чайні товари, що реалізуються за зниженими цінами. Ця стратегія вимагає від фірми, її використовує, суворого контролю за конкурентами, які можуть бути залучені надприбутком до виробництва товарів В«люксВ».
Стратегія цін на доповнюючі товари є рекламним заходом для заманювання покупців. У цьому випадку фірма пропонує на додаток до основного товару, виставленому за досить низькою ціною, цілий набір додаткових виробів. Тут виникають складні проблеми ціноутворення на доповнюючі товари. Перед фірмою стоїть питання, що включити в ціну виробу в якості вихідного стандарту. Фірма, як правило, рекламує гранично спрощену дешеву модель виробу з метою зацікавити покупця низькою ціною. Розібравшись, які переваги і зручності купуються з доповнюючими пристроями, споживач звичайно зупиняється на покупці добре В«ОснащеногоВ» доповнюючими виробами товару.
1.3 Ринок олігополістичної конкуренції
Олігополістична конкуренція виникає між небагатьма великими фірмами, товари яких можуть бути як однорідними і взаємозамінними (сталь, одяг, пластмаси), так і відмінними один від одного (електротехніка, автомобілі). На такий ринок новій фірмі проникнути вкрай складно. У цих умовах кожен учасник ринку чутливо реагує на маркетингову діяльність конкурентів і дуже обережно ставиться до зміни ціни на свою продукцію.
В умовах олігополістичної конкуренції застосовується безліч стратегій ціноутворення. Одна з найбільш поширених - В«Орієнтація на лідераВ». Всі фірми в ціноутворенні слідують за лідером галузі, не перевищуючи його рівня цін. На взаємозамінну продукцію (бензин) встановлюється єдина ціна. Якщо продукція близька за параметрами один до одного (Автомобілі), то в цінах можливі деякі відмінності. Абсолютне лідерство настає лише тоді, коли фірма має безперечні переваги перед конкурентами або в обсязі випуску продукції, або в рівні витрат.
Інші стратегії, що використовуються в олігополії, - координація дій при встановленні цін. Вона існує у двох формах: прийняття угоди про ціни і проведення паралельної цінової політики. Паралельна цінова політика - це закамуфльована координація цін. Вона полягає в те, що всі компанії калькулюють витрати виробництва за уніфікованими статтями, потім, додаючи певну норму прибутку, отримують ціну. Паралельність з'являється, коли під тиском ринкових факторів ціни всіх компаній галузі міняються в одній і тій же пропорції і в одному напрямку.
1.4 Ринок чистої монополії
На ринку чистої монополії панує тільки один продавець. Це може бути приватна фірма або державна організація (наприклад, міністерство зв'язку). Використовуючи державну монополію, можна різко збільшити споживання товару тими групами населення, які не можуть його купити за повну вартість (встановивши ціну нижче собівартості), або навпаки, ціна встановлюється високою з метою обмеження споживання продукту.
Приватна фірма-монополіст сама визначає ціни на свою продукцію, не орієнтуючись на цінову політику інших фірм. Володіючи великою свободою у встановленні цін, фірма визначає оптимальний рівень ціни виходячи з попиту на свою продукцію. Тому цінові стратегії, здійснювані фірмами, будуються на принципі цінової дискримінації. Слідуючи цьому принципу, фірма продає товар або послугу за різними цінами незалежно від відмінностей у витратах. Дискримінаційні ціни існують у різних формах. Застосовуються й інші стратегії:
1. Диференціація за групами покупців. Різним групам покупців один і той же товар або послуга продаються за різними цінами. Наприклад, при проїзді на міському транспорті пенсіонерам, учням надаються пільги.
2. Диференціація за варіантом товару або послуги. Різні варіанти товарів і послуг продають за різними цінами без урахування різниці у витратах.
3. Диференціація по території. Товар реалізується в разнихместах за різними цінами, незважаючи на те, що витрати, пов'язані сдоставкой, однакові.
4. Диференціація за часом. Ціни на товари і послуга різні за сезонами, місяцями, днями, тижнями та навіть часу доби.
5. Стратегія множинних цін заснована на тому, що фірма-монополіст у результаті аналізу кривих попиту кожної групи споживачів призначає для кожної групи максимально високу ціну, яку тільки готові заплатити за товар.
6. Стратегія сегментації ринку базується на неоднорідності показників попиту в межах окремого сегмента ринку або на різних ринках. Ця стратегія виражається в надання знижок покупцям іншого ринку. У цьому випадку велика частина продукції продається на першому ринку за цінами, що відшкодовують всі витрати і забезпечує певний прибуток. На другому ринку цей товар реалізується за зниженими цінами. Така стратегія характерна для продажу енергоносіїв, автомобілів, лісу, верстатів. У випадку, коли другий ринок розташований за межами країни, де знаходиться фірма-монополіст, подібна політика називається демпінгом. Уряди більшості країн, в торгівлі з якими застосовуються демпінгові ціни, обмежують ввезення дешевих товарів, що підривають розвиток національної промисловості.
Між тим фірмі-монополісту не завжди вигідно прибігати до встановлення високої ціни, тому цим вона може залучити конкурентів або викликати введення державного регулювання цін, а також втратити частину покупців.
В реальної економічної ситуації складно побачити будь-який вказаний тип ринку в чистому вигляді. Фірма може з одним своїм товаром виступити на ринку чистої монополії, а з іншим - на дуже конкурентному ринку. Складніше йде справа з олігополією, в надрах якої можлива поява як монополії, так і вільної конкуренції. Слід пам'ятати, що аналіз ринку конкуренції сам по собі не може дати готових рецептів встановлення цін - він необхідний, передусім, для визначення закономірностей ціноутворення в залежності від співвідношення попиту і пропозиції.
Перш все, фірмі треба буде розв'язати, яких саме цілей вона прагне досягти за допомогою конкретного товару. Адже стратегія ціноутворення в основному визначається попередньо прийнятими рішеннями відносно позиціонування на ринку. У той же час фірма може переслідувати й інші цілі. Чим ясніше уявлення про них, тим легше встановити ціну. Прикладами таких часто зустрічаються в практиці цілей може бути:
-Забезпечення виживаності;
-Максимізація поточного прибутку;
-Завоювання лідерства за показниками частки ринку;
-Захоплення лідерства за показниками якості товару. Забезпечення виживаності стає основною метою фірми в тих випадках, коли на ринку занадто багато виробників і панує гостра конкуренція чи різко міняються потреби конкурентів. Щоб забезпечити роботу підприємств і збут своїх товарів, фірми змушені встановлювати низькі ціни в надії на доброзичливу відповідну реакцію споживачів. Виживання на ринку важливіше прибутку. Щоб вистояти, потрапили в скрутний стан фірми прибігають до великих програм цінових поступок. До тих пір, поки знижені ціни покривають витрати, ці фірми можуть ще якийсь час продовжувати комерційну діяльність.
Максимізація поточного прибутку. Багато фірми прагнуть максимізувати поточний прибуток. Вони роблять оцінку попиту і витрат стосовно до різних рівнів цін і вибирають таку ціну, яка забезпечить максимум надходжень поточного прибутку і готівки, а також максимум відшкодування витрат. У всіх подібних випадках поточні фінансові показники для фірми важливіше довгострокових.
Завоювання лідерства за показниками частки ринку. Інші фірми хочуть бути лідерами за показниками частки ринку. Вони вірять, що компанія, якій належить найбільша частка ринку, буде мати найнижчі витрати і найвищі довгострокові прибутки. Домагаючись лідерства за показниками максимальної частки ринку, вони йдуть на максимально можливе зниження цін. Варіантом цієї мети є прагнення домогтися конкретного збільшення частки ринку. Скажімо, протягом одного року фірма хоче затвердити свою частку ринку з 10 до 15%. З урахуванням цієї мети вона...
