рахунок пролонгованої дії наркотичних і седативних засобів хворі загальмовані, сонливі. У подальшому може з'являтися неспокій, збудження або ж пригнічення, що обумовлено гіпоксією тканин і порушенням мікроциркуляції. Відзначаються блідість шкірних покривів, почастішання пульсу і підвищення артеріального тиску. Частішає дихання при зниженні його глибини і зменшенні життєвої ємності легень на 30-40%. [3, с. 543]
У фазі зворотного розвитку знижується активність нейроендокринної системи, відновлюється водно-електролітний баланс. Позитивний азотистий баланс свідчить про посилення біосинтезу білків в організмі. Триває фаза зворотного розвитку 3-5 днів. Хворі стають активними, знижується частота серцебиття і дихання.
Анаболическая фаза характеризується посиленим біосинтезом білків, жирів та глікогену, витрачених у перші фази. Це відбувається у зв'язку з активізацією парасимпатичної нервової системи і підвищенням активності анаболічних гормонів, що забезпечує репоратівние процеси, ріст і розвиток сполучної тканини, збільшення маси тіла. Тривалість цієї фази залежить від тяжкості операції, вираженості катаболічної фази і складає 2-5 тижнів.
В післяопераційному періоді хворі потребують інтенсивного спостереження за діяльністю серцево-судинної і дихальної систем, сечової системи і шлунково-кишкового тракту, за станом операційної рани.
Принципи інтенсивної терапії в післяопераційному періоді: використання болезаспокійливих засобів; попередження і лікування дихальної недостатності (оксигенотерапія, ЛФК, ШВЛ); дезінтоксикації-ційна терапія і корекція метаболічних порушень (Переливання крові, плазми, кровозамінників); корекція порушень серцево-судинної системи та мікроциркуляції (серцеві глікозиди, реополіглюкін); корекція порушень сечової системи і шлунково-кишкового тракту; правильне збалансоване харчування; профілактика тромбоемболічних ускладнень (гепарин, аспірин, нікотинова кислота). Особлива увага приділяється контролю за інволюцією матки, функцією лактації у жінок в післяпологовому періоді.
Ускладнення у ранньому післяопераційному періоді: запальні процеси (ендометрит, перитоніт); внутрішні кровотечі; кишкова непрохідність і тромбоемболічні ускладнення. [3, с. 544]
В післяопераційному періоді повинен суворо дотримуватись санітарно-гігієнічний режим. Тривалість перебування в стаціонарі визначається індивідуально. Після кесаревого розтину при сприятливому перебігу післяопераційного періоду породіллі виписуються додому на 9-10-ту добу.
3. Операції для виправлення положення плоду
Акушерський поворот - це операція, мета якої - виправлення неправильного положення плоду або неправильного передлежання голівки. Поворот плода застосовується також при необхідності швидко закінчити пологи або зупинити кровотечу при передлежання плаценти. В даний час акушерський поворот використовується вкрай рідко, особливо при двох останніх свідченнях. Розрізняють зовнішній і внутрішній (При повному відкритті шийки матки - класичний і при неповному - передчасний по Брекстон - Гікс) повороти. Внутрішній по суті слід вважати комбінованим, оскільки при ньому поєднуються поряд з внутрішніми і зовнішні руху. Природно, що протягом вагітності проводиться тільки зовнішній поворот, а решта - в процесі пологів. Зовнішній поворот плода проводиться тільки зовнішніми прийомами без впливів з боку піхви. Як правило, до входу в таз повертається головка для сприятливого перебігу пологів. Показу-нями для зовнішнього повороту служать зазвичай поперечні і косі положення плода, в окремих випадках - тазові передлежання.
Умови для зовнішнього повороту: вагітність більше 35 тижнів з живим плодом, достатня рухливість плоду, піддатливість і відсутність напруги черевної стінки і стінок матки, нормальні розміри тазу, згода хворий і відсутність протипоказань (загроза передчасних пологів, багатоводдя, багатоплідність, передлежання плаценти, кров'янисті виділення з піхви, вади розвитку або рубець на матці, тяжкі екстрагенітальні захворювання та токсикози вагітних).
Зовнішній поворот може проводитися в амбулаторних і стаціонарних умовах. Перед цим очищується кишечник і спорожняється сечовий міхур. Операція виконується на твердій кушетці. Для знеболення за 20-30 хв до операції вводиться атропін 0,1% - 1 мл з промедолом або пантопон 2% - 1 мл. При всіх видах і позиціях, косих і поперечних положеннях, а також тазових передлежання плода зовнішні прийоми повинні виконуватися так, щоб сідниці зміщувалися у бік спинки, спинка - у бік головки, а головка - до черевної стінки плоду. Жінка знаходиться на спині зі злегка зігнутими й підтягнутими до живота нижніми кінцівками. Лікар сидить на краю кушетки і кладе руки на живіт жінки так, щоб одна лягла на голівку плоду, а друга на тазовий кінець, після чого головка плоду відштовхується донизу - До входу в таз жінки, а ягодічкі догори - до дна матки. Прийоми виконуються дбайливо, при повному розслабленні матки. [3, с. 545]
Зовнішній профілактичний поворот плода на голівку при тазових передлежання (по Б.А. Архангельському) проводиться за тими ж правилами в напрямку від тазового кінця в сторону спинки плода таким чином, що захоплені сідниці плода спочатку відводяться від входу в таз жінки, а потім зміщуються в бік (при першій позиції в сторону лівій здухвинній ділянці, при другій позиції - в бік правої клубової області). Тільки після зсуву сідниць лівою рукою захоплюється головка зі боку подзатилочной області і зміщується у протилежний бік (при першій позиції в праву, а при другій - в ліву). Далі сідниці з клубової області піднімаються по ребру матки (лівому при першій позиції і правому при другий) догори, а головка по протилежному ребру матки опускається донизу, спочатку до поперечного положення, а потім і до входу в таз. Після скоєння повороту перевіряється серцебиття плоду. При повороті плоду з поперечного положення накладається бинт на живіт після попереднього підкладання двох валиків із простирадл з обох боків від плоду для фіксації його в такому положенні. Після повороту плода при тазовому передлежанні така фіксація не обов'язкова. В подальшому до розродження жінка систематично спостерігається.
Ускладнення при виробництві зовнішнього повороту можуть бути наступні: розвиток передчасних пологів, передчасне відшарування нормально розташованої плаценти і кровотеча (Внутрішнє або зовнішнє), гіпоксія плоду внаслідок притиснення або перекрута пуповини.
Зовнішній поворот проводиться виключно за наведеними показаннями і є одним з засобів виправлення неправильного положення або передлежання голівки плоду. На ньому не слід наполягати в випадку виниклих утруднень при операції. Він виконується тільки після точної діагностики акушерської ситуації і стану плода з використанням ряду методів досліджень (фонокардіографія, ультразвукового дослідження та ін) в дуже рідкісних ситуаціях. [3, с. 546]
При внутрішньому повороті плода одна рука вводиться в піхву, а потім через цервікальний канал при його повному відкритті - в матку (своєчасний класичний внутрішній поворот при повному відкритті внутрішнього зіва). У разі неповного відкриття каналу в матку вводяться тільки 2-3 пальця (ранній внутрішній поворот по Брекстон-Гікс).
За допомогою класичного акушерського повороту (комбінований зовнішньо-внутрішній при повному відкритті зіву матки) можна повернути плід до виходу з тазу голівкою або тазовим кінцем. Поворот головкою до виходу з тазу в даний час не проводиться і практичного значення не має. Поворот тазовим кінцем може мати два варіанти: поворот на сідниці і поворот на ніжку (одну або обидві). Практичне значен-ня в сучасному акушерстві має поворот плода на ніжку.
Показання для внутрішнього повороту: поперечні положення плода, якщо вони не були виправлені за допомогою зовнішнього повороту або він не вироблявся; несприятливі передлежання голівки плода (лобне, задній вид ...
