ншення суми боргу
а) списати третину боргу;
б) щодо решти частини переглянути умови погашення за ринковими відсотковими ставками;
в) термін погашення 14 років, в тому числі 8 років пільгового періоду
2. Довгострокові борги
а) відсотки нараховуються за ринковими ставками;
б) термін погашення 25 років, включаючи пільговий період 14 років;
3. Зменшення платежів по обслуговування боргу
а) надання пільгових процентних ставок (вибрати більшу з двох величин: 3,5% на рік або половину ринкової ставки);
б) термін погашення 14 років, включаючи пільговий період 8 років [3].
Х'юстонського умови: До 1990 найбідніші з країн із середнім рівнем доходу могли розраховувати лише на перегляд боргів на звичайних умовах, тобто по ним вже ніяких пільг не передбачалося. У цю групу були віднесені країни з річним доходом на душу населення не більше 785 дол США. Саме для цих країн призначені Х'юстонського умови.
В результаті, були вироблені пільгові умови, які полягають у наступному:
- термін погашення комерційних кредитів збільшено до 15 років, при цьому пільговий термін - 8 років;
- термін погашення кредитів, наданих в рамках програми офіційного сприяння розвитку, збільшений до 20 років, пільговий період - 10 років;
- було розроблено положення про переведення боргу. Кредиторам надано право продавати або обмінювати боргові зобов'язання з погашення всієї суми кредитів, наданих у рамках програм офіційного сприяння розвитку, або 10% непогашеної суми комерційних кредитів (або зобов'язання по погашенню комерційних кредитів на суму в 10 млн. дол, якщо дана величина очікується більше, ніж названі 10%).
Були розроблені та відповідні критерії про перегляд боргу:
- річний дохід не пови
нен перевищувати встановлений Світовим банком стелю 1235 дол США;
- співвідношення суми кредиторам Паризького клубу і суми боргу комерційним кредиторам має становити не менше 1,5;
- встановлені показники масштабу заборгованості: сума боргу не менше 50% ВВП, відношення суми боргу до вартості експорту не менше 275%, коефіцієнт запланованого обслуговування боргу не менше 30%.
тринідадський і Лондонські умови:
Замість списання 2/3 боргу, як то передбачали тринідадський угоди, було розроблено чотири варіанти скорочення на 50% чистої приведеної вартості підлягають консолідація сум, що відносяться до непогашених комерційних кредитів. Ці умови отримали назву Лондонських або посилених Торонтського і складаються в наступному:
- анулювання 50% боргу і реструктурування суми, що залишилася боргу на 23 роки з 6-річним пільговим періодом і нарахуванням відсотків за ринковими ставками;
- реструктурування боргу із застосуванням пільгових процентних ставок на 23 роки без пільгового періоду;
- реструктурування боргу за ринковими відсотковими ставками на 25 років з 16-річним терміном пільгового періоду;
- реструктурування зобов'язань з обслуговування кредитів, наданих в порядку офіційного сприяння розвитку, на 30 років з 2-ленім пільговим періодом [4].
У Паризькому клубі проводяться прямі переговори між країною-боржником, яку представляють міністр фінансів або голова Центрального банку, і її кредиторами (Країни-кредитори представляють офіційні особи з міністерства фінансів, економіки або закордонних справ). Представники МВФ, МБРР, регіональних банків розвитку (Азіатського банку розвитку, Міжамериканського банку розвитку та ін) і ЮНКТАД беруть участь в переговорах в якості спостерігачів.
Рішення в Паризькому клубі приймаються на основі консенсусу, тобто пропоноване рішення повинне влаштовувати представників усіх країн-кредиторів. Виробляється загальна пропозиція, і головуючий передає і роз'яснює його умови представнику країни-боржника. Як правило, представник країни-боржника висуває зустрічну пропозицію, наполягаючи на зближенні умов кредиторів до положень первісної прохання. Ця процедура може повторюватися кілька разів, і її тривалість визначається масштабами необхідних поступок і наполегливістю боржника в досягненні максимально вигідних умов [5].
Механізм діяльності Паризького клубу
У Паризькому клубі проводяться прямі переговори між країною-боржником, яку представляють міністр фінансів або голова Центрального банку, і її кредиторами (Країни-кредитори представляють офіційні особи з міністерства фінансів, економіки або закордонних справ). Представники МВФ, МБРР, регіональних банків розвитку (Азіатського банку розвитку, Міжамериканського банку розвитку та ін) і ЮНКТАД беруть участь в переговорах в якості спостерігачів.
Відразу після відкриття переговорів слово надається представнику країни боржника, який виступає з доповіддю про економічну і фінансову політику країни і викладає прохання про відстрочку платежів по погашенню боргу. Потім виступають представники МВФ, МБРР і ЮНКТАД. У доповіді МВФ основна увага приділяється перспективам платіжного балансу країни, зокрема, прогнозами щодо фінансування пропонованої економічної програми; представник Світового банку аналізує перспективи довгострокового розвитку країни і підкреслює необхідність структурних перетворень. Далі представники країн-кредиторів задають питання представникам країни-боржника та фінансових організацій про намічуваних економічних і фінансових показниках пропонованої програми, про заходи щодо її здійснення і про тих чи інших аспектах прохання про відстрочку платежів з погашення боргу. Потім представники країн-кредиторів проводять закрите засідання без участі делегації країни-боржника.
За сприяння представника МВФ країни-кредитори переходять безпосередньо до предмету переговорів і починають виробляти спільну позицію щодо прохання країни-боржника про відстрочення платежів. Рішення в Паризькому клубі приймаються на основі консенсусу, тобто пропоноване рішення повинне влаштовувати представників всіх країн-кредиторів. Виробляється загальна пропозиція, і головуючий передає і роз'яснює його умови представникові країни-боржника. Як правило, представник країни-боржника висуває зустрічну пропозицію, наполягаючи на зближенні умов кредиторів до положень первісної прохання. Ця процедура може повторюватися кілька разів, і її тривалість визначається масштабами необхідних поступок і наполегливістю боржника в досягненні максимально вигідних умов [6].
Процес реструктуризації починається з того моменту, коли країни-кредитори відмовляються надавати боржнику подальші кредити. Уряд країни-боржника звертається до уряду Франції з офіційним проханням про проведення переговорів з представниками країн-кредиторів. Якщо країна-боржник має зобов'язання МВФ про виділенні обумовленої суми кредиту на період необхідної відстрочки, Паризький клуб призначає дату проведення переговорів. Якщо домовленості з МВФ немає, то Паризький клуб нагадує країні-боржнику про обумовленість відстрочки платежів зобов'язанням боржника проводити рекомендовану МВФ економічну політику.
Переговори про надання відстрочки фактично починаються з засідання представників країн-кредиторів без участі делегації країни-боржника, де докладно обговорюється питання про заяву даного конкретного боржника та виробляється загальна стратегія для майбутніх переговорів. Потім запрошується представник країни-боржника (як правило, міністр фінансів чи голова Центрального банку), який виступив з повідомленням про становище країни і викладає прохання про відстрочку платежів. Потім зі своїми зауваженнями і коментарями виступають представники міжнародних організацій.
Зміст узгодженого протоколу не має юридичної сили; однак положення протоколу є обов'язковими для її підписали. Представники країн-кредиторів і країни-боржника згодом зобов'язані включити положення протоколу в двосторонні угоди, які матимуть обов'язкову силу, і тоді вони знайдуть юридичне значення [7].
1.2 Основні принципи роботи Лондонс...
