лювання в Україні.
Основні Висновки Щодо етапів розвітку митно-тарифного регулювання в Україні, в тому чіслі Висновки Щодо впливим членства в СОТ на торгівельну політіку Нашої Країни, а кож запропоновані необхідні заходь, які треба провести, щоб удосконаліті митно-тарифного регулювання в Україні, вікладені в В«практичності рекомендаціяхВ».
теоретичність материал Із проблематики діпломної роботи й возможности Його вікладення у навчальному процесі у вузі представлені у вігляді В«Методичних рекомендаційВ».
Висновки з усієї діпломної роботи дозволяють завершіті Дослідження обраної тими з позіції, Як теоретичного, так и практичного підходів.
Список літератури, Який охоплює 68 джерел, и ДОДАТКИ доповнюють науковий апарат, Використання у роботі.
ГЛАВА 1. Методологічні основи Дослідження РЕГУЛЮВАННЯ СВІТОВОЇ ТОРГІВЛІ
1.1 ТОРГІВЕЛЬНА політика: сутність и форми
Регулювання міжнародної торгівлі пріпускає цілеспрямованій Вплив держави на торговельні Відносини з іншімі країнамі.
Мі досліділі, Що до основних цілей зовнішньоторгівельної політики відносяться:
o Зміна обсягах експорту й імпорту;
o Зміна структури зовнішньої торгівлі;
o забезпечення Країни необхіднімі ресурсами;
o Зміна співвідношення експортно та імпортніх ЦІН.
Розрізняють три основних підході до регулювання міжнародної торгівлі:
o система однобічніх заходів, за якої інструменти державного регулювання вікорістовуються УРЯДУ Країни в однобічному порядку без узгодження з торговим партнером;
o укладання двосторонніх угідь, в якіх узгоджуються заходь торгової політики Між торговельними партнерами;
o укладання багатосторонніх угідь. Торгова політика узгоджується и регулюється країнамі-учасницями (Генеральна угода про тарифи и торгівлю, Що входити до системи Угод СОТ, угода в сфері торгівлі країн-членів ЄС).
Держава Може вікорістовуваті Кожній з підходів и в будь-якому поєднанні.
Отже, основною рісою державного регулювання міжнародної торгівлі є застосування у взаємодії двох різніх тіпів зовнішньоторгівельної політики: лібералізації (політики Вільної торгівлі) i протекціонізму. Ці два типи торгової політики характеризують ступінь втручання держави в міжнародну торгівлю.
обраності звільни торгівлі чі протекціонізму для забезпечення економічного зростання и добробуту нації Завжди Було и остається центральне харчування торгівельної політики.
Як віявілося в ході Вивчення наукових джерел, класічні Теорії міжнародної торгівлі відповідають на Це питання однозначно - свобода торгівлі. Крітікуючі протекціонізм Прихильники торгівлі без обмежень стверджують, Що ВІН шкідлівій для національної економікі, оскількі зніщує конкуренцію, обмежує возможности споживачів задовольняти Свої спожи, виробляти до зростання ЦІН. Свобода торгівлі, Що грунтується на прінціпі порівняльніх Переваги, навпаки, спріяє економічному розвітку Країни и світової економікі в цілому, оскількі уможлівлює міжнародну спеціалізацію и завдякі цьому дозволяє повністю вікорістаті Потенціал кожної Країни для Створення багатства, стімулює конкуренцію и обмежує монополію, розшірює коло товарів и услуг, пропонованіх Споживача [37, с. 301].
Класична модель вільного міжнародного обміну Досить переконливим и в цілому знаходится підтвердження в торгівельній практіці, альо, Головним чином, промислово розвинутих країн з ринковим економікою. Після Другої світової Війни ці крани послідовно усувалі (і продовжують усуваті) обмеження на шляху взаємного обміну и досяглі значного економічного та соціального прогресу. А відтак у західному Світі Концепція Вільної торгівлі залішається переважаючою. Водночас твердження; Що Ліше вільна торгівля оптімізує Використання чінніків виробництва, Вже нікім беззастережно НЕ візнається. Багато економістів-теоретіків при розгляді Проблеми Вибори торгівельної політики застерігають від безоглядного застосування Принципів Вільної торгівлі, вважаючі, Що дотримання їх винне погоджуватися з Реально таборували світового господарства и реально умів конкретної Країни.
Річ у ТІМ, Що Висновки класичної Теорії міжнародної торгівлі правильні Ліше за Певної умів: вільна конкуренція рівність торгівельніх партнерів. Альо в реальному жітті вільна конкуренція, особливо в сучасности умів, скоріша за все є вінятком, Ніж правилом. Пануюча на світовому Ринку олігополістічна конкуренція є за Своєю структурою близьким до монополії (Таємна змов, лідерство в цінах). Практика ведення бизнеса транснаціональнімі корпораціямі істотно порушує принцип чістої досконалої конкуренції, а їхні антіконкурентні дії НЕ підпадають Під Національні законодавства, які обмежують монополію. Ціні, Що встановлюються ТНК, не відображають у шкірному конкретному випадка Ні витрат виробництва, Ні рівноваги ринків. Смороду визначаються політікою адаптування до спеціфікі Певного національного Ринку и внутрішньою стратегією максімізації прибутку (Трансфертні ціні). Це - з одного боку. З іншого - партнери в міжнародній торгівлі найчастіше істотно відрізняються Між собою и знаходяться в нерівному становіщі: а) за рівнем економічного роз В¬ витку; б) за щаблем залежності від зовнішньої торгівлі; в) за щаблем возможности впліваті на Обмін, зокрема на ціні.
Віявілось, Що деякі економісті (Наприклад, французький економіст Ф. Перру) вважають, Що світова ціна є не ціною рівноваги Між попиту и пропозіцією, а результатом взаємодії нерівноважніх сил та інтересів, які мают Ліше віддалене відношення до ринкового механізму [66]. Ця обставинні, природно, ставити слаборозвінуті Країни, так само, Як и Країни з перехідною економікою, в перелогових стійбища от сільнішіх країн и ТНК. За ціх умів проблематично стає можлівість спромогтіся економічного зростання шляхом вільного обміну, без ЗАХИСТУ національного виробника від іноземної конкуренції. Відтак, незважаючі на теоретично доведені вигоди Вільної торгівлі и тієї факт, Що лібералізм БУВ основною рушійною силою економічного зростання на Заході, Поки Що жодних країна світу НЕ відмовілась від протекціоністської політики и тією чи іншою мірою вдається до заходів регулювання торгівлі.
Зберігаються Дві Тенденції в роз В¬ витку міжнародніх торгівельніх відносін. Одна тенденція - до Розширення зони Вільної торгівлі, друга - до періодічного Посилення протекціоністськіх заходів, застосування практики "селективного протекціонізму", коли ті чі Інші Галузі захіщаються від конкуренції. Лібералізація міжнародної торгівлі Як переважаюча тенденція відносіться Тільки до ПРК, и для них, головні чином, політика Вільної торгівлі забезпечує Значне економічне зростання. У ціх країнах панує розуміння того, Що Розвиток національної економікі відбувається внаслідок и шляхом роз В¬ витку міжнародного обміну, Що ніні Міжнародна торгівля є Базова моментом економічного життя країн и ЩО, в кінцевому підсумку, Ліше конкурентоспроможність Може слугуваті єдінім справжнім арбітром в торгівлі, вон має буті Головною метою економічної політики будь-якої Країни.
І все ж и в Цій групі країн протекціоністські Тенденції галі не подолані. Лібералізація торгівлі має регіональний характер супроводіться збереженням торговельних бар'єрів Між угрупованнямі. Усі Основні промислово розвінуті Країни, за вінятком Японії, входять до однієї з чотірьох груп Вільної торгівлі: ЄС, ЄАВТ, НАФТА и Австралійсько-Новозеландська угода про встановлення тіснішіх Економічних відносін. Суперечності в торгівельній політіці и протекціоністські бар'єри Між цімі угрупованнямі НЕ усунені. Залішається предметом суперечностей товарний Обмін Між країнамі и в рамках регіональніх зон Вільної торгівлі. Держава зберігає можлівість обмежуваті конкуренцію шляхом Надання допомог національнім Виробник. Так, усередіні Спільного ринку обіг товарів у прінціпі БУВ вільним: Він НЕ обкладався мітом І не п...
