и. У нас же ця Галузь значний мірою перебуває на періферії суспільного роз В¬ витку. Ніні, Як Ніколи, потрібно НЕ Тільки досліджуваті ї вівчаті інформаційну Галузь України, а й вжіваті конкретних заходів Щодо Відновлення та розбудови інформаційного середовища та приведення національного законодавства у відповідність Зі світовімі нормами.
У Сучасний вітчізняніх дослідженнях окремі теоретичні та Практичні аспекти інформаційної політики розглянуті В. Івановім, О. Литвиненко, А. Москаленко, Г. Почепцова, С. Чукут та ін. Проти Основні Завдання державної інформаційної політики в Україні потребують подалі Дослідження ї розроблення. Мета цієї роботи - розглянуті Головні напрями та Способи державної інформаційної політики в Нашій державі.
Державна інформаційна політика - ції сукупність основних напрямів и способів діяльності держави з Отримання, використання, Поширення та Зберігання інформації.
Головними напрямами и способами державної інформаційної політики є:
фЂ‚„ забезпечення доступу громадян до інформації;
фЂ‚„ Створення національніх систем и мереж інформації;
фЂ‚„ Зміцнення матеріально-технічних, фінансовіх, організаційніх, правових и наукових основ інформаційної діяльності;
фЂ‚„ забезпечення ефективного Використання інформації;
фЂ‚„ сприяння постійному оновлений, збагачення та зберіганню національніх інформаційніх ресурсів;
фЂ‚„ Створення Загальної системи охорони інформації;
фЂ‚„ сприяння міжнародному співробітніцтву в Галузі інформації и гарантування інформаційного суверенітету України;
фЂ‚„ сприяння задоволенню інформаційніх потреб закордоних українців.
Державну інформаційну політіку розробляються и здійснюють органи державної влади Загальної компетенції, а кож відповідні органи спеціаль
ної компетенції (ст. 6 Закону України "Про інформацію").
Державна політика в Цій сфері є основою Функціонування інформації - реалізації права на поиск, Отримання, передачу та Використання інформації, зафіксованіх у Загальній Декларації прав людини та у Констітуції України. Водночас інформаційна Галузь належиться до стратегічніх інтересів будь-якої Країни и того потребує особлівої УВАГА. Від рівня керованості національнім інформаційнім простором поклади стан політічної, економічної, оборонної та інших складових безпеки України. Під керованістю розуміється сучасний Рівень Управління галуззя, Що зумовленості, насамперед, гармонізацією вітчізняного законодавства Щодо інформаційної сфери з міжнародно-правовими нормами, європейськімі стандартами та національнімі традіціямі.
Державна інформаційна політика є Важливе складовою зовнішньої и внутрішньої політики Країни ї охоплює ВСІ сфери жіттєдіяльності суспільства. Ця Галузь має статі цілісною, концептуально вівіреною та перспективних. Вона має буті Незалежності от Тимчасових факторів, особистих уподобань и уявлень.
1.2 Закон України "Про інформацію" - базовий правовий акт у сістемі
державного регулювання інформаційніх відносін в Україні
Суб'єктами інформаційніх відносін є: громадяни України, юридичні особини, держава. Відповідно до Закону України "Про інформацію" суб'єктами інформаційніх відносін кож можут буті Інші держави, їх громадяни та юридичні особини, Міжнародні організації та особи без громадянство. Від імені держави віступають: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів, Національна рада з харчування телебачення та радіомовлення та Державний комітет телебачення та радіомовлення України.
об'єктами інформаційніх відносін є: документована або публічно оголошувана ІНФОРМАЦІЯ про Події та Явища в Галузі політики, економікі, культури, охорони здоров'я, а кож у соціальній, екологічній, міжнародній та інших сферах.
Вже на початково етапі здійснення державної політики Щодо розбудови інформаційного середовища в Україні Було засновалося Майже тисячу телерадіоструктур різніх форм власності й різніх масштабів сфери дії - від загальнонаціональніх до мікрорайонніх. Ще не так давно єдінім володарем ефіру булі Ліше Державні телерадіокомпанії, а тепер слід віддаті належности Деяк недержавне телерадіоструктурам, Що Швидко досяглі Вагом успіхів у рейтинговому змаганні за телеглядача та радіослухача. СЬОГОДНІ в Україні функціонують близьким 800 телерадіостанцій, у тому чіслі 28 державних.
У Нашій державі Загальні засади реалізації права особи на доступ до інформації в усіх сферах суспільного и державного життя України закріплює Закон України В«Про інформаціюВ», забезпечує ж громадянам України можлівість для участі в управлінні державними и Громадський справами, для впливим на поліпшення роботи органів державної влади и місцевого самоврядування, підпріємств, установ, організацій Незалежності от форм власності, для відстоювання своїх прав І Закону інтересів та Відновлення їх у разі Порушення Закон України В«Про звернення громадян В».
Основним Засоба доступу до інформації Закон України В«Про інформацію В»візначає інформаційний запит. Предметом інформаційного запиту Закон встановлює Офіційні документи, письмовий або засну інформацію про діяльність органів законодавчої, віконавчої та судової влади України, їх Посадовим ОСІБ з Певної харчування. Тобто Відомості про діяльність недержавних установ та організацій прямо не візнаються предметом інформаційного запиту. Складається враження, Що Відкрита ІНФОРМАЦІЯ про діяльність недержавних інстітуцій НЕ Може надаватіся за запите. Однак, Схожі документи та ІНФОРМАЦІЯ НЕ внесені до Переліку таких, Що не підлягають Надання для ознайомлення за Запитів. У Законі В«Про інформаціюВ», Який є базовим Щодо нормативного закріплення інформаційної сфери держави, визначення ІБ Немає, а в Законі В«Про основи національної безпеки УкраїниВ», Який є основним орієнтіром забезпечення безопасности Нашої держави, системні сутність ІБ подано Як невід'ємну складового національної безпеки України без точного визначення цього Поняття. Крім того, в цьому законі Замість Поняття В«інформаційна безпека УкраїниВ» вікорістовується Поняття В«національна безпека України в інформаційній сферіВ».
1.3 Державна інформаційна політика и Національні Інформаційні
Ресурси
В Україні Немає незалежних засобів масової інформації в Класичне розумінні смороду існують Як органи влади, партій, груп, олігархів и кланів.
Розвиток більшості недержавних ЗМІ відбувся за рахунок технічної та професійної базуватися телебачення, радіо та ВИДАВНИЦТВО, Що булі створені на Державні кошти. На жаль, в Україні більшість ЗМІ суспільно-політічного спрямування фінансово неспроможні. Виняток становляться ті, Що отримуються інвестиції українських олігархів и закордоних магнатів, у результаті Чого інвесторі тепер мают можлівість формуваті програмное політіку підконтрольніх їм ЗМІ, Що не Завжди узгоджується з інтересамі Нашої держави.
Так історічно склалося, ЩО, аналізуючі Рівень свободи, дере за все маються на увазі Політичні аспекти взаємовідносін по Лінії "влада - суспільство - засоби масової інформації ". Економічні реалії Функціонування ЗМІ часто залішаються в "Тіні". Однак смороду не менше важліві, Ніж політика владніх структур. Справжня незалежність має грунтуватися на могутній фінансовій базі, Що Складається НЕ Тільки Зі спонсорськіх внесків засновніків, а і із надходження з реклами та Власний прібутків. Останні Дві складові мают переважаті - Ліше тоді можна Говорити про незалежні, вплівові ЗМІ, які Дійсно є четвертою Влад в Громадянська демократичному суспільстві.
Невірішеність проблем фінансової незалежності ЗМІ породжує ряд негативних НАСЛІДКІВ, ігноруваті які Неможливо. По-перше, суспільно-політичні ЗМІ Будуть монопольно залежаться від своїх видавців и практично не залежаться від потреб своїх чітачів, слухачів и телеглядачів. ІНФОРМАЦІЯ буде розповсюджуватіся та, Що необхідна Бл, а не та, Якові потребують громадяни. Особливо Це стає актуальним у Період ВИБОРЧИЙ кампаній. По-дру...
