родних організацій, багатонаціональних корпорацій і найголовніших світових церков, а також проблема міжнародної безпеки, продовольства, енергетики та мінеральних ресурсів, загального глобального розвитку. А в 1979р. у доповіді В«Немає меж навчаннюВ» була піднята проблема народної освіти. Автори вважають, що існуюча система народної освіти в глобальних масштабах стала нездатною сприяти вирішенню найскладніших задач, що постали перед людством, сприяти прискореному прогресу економіки і культури країн. Вони рекомендують абсолютно реформувати систему народної освіти, удосконалюючи процес навчання шляхом впровадження нових, більш прогресивних методів.
1980-ті роки. Здійснення спроб практичних дій, принцип: В«Думати глобально, діяти локально В». У В«Діалозі про багатство і добробутВ» Джіаріні представлена ​​спроба створення нової теорії політичної економії з повною ревізією всіх попередніх економічних вчень. Автор вважав, що при розвитку економіки та культури людству доводитися рахуватися не тільки з особливостями суспільного виробництва, але і з масштабом і характером невідновних природних ресурсів. Висновок доповіді звучало наступним чином: подальший розвиток економіки без обліку екології загрожує катастрофою. Джіаріні рекомендував об'єднати політичну економію і соціальну екологію в єдину наукову дисципліну, навчитися брати до уваги не тільки фінансову сторону виробництва, але і природні ресурси.
Рубіж 1980-х - 1990-х років. Особливо гостро постають проблеми забезпечення безпеки, розвивається політична глобалістика. Важливою подією періоду стала Конференція ООН з навколишнього середовища і розвитку, на якій була висунута концепція сталого розвитку, яка була висунута на противагу форрестеровской концепції. Під стійким розвитком розуміється такий розвиток людства, яке забезпечує задоволення потреб теперішнього часу, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби. [2, стор 27-35]
1.2 Глобалізація: підходи до визначення терміна, періоди глобалізації, основні риси глобалізації
Термін глобалізація був вперше вжито в його сучасному значенні Рональдом Робертсоном у 1983 році.
Існує кілька підходів до визначення терміну В«глобалізаціяВ»:
Економічний підхід. Глобалізація - процес, в рамках якого ринкові відносини, гроші, люди інформація переміщаються зі зростаючою частотою по всьому світу, долаючи всі кордони (Релігійні, національні, культурні та ін.)
Політологічний підхід. Глобалізація - процес нарощування політологічних інститутів глобального рівня; світ стає єдиним і стійким.
Культурологічний підхід. Глобалізація - процес взаємопроникнення культурних символів та цінностей з домінантою західного впливу.
Розглянувши основні підходи до визначення терміна глобалізації, можна сформулювати глобалізацію як спробу створення наднаціональної певним чином структурованої світової системи, в якій провідну роль відіграє західна цивілізація.
За визначенням Делягіна, глобалізація є процесом формування і розвитку єдиного фінансово-економічного та інформаційного світового простору. Це простір характеризується дуже швидким переміщенням капіталів і абсолютної доступністю інформації. Вчений виділяє три періоди глобалізації:
становлення (1991 - 1996 рр..), Знаменуемое початком домінування інформаційно-комунікаційних технологій в американській економіці (закупівля інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) та їх продуктів перевищила закупівлю матеріальних технологій і продуктів) і завершенням В«холодної війниВ»;
фінансова криза нерозвинених країн (1997 - 1999 рр..), що закінчився зіткненням західних країн за фінансові ресурси розвитку і увінчався нападом США і НАТО на Югославію;
структурну кризу розвинених країн і всієї світової економіки з 2000 року.
Відомий американський вчений Пітер Ратленд у своїй статті В«Глобалізація і посткомунізмВ» (2002 р.) виділяє наступні ключові риси глобалізації:
Революція в інформаційно-комунікаційних технологіях скоротила час і відстань. Нови технології (супутник, комп'ютер, мобільний телефон та ін) породжують стимул до гармонізації культурних цінностей.
Економічна революція, зумовлена ​​лібералізацією міжнародних відносин.
Тріумф ліберальної демократії, який в деяких регіонах наштовхується на опір радикального ісламського фундаменталізм або етнічного націоналізму. Оптимізм змінився зростаючим усвідомленням меж поширення демократії.
Локалізація: політика націоналізму. Рівнозначна Чи глобалізація американізації? Для глобалізації характерний процес адаптації нових технологій до місцевих умов. На політичному рівні глобалізацію супроводжує пожвавлення націоналістичних тенденцій. Польща, Угорщина, Чехія, Словенія країни Балтії продемонстрували успішну міжнародну інтеграцію та економічну лібералізацію з твердженням національної ідентичності. Кожній країні доводиться шукати форми поєднання націоналізму, регіоналізму та економічного глобалізму.
Горизонтальні зв'язки. Глобалізація не зводиться до уніфікованої культурі. Одні країни приносять в світову культуру свій внесок, інші сприймають поп-культуру В«горизонтальноВ» (Мексиканські В«мильні опериВ» в Росії). Росія ще зберігає здатність грати роль генератора культурних цінностей, яка була їй властива в 19 сторіччі, коли імперія прибував на задвірках світової історії.
Регіоналізація розвивається паралельно глобалізації, зростає число регіональних економічних і політичних угруповань. На пострадянському просторі регіональні організації виключно слабкі, а перспективи інтеграції в ЄС служать джерелом розколу.
Поляризація. Одним з наслідків глобалізації є розкол і нерівність між країнами і всередині них. Доступ до нових інформаційних технологій отримує меншість населення, а більшість стає пасивним споживачем. Колишня соціалістична Східна Європа належить до категорії тих, хто програв від глобалізації країнам, за винятком Польщі, Словаччини, Словенії та Угорщині. [4, стор 20-25]
2. Напрямки сучасної глобалістики
На початковому етапі свого розвитку глобалістика не була вільна від ідеологічної залежності, але, будучи тісно пов'язаною з природознавством і практикою подолання глобальних проблем, вона зуміла утвердитися як серйозне наукове напрямок, оказавшее вплив не тільки на розвиток науки в цілому, але і на різні сфери суспільного життя: економіку, політику, культуру. В останнє десятиліття на перший план висунулися культурно-цивілізаційні відмінності в розумінні тенденцій і протиріч сучасного світу. Сформувалося чимало різних напрямків глобалістики, які досить добре проглядаються у науковій та спеціальній літературі.
Найважливіші напрямки глобалістики
2.1 Філософсько-методологічний напрям
Філософсько-методологічне напрямок, де досліджуються філософські підстави, сутність, генезис глобальних процесів, аналізуються найбільш важливі соціально-політичні та економічні перетворення, необхідні для успішного вирішення витікаючих звідси проблем. Тут широку популярність набули роботи В. Вернадського, І. Фролова, Н. Моїсеєва, Д. Гвішіані, В. Загладіна, Г. Хозина та ін Предметом глобалістики вважається 4 системи: природа, людина, соціум, техніка, а також фундаментальні проблеми і протиріччя між цими системами. Але Вернадський запропонував додати до цих чотирьох систем ще й розум, як п'ятий елемент.
2.2 Природничо напрямок
Природничонаукове напрямок, в якому представники природознавства зайняті вирішенням конкретних теоретичних і прикладних завдань глобалістики з позиції біології, фізики, хімії, кліматології і ін (А. Яншин, Є. Федоров, В. Соколов, М. Будико).
2.3 Техніко-економічний напрямок
Техніко-економічне напрямок, де аналізується специфіка сучасного етапу економічного розвитку, яку пов'язують, як пр...
