иканських підприємств, нездатних конкурувати з північним гігантом).
відтискування мексиканських підприємців - одна з причин зростаючого в країні скептицизму в відношенні економічного союзу. Тим не менш, за допомогою НАФТА Мексика змогла скоротити період реформування своєї економіки і долучитися до клубу промислово розвинених країн з півстоліття до 10-15 років.
В останні ж роки завдяки НАФТА економічна інтеграція та взаємозалежність трьох країн-учасниць угоди поглибилися і зміцніли. Провідні компанії цих країн раціонально використовують свої ресурси і ресурси своїх партнерів, інвестиційний клімат, банківське та митне законодавство, економічну географію та ситуацію на місцевих ринках.
НАФТА сприяло подоланню наслідків світової і регіональних фінансових криз. У 1998 р. під час азіатської кризи низькі торговельні бар'єри НАФТА допомогли збільшити експорт США в Мексику і Канаду на 13 млрд.дол. Більш того, в 1994-95 р р. під час кризи мексиканського песо ринки північних сусідів були постійно відкриті для Мексики.
Екологічна складова відіграє важливу роль у тристоронніх відносинах. США, Канада і Мексика тісно працюють над проектами в галузі транспортування води, очищення повітря і питної води, геологічної розвідки запасів прісної води, захисту лісових масивів (127 спільних грантів на суму в 4,8 млрд.дол.).
Североам. банк розвитку (North American Development Bank) спільно зі спонсорами виділили до березня 2000 р. 764 млн.дол. на боротьбу із забрудненням прісної води і на поліпшення санітарно-епідеміологічних умов (26 проектів).
Одним з невдоволень Мексики від роботи в рамках НАФТА є, те, що США до цих пір відкладають введення обіцяних послаблень для мексиканців при наймі на роботу в США і не дозволяють вантажоперевізникам з Мексики працювати на території США і Канади. Є проблеми з перекладом В«бруднихВ» виробництв із США до Мексики, використанням північними сусідами Мексики як сировинного придатка і місця відправки промислових відходів.
НАФТА має величезний вплив на всі західну півкулю в цілому. Завдяки активному участі країн Північної та Південної Америки в роботі ряду регіональних угод (НАФТА, КАРІКОМ, Андська група, МЕРКОСУР, Спільний ринок Центральної Америки і ін) з початку 1990 х г р. в латиноамериканських країнах скоротилися безграмотність, дитяча смертність і дитяча праця, порушення прав людини, ухилення від податків. У населення з'явилася впевненість у правильності та доцільності курсу реформ, здійснюваних урядами.
Участь в НАФТА допомагає Мексиці вибратися з економічної безвиході. Маються на увазі успіхи в розширенні експорту товарів, що користуються В«надійним і преференційним доступом В»на ринки США і Канади, зменшення дефіциту платіжного балансу, зростання золотовалютних резервів та інші досягнення у зовнішньоекономічному секторі, в Зокрема, повернення довіри частини іноземних кредиторів, завдяки чому Мексиці вдалося відновити запозичення на міжнародному ринку капіталу.
Перевагами, наданими НАФТА, краще за інших зуміли скористатися легка промисловість, металурги, автоскладальники, орієнтовані на експорт галузі агроіндустрії. При цьому мова йде в першу чергу про великих компаніях, асоційованих з американським капіталом і ТНК інших країн.
Отже, значительней всього договір про вільну торгівлю позначилася на економіці Мексики через те величезного потенціалу, який є в цієї країни і який буде реалізовуватися більш високими темпами. НАФТА прискорює розвиток і тим самим надає стабільність Мексиці.
Підсумки більш ніж десятирічного існування Угоди про створення Північноамериканської зони вільної торгівлі (НАФТА) показують, що ця форма співпраці між США, Мексикою та Канадою в цілому виконала своє завдання - сприяла пробудженню північноамериканського ринку, зниження бар'єрів у тристоронній торгівлі, створенню спільних стандартів, зміцнення податкової дисципліни, розширення співробітництва в сферах розподілу праці та екології; надала динамізм і цілеспрямованість с/г відносинам.
В Наприкінці слід зазначити, що робота по поглибленню інтеграції в обох Америках не закінчена. До 2020 р. США, Мексика та 32 інших американських держави мають намір розвинути успіх НАФТА, створити його спадкоємця - Міжамериканську зону вільної торгівлі (МЗСТ).
Ємність майбутнього найбільшого ринку в світі орієнтовно складе 10 трлн. дол, він охопить 800 млн. людей і займе близько третини земної поверхні. Основними цілями нової угоди будуть: скорочення тарифів і цін, більш досконала захист інтелектуальної власності, посилення конкуренції, регулювання товарообігу, створення механізмів вирішення торгових суперечок.
Глава 2
Міграція мексиканців на територію Сполучених Штатів є однією з ключових проблем протягом всієї історії двостороннього співробітництва Мексики і США. При цьому мова йде не стільки про легальне в'їзді в країну, який в тій чи іншій мірі піддається плануванню і регулюванню з боку американської влади, скільки про масове нелегальне притоці мексиканців, стримувати який стає нелегко.
В останнє десятиліття економіка Мексики зазнає значних змін, пов'язані з переходом на неоліберальний шлях розвитку і посиленням процесів регіональної інтеграції. За темпами розвитку країна увійшла до числа найбільш успішно розвиваються країн світу та зайняла ключові позиції в Латинській Америці. Звідси виникає питання: чи позначилися ці зміни на міграційному потоці між Мексикою і США, який за своїм масштабом займає перше місце в світі?
Міграція мексиканській робочої сили в США - це, по суті, закономірний результат тісної взаємодії двох країн з різним рівнем економічного розвитку. Істотна різниця в рівні життя і оплаті праці є основним чинником міграції населення з Мексики в Сполучені Штати. Крім того, сусідство двох країн є додатковим стимулом у цьому процесі. Протяжність спільного кордону становить 3,3 тисячі км, велика частина якої проходить по неширокої річки Ріо-Гранде.
Міграція мексиканців в США бере свій початок в кінці XIX століття, коли розвиток сільського господарства, добувної та легкої промисловості, будівництво залізниць на півдні США вимагало додаткового припливу дешевої робочої сили з інших країн. У період 1850-1880 років на заробітки до США іммігрувало близько 55 тисяч мексиканців.
Під час першої світової війни потік мексиканців в США ще більше зріс. Мексиканці поповнили брак американської робочої сили і стали основними трудівниками в господарстві південних штатів північного сусіда. При цьому частина з них перебували на території США нелегально. Тоді статус нелегальних іммігрантів ще не був офіційно встановлений, і американці вважали їх "втікачами" з Мексики. У 1924 році вперше на півдні США була створена прикордонна патрульна служба, яка стала здійснювати контроль над незаконним перетинанням кордону, а мексиканські "втікачі" офіційно набули статусу нелегальних іммігрантів.
В 30-ті роки XX століття за часів глибокої депресії в США доступ мексиканців в країну був істотно обмежений. Легальним іммігрантам візи практично не видавалися, а нелегальних іммігрантів видворяли з країни під загрозою тюремного укладення. Однак це тривало недовго, до тих пір, поки не почалася друга світова війна, коли в США стала здійснюватися програма "Брасерос". Брак американських сільськогосподарських робітників на полях "Сонячного пояса" - одного з найбільш динамічно розвивалися економічних районів США - знову змусила правлячі кола США відкрити свою кордон для мексиканців. У 1942-1964 роках під час дії цієї програми приплив сезонних мексиканських робітників брасерос склав більше 4,6 мільйона чоловік, багато з яких залишилися в США на постійне місце проживання [1]. Багато в чому вони сприяли створенню певної соціальної інфраструктури для подальшого припливу іммігрантів з Мексики. У 1970-80-ті роки приплив легальних іммігрантів з Мексики становив 50-60 тисяч осіб на рік. Нелегальна іммігр...
