внішньоекономічної діяльності підприємства.
Основні цілі зовнішньоекономічної діяльності:
В· зміна обсягу експорту та імпорту;
В· забезпечення країни необхідними ресурсами (сировиною, енергією тощо);
В· зміни співвідношення експортних та імпортних цін.
Дані цілі досягаються через вирішення наступних завдань:
1) вивчення теоретичних основ міжнародного поділу праці та міжнародної торгівлі;
2) вивчення прийомів та методів міжнародної торгової політики;
3) вивчення методів міжнародного ціноутворення;
4) вивчення організації і техніки зовнішньоекономічних операцій.
Слід розрізняти поняття В«зовнішньоекономічні зв'язкиВ» і В«зовнішньоекономічна діяльністьВ».
Зовнішньоекономічна діяльність на відміну від зовнішньоекономічних зв'язків, здійснюється на рівні виробничих структур (фірм, організацій, підприємств) з повною самостійністю у виборі номенклатури товару для експортно-імпортної угоди, у визначенні ціни і вартості, обсягу і термінів постачання. [2]
1.3 Основні види зовнішньоекономічної діяльності підприємств . Учасники зовнішньоекономічної діяльності
При класифікації видів ЗЕД підприємств більшість вчених включають до їх складу:
1. зовнішньоторговельна діяльність;
2. виробнича кооперація;
3. міжнародне інвестиційне співробітництво;
4. валютні і фінансово-кредитні операції;
5. відносини з міжнародними організаціями.
Зовнішньоторговельна діяльність-це підприємництво в області міжнародного обміну товарами, роботами, послугами, інформацією та результатами інтелектуальної діяльності.
<
p> Зовнішньоторговельна операція - Це комплекс дій контрагентів, тобто іноземних партнерів у зовнішньоторговельної операції, спрямованих на вчинення товарного обміну та забезпечують його. В повний комплекс, що характеризує зовнішньоторговельну операцію, можуть входити: вивчення ринку конкретного товару, його реклама, створення збутової мережі, опрацювання комерційних пропозицій, проведення переговорів, висновок і виконання контрактів.
У міжнародній торгівлі виділяють чотири основних види зовнішньоторговельних операцій:
1. Експортна операція - це продаж товару іноземному контрагенту з вивезенням його за межі країни.
2. Імпортна операція - це придбання товару в іноземного контрагента з ввезенням його в країну.
3. Реекспортна операція - продаж з вивезенням за межі країни раніше імпортованого, але не подвергшегося переробці товару.
4. Реімпортная операція - придбання з ввезенням з-за кордону раніше експортованого і не подвергшегося там переробці товару.
Підприємства прагнуть до зовнішньоторговельної діяльності по різних причинах. Так, зокрема, може знадобитися закупівля сировини або яких-небудь товарів за кордоном з тієї причини, що немає можливості придбати дану продукцію у вітчизняних виробників. Така ситуація призводить до необхідності імпорту. Можлива і зворотна ситуація - коли фірма має товари, продаж яких за кордоном може виявитися більш вигідною, ніж у своїй країні. Так виявляється потреба в експорті.
Необхідною передумовою і обов'язковою умовою зовнішньоторговельної діяльності підприємства є виконання цілого ряду операцій, пов'язаних із забезпеченням просування товару від продавця до покупця. У ряді цих операцій виділяють такі, як транспортні, транспортно-експедиторські, страхові, а також операції, пов'язані з введенням міжнародних розрахунків. Таким чином, зовнішньоторговельні операції охоплюють широкий комплекс економічного, валютно-фінансового та правового характеру.
Зовнішня торгівля здійснюється переважно через комерційні угоди, що оформляються зовнішньоторговельними контрактами.
Зовнішньоторговельний контракт - основний комерційний документ зовнішньоторговельної операції, свідчить про досягнуту угоду між сторонами.
Валютні умови контракту - умови, які узгоджуються у зовнішньоторговельних контрактах:
В· валюта ціни контракту
В· валюта платежу;
В· курс перерахунку валюти ціни у валюту платежу;
В· застереження, захищають сторони від валютних ризиків.
Виробнича кооперація у складі ЗЕД підприємств і фірм також представляє одну з форм співпраці між іноземними партнерами в різних, але конструктивно пов'язаних між собою процесах технологічного поділу праці. Сам технологічний процес поділу праці означає розподіл його учасників в ланцюзі створення та реалізації продукції за основними його фазам, від вивчення потреб на внутрішніх і зовнішніх ринках до доведення її до кінцевих споживачів. Виробнича кооперація характерна для однорідних сфер виробництва та обігу, для науково-технічної, інвестиційної та сервісної областей, наприклад, для обробної промисловості.
Узгодженість дій партнерів в рамках виробничої кооперації досягається шляхом:
В· взаємного планування експортної та імпортозамінної продукції;
В· прогнозування і спільного ведення наукових розробок, забезпечення їх необхідною апаратурою, приладами і матеріалами, випробувальними стендами та науково-технічною інформацією;
В· організації процесу підготовки кадрів.
Розглянемо міжнародну виробничу кооперацію у видобутку вуглеводневої сировини. Починаючи з 1950-х років, у видобувних галузях деяких країн отримали велике поширення змішані компанії, в яких приймаючій країні (в особі державної компанії) належить не менше 50% капіталу. У змішаних компаніях іноземний партнер зазвичай самостійно фінансує геологорозвідувальні роботи. Якщо до кінця розвідувального періоду запасів не виявлено, угода перестає діяти і витрати не відшкодовуються. При сприятливому результаті пошуково-розвідувальних робіт національна компанія вносить частку витрат на них. З цього моменту національна компанія фінансує облаштування та експлуатацію родовища пропорційно своїй частці в капіталі.
В рамках змішаних підприємств доходи приймаючої країни складаються з трьох основних джерел: прибутку від реалізації своєї частки продукції, роялті та податку на прибуток.
Для узбецьких партнерів створення спільних підприємств (СП) в нафтовій і газовій промисловості має на меті:
В· розподіл ризику.
В· Залучення нових методів і технологій.
В· Якнайкраще використання фахівців з ГГР [3].
В· Оптимізація складу учасників для участі в тендерах.
В· Найкращі умови для фінансування та оподаткування.
Конкретне рішення про створення СП приймається з урахуванням різного роду факторів. До них можна віднести наявність виробничо-технічного потенціалу, доступ до ресурсів, ємність ринків, прибутковість справи.
Міжнародне інвестиційне співробітництво передбачає одну з форм взаємодії з іноземними партнерами на основі об'єднання зусиль фінансового та матеріально-технічного характеру. Цілями такого співробітництва є розширення бази розвитку і випуску експортної продукції, її систематичне оновлення на основі критеріїв конкурентоспроможності та полегшення процесів її реалізації на зовнішньому ринку. Подібні завдання можуть бути вирішені за рахунок організації, наприклад, спільного виробництва. Спільне підприємництво можливо, перш за все, на базі обміну технологіями, послугами з наступним розподілом програм випуску продукції та її реалізації, а також у формі утворення та функціонування концесій, консорціумів, акціонерних компаній, міжнародних неурядових організацій ит.п.
З усіх форм ЗЕД саме пряме інвестування є найбільш складною і відповідальною. Оскільки, по порівняно з експортом продукції при прямому інвестуванні капіталу на інвестора накладається значний ризик. Залучення іноземних засобів можливо в вигляді:
В· Торгових кредитів, отриманих від міжнародних фінансових організацій (МВФ, СБ), кредитів урядів іноземних держав.
В· Портфельні інвестиції - це інвестиції в цінні папери, що формуються у вигляді п...
