впливу на міжхребетні диски і весь хребет. Р. А. Аристакесян відзначала більш виражений ефект застосування різних фізіобальнеофакторов в комплексі з лікувальною гімнастикою і масажем комірцевої зони в порівнянні з застосуванням тільки фізіобальнеофакторов у хворих коронарним атеросклерозом. Справедливо підкреслює р. С. Федорова, що здійснення рефлекторно-сегментарного масажу рефлексогенних зон повинне проводитися обережно і не провокувати біль. У реабілітаційному відділенні лікарні міста Друскінінкай для реконвалесцентів після інфаркту міокарда оскільки Дінейка запропонував застосовувати масаж на основі схеми так званого гіпертонічного масажу для хворих захворюваннями серцево-судинної системи, використовуваного в санаторіях Литви. При цьому автор підкреслює, що ефективність масажу залежить не тільки від особливостей методики, але і від рухового режиму. М. М. Круглий, а. Ю. Кобзєв вважають очевидною необхідність активного застосування масажу у хворих інфарктом в період, коли для хворого стає реальною програма фізичної реабілітації із застосуванням елементів спорту. При цьому автори призначають масаж 3 рази на тиждень, тривалість процедури від восьми до п'ятнадцяти хвилин. Рекомендована послідовність: ноги, руки, в положенні лежачи на спині, потім спина, грудна клітка. Процедуру починають розтиранням стоп, потім гомілок і стегон. На руки впливають прийомами площинного і обхоплює погладжування, полукружного розтирання, розминання і струшування плеча.
Рекомендуючи для хворих на ІХС та постінфарктним кардіосклерозом масаж, л. А. Куничев підкреслює, що дозована ходьба і лікувальна гімнастика надають велике позитивне вплив при поєднанні їх з масажем. Автор виділяє показання до призначення і рекомендує в поєднанні з лікувальною гімнастикою застосовувати масаж після інфаркту передньої і задньої стінки різної тяжкості, при первинному і вторинному інфарктах. Строки початку вирішують індивідуально і вони відповідають зазвичай початку занять лікувальною гімнастикою. При цьому необхідно задовільний стан, відсутність болю в області серця, порушень ритму і задишки у спокої, лейкоцитоз, підвищення ШОЕ, має бути нормальним артеріальний тиск, електрокардіографічні дані, що свідчать про зворотне розвитку процесу або його стабілізації. При цих показниках у хворих з дрібновогнищевим інфарктом можна починати масаж через 5-7 днів, при середньої тяжкості великовогнищевого інфаркту, протікає без ускладнень, через 12-15 днів, при тяжкому перебігу інфаркту з великою зоною ураження-опісля 20-25 днів від початку захворювання. Автор диференціює методики відповідно етапному лікуванню: лікарня, послебольнічний період, санаторно-курортне лікування. На первинному етапі в положенні лежачи на спині проводять масаж ніг, потім рук з охопленням бічних поверхонь грудної клітки, при дозволі поворотів на бік на п'ятий-сьомий день приєднують масаж спини і сідничних областей, використовують прийоми поверхневого погладжування, ніжного розтирання, неглибокого розминання на ногах, руках, спині, і тільки прийоми погладжування-на бічних поверхнях грудної клітки. Тривалість процедури 5-7 хвилин щодня. В послебольнічний період процедури виконують у положенні хворого сидячи з опорою голови на руки, валик або подушку, і лежачи. Масажують спину, потім ноги і руки.
Тривалість процедури 10-15 хвилин щоденно або через день. На санаторно-курортному етапі лікування автор рекомендує сегментарно-рефлекторний масаж з впливом на паравертебральні зони, грудну клітку, живіт, ноги, руки. Тривалість процедури 15-20 хвилин, на курс 12-14 процедур щодня або через день. Л. А. Куничев підкреслює необхідність для хворих на ІХС та постінфарктним кардіосклерозом застосовувати тільки ручний масаж по щадною методикою, абсолютно виключає енергійні дії, поява больових відчуттів, використання апаратного масажу, підводного душу-масажу. Само масажу присвячена робота в. Н. Сергєєва (1966), який вивчав вплив саме масажу у п'ятдесяти двох хворих коронарокардіосклероз, з них у чотирнадцяти через 4 місяці і більше після перенесеного інфаркту міокарда.
Спостереження за клінічними показниками в зіставленні з даними спеціальних досліджень (Артеріальна осцилографа, спірографія, шкірний Електротермометрія) показали, що результати лікування у хворих, які займаються саме масажем, особливо у осіб розумової праці, були кращими, ніж у не застосовували саме масаж. Цінно те, що прийоми саме масажу чергувалися з гімнастичними вправами. Само масаж здійснювався у вихідному положенні сидячи, використовувалися прийоми погладжування, розминання, розтирання шийно-потиличної області і чола (мошка в. Н.), Рук і області великих суглобів ніг. Прийоми масажу чергувалися через кожні один-два хвилини з гімнастичними вправами для рук по одній - дві хвилини. Тривалість всієї процедури від п'яти до дванадцяти хвилин. В. Н. Мошков рекомендує також на всіх етапах реабілітації використовувати саме масаж, прийоми якого є активними вправами. М. М. Круглий, а. Ю. Кобзев вважають, що хворих на інфаркт треба навчати саме масажу. У посібниках, статтях по лікувального, сегментарному та іншим видам масажу є вказівки про доцільності його застосування при стенокардії та інфаркті міокарда, без деталізацій методики. При цьому за кордоном більше приділяється уваги масажу сполучнотканинного, сегментарному і незаслужено мало класичному.
З викладеного видно, що немає загальноприйнятої точки зору в питаннях про терміни призначення масажу і методиці його проведення у хворих на інфаркт міокарда. Суперечливі пропозиції про вибір області масажу, вихідних положеннях, тривалості процедури та кількості на курс лікування, щодня або через день. В окремих роботах відзначається доцільність комплексного застосування масажу в комплексі з лікувальною фізичною культурою, але в якій послідовності протягом дня можливо їх призначення-залишається невідомим. Ще в більшій мірі це відноситься до рекомендацій про застосування масажу в комплексі з різними фізіобальнеофакторамі. Відомо, що успіх лікування багато в чому обумовлений правильним чергуванням, поєднанням і послідовністю призначення різноманітних фізіобальнеофакторов, масажу і лікувальної фізичної культури. Однак ці питання в відношенні масажу при інфаркті міокарда не вивчені. Суперечливі думки про показання до масажу і не висвітлені питання протипоказань до призначення саме цього методу при даній нозології, майже немає вказівок про тривалість курсу лікування, через який проміжок часу доцільно повторити його. Майже немає відомостей про застосовуваних прийомах, їх послідовності, тривалості, чергуванні між собою. Оскільки при проведенні процедур масажу відсутня дозиметрія, ці моменти стають надзвичайно важливими при такому захворюванні, як інфаркт. Відомо, що навіть при мелкоочаговом інфаркті можуть раптово виникати грізні ускладнення. Відомо і підступність перебігу ІХС та інфаркту, коли на тлі здавалося б благополуччя з'являється погіршення, повторні інфаркти. Цим, мабуть, можна пояснити рекомендації про. Глезер і а. В. Даліхо, а. Ф. Вербова про те, що при атеросклеротичному ураженні судин серця і після перенесеного інфаркту масаж повинен виконувати лікар. Беручи до уваги, що ІХС та інфаркту міокарда поширені захворювання, а лікарі-кардіологи, терапевти не володіють масажем і ведуть досить велику лікувальну і профілактичну роботу, ми не можемо розділити вказану точку зору. Лікарів з лікувальної фізичної культури вкрай мало і вони з цієї причини не можуть особисто забезпечити всіх тих, кому буде призначений масаж.
Лікарі-фізіотерапевти, як правило, не володіють масажем і немає необхідності навчати їх техніці і методиці масажу. Для цього є медичні сестри по Масажу. Нам видається, що процедуру масажу у хворих ІХС та інфаркту міокарда повинні проводити досвідчені медичні сестри з масажу, але тільки за умови спеціального навчання їх цією методикою в установі, де масаж постійно застосовується у таких хворих. Лікар, у веденні якого знаходиться кабінет масажу, п...
