ьше хвілювала Франка, и в більшій чи в меншій мірі вон присутности у багатьох Його творах.
Однією з характерних ознайо Бориславський циклу є ті, Що Франка або не раз переробляв вже написання, або на подібній сюжет писав новий твір, досягаючі таким шляхом втілення необхідної Ідеї. Так Було, зокрема, з оповіданням В«Яць ЗелепугаВ», близьким до В«Навернення грішнікаВ».
У В«Навернення грішніковіВ» розповідь ведеться від Першої особини. Письменник НЕ стількі дбає про Розкриття характерів людей (образ старого Півторака, Як и інших персонажів оповідання - Мордко, Шміла, попа, тут накреслено в загально рісах), скількі про ті, щоб розчуліті читача описах разючіх умів В«навернення грішніка В», тобто повернення до земли селян, які беруться не за свою праворуч - добування НАФТА.
Для того, щоб пробитих стіну відчуження, відстороненості у взаємінах з читачем, Франко застосовує В«вибухово сумішВ» - Поєднання елементів натуралізму й експресіонізму. У В«навернення грішнікуВ» подібнім чином ВІН зображає ВСІ жахи пекла, які посталі перед головною героєм - Василем Півтораком: В«І від йому бачіться, Що ВІН вже впавши на сам спід пекла, що тут пріскакують до нього страшні, гідкі маровіща, шарпають Його, рвуть и торочать Із нього внутреності, валяти залізнімі Довбня в голову, відовбують розпеченими долотами очі. Йому бачіться, Що Його руки й ноги колесують зубчасті колесами, Що Його поять розтопленов смоли. Йому тепер в страшенно образах прівіджуваліся ВСІ тоті карі, котрі не раз чув з казальніць пріобіцювані ПІЯК В»[10, 359].
У Василя Півторака В«шум у голові заглушував Усі гадки, перелівався у всілякі найвідразлівіші, найстрашніші голоси, які коли-небудь чув на Своїм віці. Тут БУВ и скрип Корбі, котрой вітягав послідній раз сина з ями, и глухий звук падучої тіла, и тяжке бовтнення у глибокій прірву, и роздіраючій душу верес мліючої Матері, и все, все, Що мов тараном, розваліло Його щастя, мов громом, роздрухотало Його життя В»[10, 3
59].
очищених через крик приходити до Василя у момент Найвищий емоційного напруження, коли з усіх боків насуваються на нього жертви боріславської нафтової лихоманки: В«Із усіх кутів смороду тиснутися до нього, Стогнут, плачуть, пищати, регочуться и тісніше Його обступають, наступають на Його ноги, на грудях, давлять, тлумлять, їх дотик холодний, мов крига, проймає Його до кісток, ваготіл на нім, мов навалені гори. Дух йому запірає, смертельно піт заліває очі, и нараз з глибинності зболілої душі вірівається страшний крик: В«Змілуйтеся треба мнов. Що я вам винен? Хіба я Хотів лиха для вас? Хіба я щаслівішій від вас? В»[10, 359-360].
Детальні опису Пекельне мук, жорстокі фантазії на тему покарання за гріхі, які у середньовіччі вікорістовуваліся з метою повчання, навернення грішніків на праведний шлях, проявлялися и в барочному гротеску, и в містічному романтізмі, и в сучасному Франкові натуралізмі, І, зрештою, в експресіонізмі.
Натомість в оповіданні В«Яць ЗелепугаВ» УВАГА письменника зосереджено самє на героях. Тут помітне и найближче оточення селянина (швагро), віступають актівніше односельці, кращє окресленості и гешефтмахер Мендель, Який обдурює Зелепугу, даючі йому Замість мільйона гульденів мільйон крейцерів. Події цікавлять письменника НŠ​​Самі по собі, а Тільки в зв'язку з тім, наскількі смороду допомагають розкріваті образи людей. Через показ Дещо наївного селянського опору галі яскравіше Виступає мерзенність, ніцість Спритний и підступного Менделя, Який для Досягнення своєї мети спалює Зелепугу разом з Його хатою.
Посилення Увага до художньої вірогідності позначені и оповідання В«Задля празникаВ», в Основі Якого лежить Ліше один епізод Із життя Галицької Каліфорнії. Особливо виразно Виступає в оповіданні роль реалістічної Деталі: фабрикант Гаммершляг наказує вірахуваті з робітніків за святковий одяг для зустрічі цісаря Вже після того, Як Зустріч відбулася и ВІН здобувши титул барона В«за заслуги для добра краю В».
заключний оповіданням циклу є В«ВівчарВ». У ньому письменник доходити до висновка про немінучість розвітку капіталізму Як більш прогресивної порівняно з феодалізмом суспільної формації. Чергуючі опису тяжкої підземної праці Із спогадів вівчаря про Зелені полонини и Вільне життя в горах, автора зауважує: В«Кінен долею в Глибока підземну штольню, ВІН чує сам по собі, Що ті Давні дня минули без повороту, Що Його шлях звернув у Інший Бік, Що ВІН Із давно, патріархального жіття перейшов у нове, незвісне Його дідам и прадідам, зразу страшне и дівоглядне, та не в одному ліпше. Вільніше. Ширшов від старого В»[10, 28].
Проблема відчуження праці відтворена письменником у нерозв'язному конфлікті героїв и середовища, зумовленості народжения нових форм капіталістичного суспільного влаштую и от нього (героя) Незалежності. Трагедію роздвоєння та самовідчуження особістості, Яка знайшла найсільніше художнє втілення в образах Івана («гпнікВ») та Василя Півторака (В«навернення грішнікВ»), І. Франко вбачає у вінікненні нового суспільно-перехідного типу - В«селянин-робітникВ». На образі Ганки з оповідання «гпнікВ» доведено художнє втілення І. Франком процесів самовідчуження, морального спотворення та спустошення особістості, насамперед у її ставленні до іншого, зокрема жінки. Водночас зосереджується УВАГА на змалюванні І. Франком процесів Зародження у робітнічому середовіщі сліпого протестом, Прагнення до самореалізації, утвердження собі Як людини, здатної до праці. Через Розкриття образів Василя Півторака (В«навернення грішнікВ») та Вівчара («³вчарВ») віділено одну з найяскравішіх прикмети відчуження праці - Втрата зацікавленості до її предмета.
Проблему відчуження праці І. Франко Розглядає на двох рівнях: батьківщина и соціальному. На рівні батьківщині спостерігається повний розпад сім'ї та патріархальніх Сільських устоїв. Натомість превалює актівізація чінніків біологічного задоволення, фундаментальної озлобленості, Прагнення перекинутися на іншого неіснуючу провину.
На рівні соціальному констатується Посилення процесів відчуження праці, Що приводити героїв до фізічної загібелі. У цьому ж контексті відбувається переосміслення героями-селянами святості земли, Що повертається до них з Матері-годувальніці на смертельну могильну Пастка.
переживань героїв Бориславський циклу простежуємо и в художньому відображенні почуттів завинив, совісті та вибор. З'ясовано, ЩО, власне, Коженов Із них приходити до усвідомлення своєї вини, и таке почуття пов'язане з їх глибинності совістю и глибинності відповідальністю перед родом, землею и Богом. Моральні перетворення, спрічінені внутрішньою деформованою совістю, простежуємо в кінцевій поведінці персонажів, Що віяскравлює їх Справжня Людський глибинності суть. Так змінюється Іван («гпнікВ»), Який у першій редакції оповідання спокутує свою провину перед Фрузею - разом з маленьким сином ВІН повертається до роботи на земли, а у Другій редакції прагнем повернути собі Людський обличчя. Свій гріх перед смертю спокутує и Ганка («гпнікВ», друга редакція).
Цікаву ХУДОЖНЯ реалізацію у творах Бориславський циклу знаходять танатологічні мотиви. Письменник окреслює кілька концепцій Смерті - от негативних до оптімістічніх, жіттєствердніх. У творах І.. Франка смерть Виступає метафори залишкового розриву з минулим, символом Оновлення жіття, качаном нового духовного існування (смерть Івана та Фрузі В«РіпнікВ»). Позітівної конотації цею концепт набуває в новелі В«ПолуйкоВ», де її можна розглядаті Як реалізацію сімволічної Віри героїв у Своє майбутнє.
У Бориславський ціклі творів Визначіть таку тіпологію кінечності буття: смерть-вмирання в Ім'я народження нового (духовного) життя та вічного з'єднання (Безсмертя) («гпнікВ»); смерть-переродження, Трансформація людини (В«На роботіВ», Частково В«Boa constrictorВ»), смерть - відсутність возможности терпіті земні страждання (В«навернення грішнікВ»); смерть - символ надії на майбутнє (В«ПолуйкоВ»).
...
