рівнем конкурентоспроможності (після США, Фінляндії і Сінгапуру).
За рівнем ВВП в розрахунку на одного жителя Німеччина також знаходиться в провідній групі держав, приблизно на одному рівні з 12-ма, в основному, західноєвропейськими країнами. [2]
У 90-ті роки в Німеччині, як в світовій економіці в цілому, продовжувались зміни у співвідношенні між первинними (сільське і лісове господарство, рибальство), вторинними (промисловість) і третинний сектор (різного роду послуги) економіки.
Структура сучасного ВВП Німеччини не відрізняється скільки- суттєво від інших промислово розвинених країн, але все, же частка промисловості дещо вищий. Це випливає багато в чому із специфіки участі цієї країни в міжнародному поділі праці, особливо її ролі найбільшого постачальника на світовому ринок машино-технічних виробів.
Середньорічний приріст ВВП Німеччини в 90-ті роки був в 2,2 рази нижче темпів розвитку світової економіки в цілому, в 6,5 рази нижче, ніж в Китаї і в 5 разів нижче, ніж в азіатських НІСах. Більш того, темпи зростання економіки Німеччини були нижче, ніж у промислово розвинених країнах в цілому або ЄС.
Мало обнадійливим для економіки Німеччини виявився початок нового століття. У 2001 р. приріст її ВВП виявився в 4 рази менший від середньосвітового і, всупереч прогнозами, навіть менше, ніж у США. Більш того, по цьому найважливішому показнику Німеччина відсунулася на саме останнє місце в ЄС.
У 90-ті роки Німеччині вдалося в значній мірі скористатися шансами, наданими подальшої інтенсифікацією процесів поглиблення міжнародного поділу праці. Експорт продовжував виконувати функцію локомотива німецької економіки, а його широка товарна диверсифікація сприяла його стабільності. У 90-ті роки динамічний експорт забезпечував від 1/2 до 2/3 загального зростання її економіки. В період світової фінансової кризи зростання ВВП Німеччини істотно сповільнилося, а в 2008 р. показник опустився нижче нульового рівня. Середньорічні темпи зростання німецького експорту і ВВП склали: у 2007 р. - 5,6% і 3,8%, в 2008 р. - 2,4% і - 0,2%, в 2009 р. - 12,5% і 0,0% відповідно. [4]
Особливо висока конкурентоспроможність німецької промислової продукції на світових товарних ринках. Якщо згрупувати товарну номенклатуру світового експорту в 14 укрупнених позиціях, то за рівнем конкурентоспроможності Німеччина стоїть на першому місці в п'яти групах (хімічні товари, продукція загального машинобудування, комплектуючі до електронній техніці, базова продукція обробної промисловості, інша продукція обробної промисловості), у двох групах (транспортні засоби і текстиль) - на другому місці, тобто займає міцні позиції на ринках, що становлять не менше половини міжнародної торгівлі. Це дозволяє Німеччині міцно займати 2-е місце в світі за масштабами експорту, поступаючись тільки США, хоча її економічний потенціал майже втричі менше, і значно випереджаючи всі інші держави світу, в тому числі і Японію.
Показником все більш активної участі Німеччини в міжнародному поділі праці є і випереджаюче зростання імпорту по відношенню до ВВП. У докризовий період імпорт Німеччини показував стабільне зростання, в середньому на 2 - 2,5%. У 2008 р. було зафіксовано зниження імпорту. Середньорічні темпи його збільшення склали в 2007 р. - 1,0%, в 2008 - 1,7%, в 2009 - 1,9%. [4]
У 90-ті роки особливо різко зростає значення міжнародних потоків інвестиційних капіталів, які починають грати вже не менше, якщо не більш значну роль, ніж міжнародна торгівля товарами і послугами.
Прямі іноземні інвестиції в Німеччині за 8 років (1995-2002 р.) склали близько 351,6 млрд. євро, в той час як прямі німецькі інвестиції - 325,5 млрд. євро. Отже, мав місце їх нетто-приплив. У 2008 - 2010 рр.., Незважаючи на скорочення інвестицій, приплив залишився вище зарубіжних інвестицій. [4]
Для економіки Німеччини характерна збалансоване поєднання великих і дуже великих концернів з середніми і малими фірмами, в країні їх налічується не багато, але їх економічна роль величезна. Вони уособлюють великий капітал, під впливом якого формуються основні пропорції в економіці, і є гарантами стабільності, надійності, рентабельності господарства Німеччини. На ці фірми доводитися близько двох третин усіх зайнятих в економіці, 50% промислового виробництва, понад 40% інвестицій і експорту країни. Серед 100 найбільших нефінансових корпорацій світу, якщо виходити з обсягів продажу, 10 є німецькими. Однак якщо виходити з показників ринкової вартості акціонерного капіталу, то в списку найбільших не виявиться ні однієї німецької, в той час як, наприклад, англійських - 8 (з них 2 англо-голландських), швейцарських - 4, японських - 3 (при явному переважанні американських). Німецькі компанії, особливо ТНК, все більше віддають перевагу експорту капіталів як провідної формі своєї зовнішньоекономічної діяльності. Їхня стратегія все більш будується на розширенні виробництва на підприємствах своїх зарубіжних філій і розвитку експорту з країн базування. На рубежі століть продажі закордонних філій німецьких компаній (непрямий експорт) перевищували вартість прямого вивозу товарів і послуг з Німеччини більш ніж у 2 рази. Структура економіки ФРН така, що 1,1% ВВП створюється в сільському господарстві, 34,5% - у промисловості, 64,4% - ВВП - у сфері послуг. Для економіки Німеччини характерна "понад індустріалізація", тобто частка промисловості у виробництві ВВП досить велика, в порівнянні з багатьма розвиненими країнами світу. Хіба, що Японія, Ірландія і Португалія є в ще більшою мірою індустріальними, ніж ФРН. Це не випадково, тому спеціалізацією Німеччини у світовій економіці є виробництво промислової (в першу чергу машинобудівної) продукції. [2]
1.2 Промисловість Німеччини
Промисловість Німеччини забезпечує країні лідерство на багатьох світових ринках готової продукції. Найбільш конкурентоспроможними галузями німецької промисловості є: автомобілебудування; транспортне машинобудування (вагонобудування, літакобудування); загальне машинобудування (виробництво верстатів, різних приладів); електротехнічна промисловість; точна механіка і оптика; хімічна, фармацевтична і парфюмерно-косметична промисловість, чорна металургія.
Ці галузі мають низку переваг для успішної зовнішньоекономічної, експансії. Зокрема, це:
1. висока якість виробництва і широкий асортимент виробів;
2. використання міжнародних стандартів і в той же час готовність виконувати індивідуальні, унікальні замовлення;
3. пунктуальність у виконанні поставок;
4. широка збутова мережа і налагоджене післяпродажне обслуговування, а також відповідність іншими критеріями ринкової конкуренції.
1.3 Сільське господарство Німеччини
Як і в інших розвинених країнах, частка цього сектора у ВВП невелика (Приблизно 1,5%), проте, галузь забезпечує високий рівень середнього споживання продовольства при відносно низькій частці витрат на нього в структурі витрат населення. Майже половина всієї площі ФРН - а це майже 36 млн. га - зайнята сільськогосподарськими угіддями. Структура з сільського господарства за останні 50 років змінилася докорінно чином, що має місце і в інших галузях. У галузевій структурі сільського господарства тваринництво переважає над рослинництвом.
Число сільськогосподарських підприємств на сьогоднішній день становить 434 тис. Завдяки збільшеній механізації в сільському господарстві вивільнилося велике кількість робочої сили.
германію економіка світова росія
На відміну від промисловості сельхозяйственном виробництво по валовим обсягом поступається Франції та Італії. За інтенсивністю і продуктивністю сільське господарство перевищує середній рівень для країн ЄС, але поступається таким країнам, як Нідерланди, Бельгія, Франція, Данія. Німеччина займає провідне місце за ступенем насиченості парком основних сільськогосподарських машин та одне з провідних місць по використанню хімікатів. За рівнем прибу...
