.
Аналіз внутрішнього середовища передбачає:
- аналіз кадрового складу;
- аналіз організаційних процесів (комунікації, норми і правила, процедури, співвідношення прав і відповідальності, ієрархія підпорядкування та ін);
- аналіз маркетингових процесів (вибір продукту, стратегія ціноутворення, стратегія просування товару, вибір ринків збуту, систем збуту товару, зв'язку з громадськістю та ін);
- аналіз фінансового стану.
Прогнозування - це ймовірнісна визначення ходу подальших подій. Прогнозування може здійснюватися:
- до початку процесу планування (наприклад, на основі відомої передісторії продажів робиться прогноз майбутніх обсягів продажів, після цих прогнозів плануються майбутні обсяги виробництва, витрати і т.д.);
- паралельно з процесом планування (наприклад, прогнозування погодно-кліматичних умов і планування в зв'язку з цим транспортних перевезень);
- по закінченні процесу планування (наприклад, у зв'язку з різкими коливаннями валютних курсів, інфляції та інших факторів в попередньому і поточному періодах не представляється можливим точно оцінити витрати організації в майбутньому періоді; на майбутній період робляться оптимістичний і песимістичний прогнози).
Планування - це процес обгрунтування рішення і розподілу ресурсів (матеріальних, фінансових, людських, інформаційних, тимчасових). Планування залежить від цілей і стратегії розвитку організації.
Виділяють наступні види стратегії планування:
- стратегія зростання в часі (наприклад, обсягів продажів, обсягів виробництва, продуктивності, якості, фінансових показників і т.д., від досягнутого плюс приріст у%).
- стратегія обмеженого зростання в часі (від досягнутого плюс приріст на інфляцію).
- стратегія зниження в часі (собівартості продукції, фінансових показників і т.д.).
- стратегія скорочення (функцій або підрозділів організації, апарата, чисельності персоналу, ринків збуту і т.д.).
- комбінована стратегія.
Після визначення цілей і стратегії розвитку приступають до планування необхідних для виконання завдання ресурсів.
Прийняття рішень - це основна функція управління, зверху вниз пронизує будь-яку організацію. Рішення приймають керівники, фахівці, експерти, консультанти, аналітики та системотехніки, всі ті, від кого залежить ефективність роботи організації. Найбільш складно приймати рішення в умовах обмеженості часу. У випадку якщо в організації стрімко наростають негативні тенденції, дуже важливо дочекатися деякої стабілізації обстановки і тільки після цього приймати рішення. Іноді швидкість реакції на зміну ситуації входить в протиріччя з раціональністю прийняття рішень. Управлінське рішення повинне бути прийняте завжди вчасно. У цьому полягає мистецтво керівника.
Мотивація - це процес спонукання до труду. До змістовним теоріям мотивації відносяться:
- теорія А. Маслоу;
- теорія К. Альдерфера;
- теорія Д. Мак-Клелланда;
- теорія Ф. Герцберга.
А. Маслоу (1908-1970) запропонував наступну ієрархію спонукають людину до праці потреб:
• фізіологічні потреби (голод, спрага);
• потреби в безпеці, стабільності та впевненості у майбутньому;
• потреби в любові, причетності, спілкуванні;
• потреби у визнанні та самоствердженні;
• потреби в самоактуалізації.
А. Маслоу припустив, що потреби в даній ієрархії виникають поступово, починаючи з фізіологічних і т.д. Задовольняючи первинні потреби, людина поступово стає мотивованим більш вищими. Люди не просто задовольняють одну потребу за інший, а рухаються вгору, змінюючи значимість для себе тих чи інших потреб.
Регулювання - це процес усунення відхилень поточних показників від планових завдань. В умовах, коли виробничий процес не виходить за рамки прийнятих допущень, підстави для його регулювання відсутні. Спрямовані на нормалізацію виробничого процесу екстрені та ефективні заходи включають в себе регулювання станів:
- виробничої системи;
- технологічної дисципліни;
- трудової дисципліни;
- фінансової та планової дисципліни;
- системи стимулювання і мотивації праці;
- системи постачання і збуту;
- маркетингової системи.
Контроль - функція управління, виконує стабілізуючу роль у зашморгу управління. Безперервно контролюючи результати роботи, організація має можливість оперативно приймати управлінські рішення та стабілізувати ситуацію в разі її негативного розвитку.
Одночасно з контролем в організації зазвичай здійснюється облік, під яким розуміється підведення підсумків діяльності у короткостроковому періоді, тобто як би миттєвий зріз процесів і результатів на даний момент часу.
Якщо число контрольованих показників велике, а менеджмент п...
