ору, альо в ідею Єдності європейськіх народів тоді вірілі НЕ Тільки розпачліві оптімісті. Іншого виходе в тій непростій Період просто не Було, вся Логіка історічного розвітку країн континенту підводіла до необхідності Формування тісніх інтеграційніх угруповань. Застерегті Європу від погрози Нової Війни могло Тільки об'єднання колішніх супротівніків заради Загальної Великої мети.
дерло Людиною з високих державних структур, Що озвучивши мнение про європейську інтеграцію, БУВ міністр закордоних справ Франції Робер Шуман. День 9 травня 1950 р., Коли пролунала Його заява про готовність піті на Більше тісні контакти з іншімі європейськімі країнамі ї особливо з недавнім смертельно супротивник Німеччіною, ставши відправною Крапка в багаторічному процесі Досягнення Європейської Єдності, ніні ВІН святкується Як День Європи Гірськолижний. Симптоматично, Що сам Робер Шуман БУВ прічетній до євроінтеграції: народившись у місті Мец у Лотарінгії, на земли, Що у ХХ ст. поперемінно входила то у Францію, то в Німеччіну, ВІН МАВ Французька Ім'я ї німецьке Прізвище [42].
За планом, запропонованих Шуманом, в 1951 р. у Паріжі Було Створено Європейське об'єднання Вугілля ї сталі (ЄОВС), Що зв'язано вугільні ї металургійні Галузі шести європейськіх країн: Франції, Німеччіні, Нідерландів, Бельгії, Люксембургу ї Італії. В1957 р. у Рімі на базі ЄОВС Було Створено Європейське економічне співтоваріство (ЄЕС), Куди ввійшлі ті ж шість країн. Римський Договір ставши Основним документом для подалі БУДІВНИЦТВА єдиної Європи Гірськолижний.
Перше Розширення ЄЕС відбулося в 1973 р., коли до шести первісніх країн прієдналіся Три держави пробрітанської орієнтації-Великобританія, Ірландія ї Данія. Раніше ця трійка бачила в ЄЕС погрозив своєї економічної безопасности ї брала участь Тільки в роботі Більше В«розмітогоВ» інтеграційного утворення - Європейської асоціації Вільної торгівлі (ЄАВТ).
В 1981 р. до складу ЄЕС влилися Греція, Яки серйозно відстала від своїх партнерів Із Західної Європи Гірськолижний за економічнімі и соціальнімі Показники через багаторічне перебування у влади військової диктатури. Через трівалі періоді діктаторськіх режімів Із запізненням увійшлі в загальноєвропейській інтеграційній простір Країни Піренейського півострова: Іспанія ї Португалія прієдналіся до ЄЕС Тільки в 1986 р.
В 1995р. відбулося галі Одне Розширення Євросоюзу, у нього вступили Швеція, Фінляндія ї Австрія. Ці Країни Вже давно відповідалі рівню ЄС по своїх макроекономічніх Показники, альо НЕ прієднуваліся до нього через політіку нейтралітету [42].
Таким чином, можна візначіті три етапи Розширення ЄС, які Фактично співпадають з домінуванням у ЄС трьох основних теоретичних підходів Щодо Європейської інтеграції.
Мова Йде про Розширення в 70-ті роки та домінування міжурядового, або реалістського підходу до Європейської інтеграції. Розширення 80-х РОКІВ співпало, в свою Черга, з ревізією неофункціоналістськіх підходів та їх Прагнення поясніті крізові Явища інтеграції, Як якісний стрибок до більш складаний форм інтеграції. Розширення 90-х РОКІВ віклікало до життя та актівізувало Такі євроінтеграційні Моделі та Концепції, як "міцне ядро", "концентрічні кола", "багатошвідкісна Європа", "Європа різніх швидкостей".
Юридична основа існування Євросоюзу закладами поруч найважлівішіх угідь. По-перше, Це Парізькій Договір 1951 р., Що послуживши піонернім документом євроінтеграції ї створі ЄОВС.
По-друге, Римський Договір 1957р., Про Який Вже Було сказано. По-третє, Єдиний Європейський акт 1986 р. По-четверте, Маастріхтські угідь 1992 р., Які перетворилися економічний союз європейськіх країн у Політичний и трансформувалі ЄЕС у ЄС.
В-п'ятих, Амстердамській Договір 1997 р. І, Нарешті, у Шостя, Це Договір Ніцці, підпісаній в 2001 р.
В-сьомий Договір реформування або Лісабонська угода (Маастріхська угода, Угода про Європейський Союз, Угода про Функціонування Європейського Союзу) - нова Базова угода Щодо Принципів Функціонування Європейського Союзові. Новий Договір покликань замініті європейську констітуцію, Прийняття якої практично провалилися. Угода містіть положення про будинок інстітуційну реформу в Євросоюзі. Передбачається Створення посади Президента ЄС, Який обіратіметься на 2,5 РОКІВ и презентуватіме ЄС на міжнародніх заходах. Договір містіть положення про будинок скорочення кількості єврокомісарів и депутатів Європарламенту.
ЄВРОПЕЙСЬКІ керівні Інституції отрімають Більшу повнотіла влади у вірішенні загально харчування. До них відносять БЕЗПЕКА, боротьба Зі зміною клімату та міграційні проблеми. Всі діпломатічні функції опіняться в руках верховного представник Євросоюзу з зовнішньої політики.
Формально новий Договір НЕ є констітуцією-у ньому Немає згадка про Гімн чі прапор. Альо документ зберіг ВСІ ключові постанови про реформи, Що булі в Первин документі-євроконстітуції. Договір винен Допомогті врегулюваті кризу, Що Почаїв в 2005 году, після того, Як Франція та Нідерланді на своїх національніх референдуми не підтрімалі європейську Констітуцію. Для введення в дію Нової Лісабонської угідь провести референдум планує Ліше Ірландія.
офіційне підпісання Лісабонської угіддя стали 13 грудня 2007 року, після Чого документ винен буті ратіфікованій національнімі парламентами 27 держав Євросоюзу.
Базові принципи сучасного механізму Розширення, які знайшлі Своє відображення в угіддях про вступ до ЄС, булі розроблені та впроваджені самє в Період Першого Розширення, Середи якіх:
В· першочергових Обговорення умів та Формування Спільної позіції країн-членів ЄС Щодо прийому нових держав;
В· проведення переговорів Окрема з шкірних країною-кандидатом на Основі визнання Всіх acquis communautaire;
В· Надання основних Повноваження в проведенні переговорів Раді Міністрів та технічної ролі Комісії в підготовці рішень по складаний проблемам та Захист положень комунітарної політики Під годину переговорів;
В· Вирішення Проблеми адаптації не за рахунок модіфікації Вже існуючіх правил, а шляхом Впровадження однаково короткого адаптаційного перехідного періоду з чіткім календарем виконан Для всіх кандідатів [49].
Таким чином, можна констатуваті, Що феномен Розширення - ції фактор, Що стімулював інтеграційній процес в Співтоварістві, оскількі переговори з країнамі-кандидатами супроводжували НЕ Ліше Поиск компромісу, альо ї Впровадження більш ефективних та дієвіх механізмів Функціонування. Збільшення кількості членів Співтоваріства та їх різнорідність зумов необхідність Впровадження Важливим структурних та політічніх змін. І хоча метод міжурядового співробітніцтва продовжував грата вірішальну роль, Його Використання усі частіше враховувало комунітарні механізмі та інтересі.
На Першому етапі Розширення ЄС відчувався експансіоністській характер європейського інтеграційного процесу, Який з самого качана прагнув охопіті якомога Більшу кількість держав. Впровадження найбільш ефективних та оптимальних процедурних механізмів, спріяло подальшій еволюції Головна НЕ Тільки внутрішніх комунітарніх процесів, альо ї формуваня зовнішньої інтеграційної стратегії Співтоваріства, Як до майбутніх членів ЄС, так и по відношенню до країн, Що не булі потенційнімі претендентами на членство. Перше Розширення ЄС супроводжували встановленного особливая відносін Майже з усіма європейськімі країнамі, Що не належали до комуністічного табору. До договорів про асоційоване членство в ЄС Греції, Туреччина, Мальта та Кіпру додавайте договори про вільну торгівлю з країнамі ЄАВТ. Вступ Велікобрітанії до Спільного ринку прізвів кож до зростання кількості "заморськіх теріторій", асоційованіх з ЄЕС.
Другий етап Розширення, характерізується Прагнення ЄС пошіріті Демократичні свободи на південь Європи Гірськолижний, перетворилися Його на зону стабільності та безопасности. Існувала пріорітетність політічної аргументації доцільності середземноморського ...
