ки для виконання ПЛР);
В· з допомогою цих тестів можна проводити великі популяційні дослідження.
Історія розвитку фармакогенетики
Різними авторами дається різна інформація про те, хто ввів термін фармакогенетика: за одними джерелами це був VogelF. (1959), за іншими - MotulskyAG (1957). З цього часу фармакогенетика пройшла ряд умовно виділяються етапів:
В· I етап- накопичення фармакогенетичних феноменів (1932 - початок 1960-х);
В· II етап- становлення фармакогенетики як фундаментальної науки (початок 1960-х-1990-і роки);
В· III етап- становлення фармакогенетики як прикладної клінічної науки, перехід від фармакогенетики до фармакогеноміке (початок 2000-х років).
Найбільш важливі події у розвитку фармакогенетики представлені в таблиці 1. Однак, фармакогенетика активно розвивалася і в СРСР, і в Росії: в її розвиток внесли великий вклад вітчизняні фармакологи, генетики та клініцисти. Інтерес вітчизняних дослідників до фармакогенетику з'являється вже в 60-х роках ХХ століття. В основному це були публікації, що стосуються таких фармакогенетичних феноменів як підвищена чутливість до суксаметонію і дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.
У грудні 1973 року в 2-му МОЛГМИ ім. Н.І. Пирогова створюється перша в СРСР лабораторія фармакологічної генетики в якій починають активно проводиться фармакогенетичних дослідження психотропних ЛЗ. До 1986 року це науковий підрозділ працювало в складі 2-го ММІ ім. Н.І. Пирогова, а потім, по даний час, в ГУ НДІ фармакології РАМН. Головним підсумком роботи лабораторії фармакогенетики в 1975-1980 роках явилась формулювання наукового положення про закономірності індивідуальних реакцій на феназепам та сиднокарб [Вальдман А.В., 1979], створення ЛЗ афобазол, успішно пройшов клінічні випробування і застосовується в клінічній практиці [Середенін С.Б., 2004]. Іншою важливою проблемою лабораторії з'явилися дослідження по мутагенезу. Проведено великий обсяг робіт по скринінгу більш 50 розроблених нових ліків на мутагенність. Значущою подією стало доказ індукції хромосомних пошкоджень у ссавців при емоційно-стресових впливах [Середенін С.Б., Дурнев А.Д., 1998]. У 2000 році на базі відділу фармакогенетики ГУ НДІ фармакології ім. В.В. Закусова була організована перша, і поки що єдина в Росії кафедра фармакогенетики РГМУ, очолювана Середенін С.Б., на якій читаються лекції, проводяться заняття зі студентами Медико-біологічного факультету РГМУ.
У 1974 році Бочков Н.П. у статті В«Стан та перспективи розвитку медичної генетикиВ», опублікованій у Віснику АМН СРСР, підкреслює велике значення проведення фармакогенетичних дослідження для оптимізації застосування ЛЗ [Бочков Н.П., 1974]. У цьому ж році виходить перші детальні огляди російською мовою, присвячені стану фармакогенетики на той період часу: В«Основні напрямки генетичних досліджень у фармакологіїВ», написаний Мхеідзе М.О., опублікований в журналі В«Клінічна медицинаВ» [Мхеідзе М.О., 1974] і В«Фармакогенетика, її досягнення і перспективи (огляд літератури)В», опублікований у журналі В«Лікарська справаВ» і написаний Скакуном Н.П., який двома роками пізніше опублікував першу монографію з фармакогенетику російською мовою В«Основи фармакогенетики В»[Скакун Н.П., 1974, 1976]. У цій монографії були викладені основні принципи цієї нової науки. Ця монографія була перевидана зі значними доповненнями в 1981 і 2002 роках, протягом багатьох років залишаючись єдиним посібником з фармакогенетику російською мовою. У цьому ж 1976 році вийшло ще декілька оглядових статей по фармакогенетику, написаних колективом авторів під керівництвом Скакуна Н.П.. [Кудрін О.М. і співавт., 1976].
У 1984 році виходить ще 2 монографії по фармакогенетику: В«Вступ до сучасної фармакогенетикиВ» [Лільїн Є.Т., Трубників В.І., Ванюков М.М.] і В«Основи та педіатричні аспекти фармакогенетикиВ» [Тішиться І. (пер. з угорського), 1984]. В даний час глави по фармакогенетику присутні у всіх великих підручниках і посібниках з фармакології та клінічної фармакології [Белоусов Ю.Б., 1997, 2002, Кукес В.Г., 1999, 2004, 2006].
З кінця 1990-х років на кафедрі клінічної фармакології ММА ім. І.М. Сєченова та Інституті клінічної фармакології НЦ ЕСМП Росздравнадзора, очолювані Кукес В.Г. активно ведуться клінічні фармакогенетичних дослідження системи біотрансформації (CYP2C9, CYP2D6, CYP3A4) і транспортерів (глікопротеїн-Р) лікарських засобів, метою яких є розробка алгоритмів вибору ЛЗ (непрямі антикоагулянти, серцеві глікозиди, ОІ-адреноблокатори, статини та ін) і їх режимів дозування залежно від генетичних особливостей пацієнтів. Крім того, у представників різних етнічних груп Росії та країн СНД проводяться дослідження, спрямовані на вивчення частот алелів і генотипів по клінічно значущим алельних варіантів генів, що кодують ізоферменти цитохрому Р-450 і транспортери ЛЗ, відмінності в яких є основою етнічної чутливості до ЛЗ. Першим подібним дослідженням російського населення м. Воронежа було дослідження, виконане під керівництвом Чернова Ю.М., в якому брали участь російські Воронежа [GaikovitchEA, 2003].
Вивченню впливу носійства різних алельних варіантів генів, що кодують ферменти I і II фаз біотрансформації на ефективність фармактерапіі бронхіальної астми і ендометріозу проведені під керівництвом Баранова В.С. [Баранов В.С., 2002]. Цим же колективом створений перший вітчизняний фармакогенетичних чіп [Глотов А.С., 2005]. Роль поліморфізму гена MDR1, що кодує глікопротеїн-Р, в плині лейкозів вивчається під керівництвом Ляховича В.В. [Ляхович В.В., 2004]. Під керівництвом Носикова В.В. і Затещікова Д.А. виконано ряд робіт з вивчення впливу поліморфізму генів, що кодують ізоферменти цитохрому Р-450 та різні молекули-мішені ЛЗ, на ефективність ЛЗ, що застосовуються в кардіологічній практиці [Носиков В.В., Затейщіков Д.А., 2005].
Таким чином, в Росії в перебігу декількох десятків років проведено цілий ряд фармакогенетичних досліджень і інтерес до неї в нашій країні зростає з кожним роком. Однак, на шляху до реальної клінічній практиці фармакогенетика в Росії, також як і у всьому світі, стикається з поки не вирішеними пролемамі про які піде мова нижче.
Таблиця 1.1 Найважливіші події і відкриття в області фармакогенетики
Рік
Подія
1932
Опис сімейних випадків гемолітичної анемії при застосуванні примахіну (Cherman, 1932)
1952
Опис сімейного випадку акаталаземіі (Takahara, 1952)
Опис випадку підвищеної чутливості до суксаметонію (Bourne, 1952)
1957
Висунуто припущення, що підвищена чутливість до суксаметонію в слідстві зниженою активності бутрілхоліестерази (Kalow, Genest, 1957)
Висунуто припущення, що В«ідіосинкразія по відношенню до лікарських засобів може бути викликана генетичними особливостями і дефіцитом ферментів, нічим іншим себе не проявляють В»(Motulsky AG, 1957)
1959
Виявлено, що причиною гемолізу при застосуванні деяких ЛЗ є спадковий дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (Marks, Gross, 1959)
Введений термін В«фармакогенетикаВ», що означає В«Вивчення клінічно значущих спадкових особливостейВ» (Vogel F., 1959)
1960
Виявлено, що варіабельність концентрації ізоніазиду в плазмі крові обумовлена ​​різною швидкістю його ацетилювання (Evansetal., 1960, Blumetal., 1990)
1962
Опублікована книга В«Фармакогенетика - спадковість і відповідь на...