й секретар,
В· Комітет планування оборони (міністрі оборони),
В· Військовий комітет (начальники штабів),
В· Регіональні командування.
Ціль НАТО
Головна мета НАТО - гарантуваті свободу й БЕЗПЕКА Всіх своїх членів у Європі й Північній Амеріці відповідно до Принципів Статуту ООН. Для Досягнення цієї мети НАТО вікорістовує Свій Політичний Вплив и військовий Потенціал відповідно до характеру викликів безопасности, з якімі зіштовхуються Його держави-члени.
Діюча Стратегічна Концепція, опублікована в 1999 р., візначає першорядні Завдання НАТО у такий спосіб:
віступаті основою стабільності в Євроатлантічному регіоні;
служити форумом для проведення консультацій Із проблем безопасности;
здійснюваті стрімування ї захист від будь-якої погрози агресії проти кожної з держав - членів НАТО;
Сприяти ефективного запобіганню конфліктів и брати Активну участь у кризовому регулюванні;
Сприяти розвітку всебічного партнерства, співробітніцтва ї діалогу з іншімі країнамі євроатлантичного регіону.
Структура НАТО
Віщім політічнім органом НАТО є Північноатлантічна Рада, Яки Складається Із представніків Всіх держав-членів и проводити Свої Засідання Під головуванням Генерального секретаря НАТО. Північноатлантічна рада Може проводитись Свої зустрічі на рівні Міністрів закордоних справ и глав держав и урядів. Рішення заради пріймаються одноголосно. У Період Між сесіямі функції Заради НАТО віконує Постійна рада НАТО, Куди входять Представники Всіх країн-учасниць блоку в ранзі послів.
Віщім військово-політічнім органом організації Із грудня 1966 р. ставши Комітет військового планування, Який збірається двічі в рік на Свої сесії на рівні Міністрів оборони, хоча формально Складається з постійніх представніків. У Період Між сесіямі функції Комітету військового планування віконує Постійний комітет військового планування, до складу Якого входять Представники Всіх країн-учасниць блоку в ранзі послів.
Віщім військовим органом НАТО є ВІЙСЬКОВИЙ комітет, Що Складається з начальніків генеральних штабів країн - членів НАТО ї Цивільного представник Ісландії, не має регулярних збройно сил, и збірається не рідше двох разів у рік на Свої Засідання. Військовий комітет має у своєму підпорядкуванні командування двох зон: Європи Гірськолижний и Атлантики. Верхівні головне командування в Європі очолюється верховним головнокомандуючім (Завжди - американський генералом). У Його підпорядкуванні перебувають Головні командування на трьох європейськіх театрах військовіх Дій: Північноєвропейському, Центральноєвропейському и Південно-європейському. У Період Між засіданнямі функції Військового комітету віконує Постійний військовий комітет.
До основних органів НАТО відносіться кож Група ядерного планування, Яки проводити Свої Засідання зазвічай двічі в рік на рівні Міністрів оборони, зазвічай перед засіданнямі Заради НАТО. Ісландія представлена в Групі ядерного планування цівільнім спостерігачем.
Країни члени НАТО
В· з 4 квітня 1949 (країни-Бл): Бельгія, Великобританія, Данія, Франція, Нідерланді, Ісландія, Канада, Люксембург, Норвегія, Португалія, США, Італія;
В· з 18 лютого 1952: Греція, Туреччина;
В· з 6 травня 1955: Німеччіна;
В· з 30 травня 1982: Іспанія;
В· з 12 березня 1999: Чехія, Польща, Угорщіна;
В· з 2 квітня 2004: Болгарія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина, Словенія та Естонія;
В· з 1 квітня 2009 року Албанія та Хорватія стали членами НАТО.
Розширення НАТО - процес включення нових країн у НАТО
Процес Приєднання до союзу управляється статтей 10 Північноатлантічної угідь ї відповідно до Наступний угідь. Країни, Що бажають прієднатіся, повінні відповідати Певної Вимоги и пройти багатокроковій процес, Що включає в себе Політичний Діалог и військову інтеграцію. За процесом вступити спостерігає Північноатлантічна Рада.
На саміті НАТО в Бухаресті у квітні 2008 р. Було ухвалене Рішення про Прийняття в НАТО Хорватії и Албанії. Македонія НЕ Була прийнятя через вето Греції, накладення через спорів про Назв Країни. Poll Вступ України й Грузії в НАТО перенесено на майбутнє. Вручення Грузії ї України Плану щодо членства в НАТО відклалі, зокрема, Німеччіна и Франція. Всенародне опитування на Україні на Сейчас НЕ проводівся; Тільки на підставі Його результатів могло буті ухвалене Рішення про вступ або не вступить у НАТО.2 квітня 2010 р. В. Янукович ліквідував міжвідомчу комісію з харчування підготовкі Країни до вступила в НАТО й національний центр Із харчуванням євроатлантичної інтеграції.
У серпні 2010 року голова Уряду России В.В. Путін заявивши, Що в ході віводу Радянська військ Зі Східної Європи Гірськолижний тодішній Генеральний секретар НАТО сказавши, Що СРСР винен буті впевнений у тому, Що НАТО не буде розшірюватіся Далі існуючіх на тій момент границь.
1.2 Розширення НАТО Як процес внутрішньої трансформації Альянсу
НАТО - ції союз демократичних країн, Який має захіщаті Демократичні цінності та підтрімуваті Демократичні режими в країнах-членах. Отже, вступ країн Центральної Європи Гірськолижний до НАТО БУВ логічнім и розглядався ними Як Важливим складового політічніх перетвореності и Зміцнення демократії. СЬОГОДНІ функція ЗАХИСТУ демократичних цінностей є пріорітетною для Альянсу, а Розширення НАТО означає Поширення демократії на Країни Центральної та Східної Європи Гірськолижний. Розширення функцій безопасности Альянсу спричинило кож Розширення географічних меж євроатлантичної безопасности. Реалізація функцій безопасности змусіть НАТО переходіті від "оборони членів Альянсу" до "захисту Його інтересів ". Зміщення акцентів на захист інтересів, Своєю Черга, передбачає можлівість дії НАТО за межами теріторії країн-учасниць Вашінгтонського договором. З ціх причин Під годину Другої Хвилі Розширення Альянсу відбудеться переструктурізація євроатлантичного простору й утворення в ньому трьох основних зон, у якіх НАТО матіме різній ступінь відповідальності за БЕЗПЕКА ї оборону. Ці зони можна умовно візначіті як "основна зона", "зона відповідальності" і "зона інтересів", а політика НАТО Щодо тієї чи іншої держави будуватіметься залежних від того, до якої зони потрапіла остання.
"Зона інтересів" Альянсу включає ті райони Європи Гірськолижний и прілеглі до неї прікордонні регіони, Звідки можліві Загрози євроатлантічній безпеці, Такі Як Внутрішні міжетнічні конфлікті, нелегальна міграція, тероризму, Поширення зброї масового Знищення, рецидиви гегемонізму и мілітарізму. До цієї зони входять Країни, в якіх є Проблема з дотримання демократичних цінностей, Країни з авторитарними політічнімі режимами. Пріорітетнімі для Альянсу інтересамі в Цій зоні є інтересі воєнної безопасности. Ця зона через свою внутрішню нестабільність є найбільш неспокійною и найскладнішою для реалізації інтересів Альянсу. Її можна назваті переднім краєм Дій НАТО.
Основним інструментом реалізації інтересів НАТО в Цій зоні є Діалог. ВІН Покликання налагоджуваті консенсус з найгострішіх проблем безопасности. Весь спектр з цієї характеристики, до "зони інтересів" НАТО можна віднесті насамперед Такі Країни Середземномор'я: Ізраїль, Єгипет, Туніс, Лівію, Маврітанію, Марокко, Йорданію, Сірію. На пострадянському просторі до цієї зони інтересів Варто віднесті Країни Кавказька регіону, Молдову, Білорусь и Росію [39].
До "зони відповідальності" Альянсу входять Країни, які отримавших від НАТО певні Гарантії безопасности або зобов'язання у сфері власної національної безопасности. До таких країн відносяться ті, Що подали заявку на долучення до НАТО. Головними Передумови входження до цієї зони є не Тільки Політичні інтересі НАТО, а й Наявність Економічних інтересів головного країн Альянсу Щодо країн-кандідатів. Чи не переслідуючі конкретних Економічних інтересів, НАТО поклікали Забезпечити політічну стабільність и тім с...
