пеціальних радіо-і телепередачах В«Прямого ефіруВ» комунікатор має можливість отримати безпосередню зворотний зв'язок від окремих реципієнтів по ходу передачі в основному у вигляді телефонних дзвінків до редакції або показу телекадрів з їх питаннями та репліками. Однак у загальному обсязі програм їх вельми немнoгo і можливості цих передач обмежені. З багатотисячної аудиторії в прямий ефір практично можуть вийти лише поодинокі реципієнти, які далеко необов'язково адекватно представляють всю аудиторію. Отже, такого роду зворотний зв'язок при всій її значущості носить досить обмежений характер, і її не можна вважати типовою для масової комунікації. Основною тут є відстрочена зворотний зв'язок, тобто та, яка має місце не в процесі спілкування комунікатора з аудиторією, а лише після закінчення передачі або прочитання повідомлення.
Треба відзначити і таку особливість спілкування в умовах масової комунікації, як підвищену вимогливість до дотримання прийнятих у суспільстві норм спілкування по порівнянні з міжособистісним спілкуванням. Це диктується тим, що передавані повідомлення повинні бути максимально чіткими та зрозумілими для найширшої аудиторії. Крім того, відсутність безпосереднього зворотного зв'язку, як правило, не дає можливості відразу помітити і виправити допущену застереження чи помилку.
Комунікатор набуває в масовій комунікації як би колективний характер. Це пояснюється, по-перше, тим, що в спілкуванні великих соціальних груп, ніж, по суті, є масова комунікація, кожен комунікатор, усвідомлює він це чи ні, об'єктивно виступає не тільки і не стільки від свого імені, скільки від імені групи, яку він представляє.
Величезні розміри аудиторії і соціальна спрямованість масової комунікації настійно вимагають того, щоб комунікатор при всій своїй індивідуальності суворо дотримувався прийняті в даному суспільстві норми спілкування. Необхідність обліку перерахованих особливостей масової комунікації призводить до того, що в підготовці повідомлення до виходу в світ беруть участь не тільки сам комунікатор, але й багато працівників редакцій. Їхнє завдання полягає в тому, щоб відредагувати, тобто упорядкувати повідомлення комунікатора: а) за змістом з тим, щоб воно відповідало соціальним інтересам тих груп або шарів, які представляють даний орган масової комунікації, і б) за формою - щоб повідомлення комунікатора відповідало мовним нормам, а також специфічним вимогам відповідного технічного каналу, оскільки кожен канал вимагає своєї стилістики.
Вельми своєрідна в масовій комунікації і аудиторія. В першу чергу слід відзначити такі суттєві характеристики аудиторії, як її величезні розміри і неорганізований, стихійний характер [3] . Звідси випливає невизначеність її кордонів і величезна різноманітність соціального складу. Комунікатор під час підготовки і передачі повідомлення ніколи не може точно знати, який розмір його аудиторії і з кого вона складається. Це робить для нього аудиторію анонімної, що створює йому чимало складностей.
Інша важлива особливість аудиторії полягає в тому, що в момент сприйняття повідомлення ця аудиторія роз'єднана найчастіше на невеликі групи. Повідомлення масової комунікації В«без стукуВ» входять в будь будинок, і їх сприймають, як правило, у сімейному колі або в колі друзів, знайомих і т. д., причому ці групи можуть знаходитися як поруч, в одному місті, так і за десятки тисяч кілометрів один від одного.
Що стосується повідомлень масової комунікації, то їх в першу чергу характеризують такі ознаки, як публічність, універсальність (включення в них самою різноманітної інформації), соціальна актуальність (актуальність змісту для великих соціальних груп), а також періодичність інформації.
Опосредованность спілкування технічними засобами надає масової інформації як би односпрямований характер, тобто тут комунікативні ролі комунікатора і аудиторії в процесі спілкування залишаються в основному незмінними (на відміну від міжособистісного спілкування лицем до лиця, де зазвичай під час розмови відбувається почергове зміна цих ролей).
Величезні і все зростаючі потоки повідомлень, переданих різними засобами масової комунікації, роблять процес сприйняття, розуміння та оцінки їх все більш складним. Разом з тим, як справедливо підкреслюють багато дослідників, з ускладненням структури зовнішнього світу, з прискоренням відбуваються в ньому процесів людина все більше залежить від масової комунікації, яка створює для нього свого роду В«другу реальністьВ». Все це призводить до такої особливості масової комунікації, як її В«двоступінчастий характерВ».
Велику роль в масовій комунікації відіграють процеси сприйняття, тобто перцептивна сторона спілкування . Специфіка цих процесів тут полягає насамперед в тому, що феномени міжгрупового сприйняття можуть виникати і без безпосередньої взаємодії представників цих груп. Так В«друга реальність В», яку створює масова комунікація, в психологічному плані як б замінює досвід безпосередньої взаємодії з представниками інших спільнот і тим самим опосередковує процеси міжгрупового сприйняття в спілкуванні великих соціальних груп. Далі, через відсутність безпосереднього зворотного зв'язку комунікатор позбавлений можливості сприймати своїх реципієнтів в процесі спілкування. Крім того, в ряді каналів масової комунікації реципієнти можуть судити про комунікатор або тільки по тексту повідомлення (газети і журнали, як правило, не публікують портретів авторів текстів), або тільки по тексту і голосу комунікатора (радіо). Лише телебачення в більшому ступені наближає умови спілкування до міжособистісного, коли можна й бачити й чути комунікатора, але й тут процес спілкування залишається в основному односпрямованим. Предметом соціально-психологічних досліджень перцептивної сторони масової комунікації виступають відповідно процеси і структура сприйняття текстів повідомлень, особистості комунікатора, соціально-психологічних характеристик аудиторії.
Вельми своєрідно проявляється в масовій комунікації і взаємодія комунікатора і аудиторії, тобто інтерактивна сторона спілкування . Через опосередкованості технічними засобами комунікатор і аудиторія не мають тут безпосереднього контакту. Це може створити враження, що в масовій комунікації ми маємо справу лише з одностороннім впливом, а не взаємодією, що тут неможливо говорити про інтерактивну стороні спілкування як фіксуючою не тільки обмін знаками, за допомогою яких змінюється поведінку іншого партнера, але і організацію спільних дій, що дозволяють групі реалізувати деяку загальну для її членів діяльність. Разом з тим, на наш погляд, проявом інтерактивної сторони спілкування в масовій комунікації можна вважати наявність відстроченої зворотного зв'язку, головним чином у вигляді відгуків аудиторії на ті чи інші повідомлення, а також відповідних відповідних дій В«колективних комунікаторівВ» (авторів, редакторів, редколегій і т. д.). Інакше кажучи, у масовій комунікації окремі фази взаємодії комунікатора і аудиторії роз'єднані у просторі та часі, але вони реально існують.
Беручи участь у зворотному зв'язку, реципієнти як би вносять свої індивідуальні та групові вклади у вдосконалення масової комунікації як масово-комунікативної діяльності, наприклад у поліпшення виконання нею своїх соціальних та соціально-психологічних функцій. Крім того, інтерактивну сторону масової комунікації можна угледіти, на наш погляд, і в тому, що остання створює широкі можливості для взаємодії різних великих соціальних груп на рівні спілкування, а це може в свою чергу створювати передумови для їх взаємодії і на діяльнісному рівні в різних формах, наприклад таких, як участь у різних соціальних рухах, політичних кампаніях і т. д. Предметом соціально-психологічного дослідження тут може виступати аналіз зворотного зв'язку від аудиторії і реагування на неї комунікатора.
Інтерактивна сторона масової комунікації стає особливо значущою саме в умовах соціалі...
