у небезпеку постійного дефіциту міжнародної ліквідності, а також в силу обмеженості виробництва золота і розширення обсягів світової торгівлі, прийняв рішення про створення штучної валюти - спеціальних прав запозичення. СДР були створені як резервна валюта, призначена для покриття платіжного балансу країни. Перший випуск СДР був здійснений у три етапу між 1970 і 1972 роками в розмірі 9,5 мільярда доларів.
При необхідності країна може обміняти свою квоту СДР на валюту, зазначену МВФ, без прийняття на себе яких попередніх умов в галузі економічної політики. Країна повинна дотримуватися умов використання близько 70% виділених СДР протягом п'ятирічного періоду. Фактично країна купувала СДР, так як повинна була представити свою власну валюту, або валюту іншої країни в обмін на СДР.
Вартість СДР спочатку встановлювалася в золотому еквіваленті (1 СДР = 0,888671 г чистого золота), але з 1 червня 1974 її стали визначати щодо середньозваженої вартості В«КошикаВ» 16 валют (долар США - 33%, марка ФРН - 12,5%, фунт стерлінгів - 9%, французький франк - 7,5%, японська ієна - 7,5%, канадський долар - 6%, італійська ліра - 6%, голландський гульден - 4,5%, бельгійський франк - 3,5%, швейцарська крона - 2,5%, австралійський долар, датська крона, норвезька крона, іспанська песета - по 1,5%, австрійський шилінг та юаровскій Ренд-по 1%).
На 1 липня 1974 вартість СДР становила 1,2063 долара США. В подальшому МВФ ввів практику щоденного встановлення доларової вартості СДР. В даний час курс СДР визначається по валютній корзині 5 основних національних валют (американський долар, німецька марка, японська єна, французький франк і фунт стерлінгів).
СДР приносить відсотки. Країна отримує їх, якщо її авуари в СДР перевищують її асигнування, і навпаки, платить відсотки, якщо
авуари в СДР менше асигнувань.
СДР стали використовувати не тільки як засіб платежу для проведення офіційних угод, але і в Певною мірою для комерційних цілей. Так, в 1975 році вперше з'явилися облігації без спеціального забезпечення деноміновані в СДР, а починаючи з 1977 року, органи Міжнародної асоціації транспортної авіації стали використовувати СДР для оплати проїзду і вантажних тарифів. Єгипет застосовує СДР для фіксації зборів на Суецькому каналі.
СДР виконує ряд функцій світових грошей по регулюванню платіжних балансів, поповнення офіційних валютних резервів, порівняння вартості національних валют, але не мають власної вартості і реального забезпечення.
Після того, як в січні 1970 року були випущені перші СДР, і з урахуванням другого випуску в 1979-1981 рр.., в даний час налічується 21,3 мільярда СДР. Розподіл СДР здійснюється автоматично пропорційно квотою країн в МВФ. Переваги СДР як сукупних зобов'язань країн - членів МВФ дозволяють поступово перетворити в головне активне резервне засіб світової валютної системи. Підвищення ролі СДР проявляється в розширенні їх котирувань і по відношенню до національним валютам провідних країн світу.
Для зменшення ризику при обмінних операціях з використанням СДР були створені так звані спеціальні валюти, найбільше поширення з яких до 90-тим рокам отримало ЕКЮ - європейська валютна одиниця.
ЕКЮ - (англ. European Currency Unit) - являє собою регіональну міжнародну валютну одиницю, використовувану країнами - учасницями Європейської валютної системи з 13 березня 1979 року. Створення ЕКЮ мало на меті сприяти інтеграції у валютній сфері, протидіяти впливу долара США, і забезпечити передумови формування єдиного валютного ринку Європейського економічного співтовариства.
ЕКЮ має певний валютний курс, що розраховується на базі валютного кошика національних валют 12 країн-учасниць ЄЕС. Частки окремих країн у кошику періодично коригуються. Вага кожної валюти в кошику визначається залежно від частки, яку має держава у валовому національному продукті ЄС і в експорті всередині союзу. 1 ЕКЮ дорівнює приблизно 1,3 доларів США. На відміну від СДР емісія офіційних ЕКЮ частково перевести в готівку золотом і доларами. Обсяг емісії ЕКЮ перевищує випуск СДР. Так само як і СДР, ЕКЮ представлена ​​у безготівковій формі - як запис на рахунках центральних (або комерційних) банків при безготівкових перерахування за ним. Випущені казначейством Бельгії в 1987 році ювілейні монети в ознаменування 30-річчя Римського договору гідністю в 50 ЕКЮ (Золоті) і 5 ЕКЮ (срібні) носять колекційний характер і не мали практичного значення для валютного ринку. Половина випущених ЕКЮ забезпечена відрахуваннями від золотих і доларових запасів, а інша - національними валютами країн.
У Європейській валютній системі (ЄВС) встановлений головний курс кожної валюти членів ЄС, виражений в ЕКЮ. На основі цього головного курсу розраховуються взаємні курси валют, від яких фактичні курси можуть відхилятися в межах не більше 2,25%. Пільговий режим коливань був встановлений для іспанської песети, що приєдналася в ЕВС в 1989 році; для італійської ліри з серпня 1993 року допустима межа коливань 15%.
ЕКЮ виконує розрахункові та кредитні функції, використовується як база вирівнювання паритетів валют країн учасниць, регулює відхилення ринкових валютних курсів.
На відміну від СДР ЕКЮ має більш широку сферу застосування. ЕКЮ використовується не тільки в офіційному, але і приватному секторах. Зокрема, ЕКЮ виступає як валютна одиниця в спільних фондах і міжнародних валютно-кредитних фінансових організаціях; як валюта єдиних сільськогосподарських цін, засіб міждержавних розрахунків центральних банків - членів ЄС при проведенні валютної інтервенції та ін Приватні (комерційні) ЕКЮ використовуються як валюта євро-облігаційних позик, банківських депозитів та кредитів. Більше 500 великих міжнародних організацій використовують ЕКЮ при наданні кредитів.
2. За сферою і режиму застосування.
Іншою підставою класифікації валюти є сфера і режим застосування, в залежності від якого валюта поділяється на вільно конвертовану, частково конвертовані і неконвертовані.
Вільно конвертована валюта - (англ. hard currency) - грошові одиниці, вільно і необмежено обмінювані на інші іноземні валюти і міжнародні платіжні засоби, в будь-якій формі та в усіх видах операцій.
В період дії золотого стандарту конвертованій автоматично ставала та валюта, яка могла вільно розмінюватися на золото. Після скасування золотого змісту всіх валют і їх золотих паритетів на початку 70-х років конвертованість розуміється як здатність вільно продаватися і купуватися, обмінюватися за чинним валютним курсом, використовуватися для створення різного роду фінансових активів.
Міжнародний валютний фонд схвалює і дає згоду на використання валюти тієї чи іншої країни в Як вільно конвертованою. Це означає, що вільно конвертована валюта може бути використана в усіх видах міжнародних банківських і фінансових операціях як резидентами, так і нерезидентами. На даний період 10 валют визнані повністю конвертованими, причому п'яти з них Міжнародний валютний фонд у 1976 році присвоїв кваліфікацію В«вільно використовувані валютиВ», підкреслюючи тим самим вищий рівень їх конвертованості. У цю категорію входять: долар США, німецька марка, фунт стерлінгів, японська ієна, французький франк. Ці валюти найбільш активно використовуються в міжнародних розрахунках і завжди є в достатній кількості на світовому валютному ринку та накопичуються у валютних резервах країн світу. Режим функціонування вільно конвертованої валюти на практиці означає відсутність будь-яких валютних обмежень.
Ступінь конвертованості валюти знаходиться в прямій залежності від економічного потенціалу країни, масштабів її зовнішньоекономічної діяльності, стійкості внутрішнього грошового обігу, ступеня розвитку національних товарних і грошових ринків і ринків капіталу. Крім того, необхідною умовою підтримки конвертованості є постійна участь центрального банку країни у валютних інтервенціях для утрим...
