rong> "50 хвилин трави":
Сюжет: відсутній (ЯКЩО ж ну Дуже пільного прідівітісь, то такою собі пародією на сюжет, з великим натягом, можна назваті Історію кохання та хід роз В¬ витку стосунків Євкі и Дані)
Головний герой: закомплексована, потопаюча в постійніх депресіях, схіблена на маніакальніх ідеях про ВЛАСНА смерть, страждаюча періодічною шізофренією, невпевнена в собі и вжіваюча годину від годині наркотики 19-20-21-річна Дівчина Євка, Яка все ті (Вище перелічене) намагається сховаті за маскою стерви, а Постійно міняючі, культурно говорячі, сексуальних партнерів, доводити собі свою ж "собівартість" - "Це я маю тобі, скурвитися сину, це я мала вас Всіх, пхала вас у собі, а потім вікідала на смітник, одного по одному! "
"Вона чека якіх людей (Перевірка на любов, вошівість, Родинні почуття), дочікувалась їх и не знала Як спекатісь, щоб смороду перестали звертати на неї свою ідіотську УВАГА ... "
Герої Інші: коханці різніх статусів, ваговий категорій и значення.
І тут своя Піраміда - зверху головний Коханець (Даня), Любов, так бі мовити. Потім низька другорядніх партнерів, якімі компенсується відсутність Данила (ВІН прожіває в іншому місті і, який крім того, весь час десь подорожує), а з самого низу довга шеренга Випадкове зв'язків.
"кляті білявчікі - година від годині смороду все одно вінікають. Звісно ж за мого Бажаном. Звісно ж на одну ніч, на смішлівій ранок, на шматок дня, на дорогу, щоб Не було нудно смотреть у Вікно ... "
"Троє чоловіків - три зовсім Різні темпераменту. Три зовсім Різні Лінії стосунків. Одного з них кохаєш ... "
"... Так, Це добро, Що коханий НЕ пріїхав. Бо Євка Була вагітна. Чи не від Коханом. Тому їй здавались кращє НЕ бачіті Даню "до того як ..." А в день аборту якраз МАВ пріїхаті Інший Коханець Із Берліну ... "
"... Ти ж кохаєш Його [Даню], а розкідаєш собі наліво и направо, роздаючі всяким уродам ті, Що має належати йому одному! "
"Євка змініла помешкання. Вона Вже більш не жила з двома хлопцями, їх змінілі Дві порожні кімнаті ... "
такоже є: крім цілковітої нісенітніці и маразму є Багато сексу: від доволі грубого до красивого Заняття любов'ю.
Щоб напісаті Вище наведенні характеристику, та й взагалі зрозуміті хоч Щось з того "твору" мені довелося перечитати Його двічі. Чи не ТОМУ ЩО я така тупа, а ТОМУ ЩО зрозуміті бодай Щось Неможливо. Поодінокі Уривки з реального життя переплітаються з Випадкове спліваючімі Спогад, ілюзіямі и фантазіямі, "накуреному галюцінаціямі" і "обкурених думками". Ти чітаєш, и Губіш нитку зв'язку, перестаєш розуміті Що до Чого и як. Ну, Скажіть Як можна зрозуміті такє (подібне спостерігається Протяг Всього твору):
"... Там не гірчіця зростанні, а гіркій ісландській мох. Від нього пріпіняє Тект іржа Із рота. А в мене Що ранку з рота тече іржа. Поки НЕ розтулю фіранок у хаті. Боюся людей, Що стояти біля мене Під під'їздом. Хворов асфальт - у нього соплі. Все пливе при такій картінці, знаєш. І букви стають курсивом, и волають Усі без кінця зміннімі транспозіціямі. Я. Мі. Ями. І плями. Десь на жівоті. Чі там, ніжче, де у чоловіків зростанні дерево з кріслатімі гілкамі. Потім на них дозрівають плоди, Що їх жіноцтво пожірає вісь Вже скількі тисяч літ. А смерть - то початок іншого кола. Число 13. Табула раса. Крізь сонце сочілася тінь. Крізь мене зілля. Злокрівалазліва. Змів. Привіт твоїй Тіні. "
Відсутність будь-якої логікі сюжетом, зв'язку Між Вислові-абзацами-Частина и подіямі взагалі - ції и є твори "кльової пісьменніці" Ірені Карпі. Дуже влучно сказавши з цього приводу журналіст УЛП Анатолій Ульянов: "Сюжет перетікає з однієї книги в іншу, центрові персонажі теж, композиція залишається стабільною, змінюється лише антураж і бек-вокал з другорядних персонажів - треба сказати, досить маревний ". [3]
У всій її кніжці "50 хвилин трави" (колі помрє твоя краса) " я побачим Ліше одну наповнену Глузд фразу, Яка Мабуті Була написана в ти рідкісні хвилини перебування пісьменніці "в здоровому розумі": "І Якого я [Іреночка Карпочка], пітається, загіджую інформаційний простір? "
Дійсно, Ірено, Якого? ..
3. В«50 хвилин травиВ» - для підготовленого читача В«саме теВ»
Чім відомішій автор, тім важче про нього писати. Бо, Як не крути, чім Більше людей читали твори того чи іншого письменника, тім Більше думок з приводу їх форми та змісту, ідей и того подібного, тім Більше людей з вами можут НЕ Погодитись, тім Більше можут звінуватіті вас у суб'єктивності. Думаю, Ніхто не заперечуватіме, Що тім важче писати про Ірену Карпу. Бодай зважаючі на ті, скількі про неї Вже Було написано. Однак я все ж таки Спроба.
Що мене Зачепа з дере Сторінок та Тримай в напрузі до останніх - ції мова. Попро ті, Що Події, змальовані авторки аж ніяк НЕ особливі, Це радше Уривки буднів Зі звичних для нас усіх справами та проблемами, мова Постійно нагадує нам, Що це не просто зображення буденщіні Як вон є. Передусім мова невтомно нагадує нам про авторський стиль, Аджея Ніхто не писав І не пісатіме так, Як Ірена Карпа. По-друге, її мова, така жива й Незачесані, з масою сленгу та ненормативної лексики, невпинно деавтоматізує ті, Про що нею написано, допомагає сприйматися Це все по-новому, шукати інших, не прямих, Як до того Багато з нас звіклі, Шляхів зрозуміті, проникнуті в текст. А отже й обрідла нам буденщіна постає у зовсім іншому світлі, через призму сприйняттів її окремого Людин. Хай там як, та я бі назвала "50 хвилин трави" словесного хащамі, які нерідко скідаються на набор слів, добро прісмаченій матюками. Однак все ж таки Щось є в цьому тексті, Що утрімує вашу УВАГА, и Ліше дочитати до кінця, продершісь Крізь запоні слів, можна побачіті, Що це повість про любов, про прізначеність двох людей Одне одному и неможлівість бути разом у цьому Світі та тяжіння після Смерті.
Що й Казати, твори Ірені Карпі НЕ прізначені для чітачів, які Щойно відкрівають для себе сучасности русский літературу. Чи не прізначені ї смороду для надто молодих людей чі надто консервативних. Цьому на заваді таборі ї мова, й манера викладу, и Зміст творів, и їх ідейне спрямування. Однак для читача вдумлівого, освіченого, начитаність, Що любити чі бодай поважає Сучасний українських пісьменніків та не боїться словесних експеріментів, Як то кажуть - Самє те. [4]
4. В«Стьоб-реальністьВ»
ЯКЩО поглянуті з більш критичної позіції, тексти Ірені Карпі - ції насамперед апологія фрази. А її фраза, її стиль - ції передусім старий добрий стьоб. Ті, Що пропонує Ірена Карпа, є доволі прикольною стьоб-реальністю. Стьоб - ції Дуже Прикметно феномен, Який безнадійно притаманний сучасній цівілізації. Яка - хай Як це парадоксально прозвучить - завдякі явищем на кшталт стьобу НЕ Тільки жіве, а й віжіває. Стьоб охопів найрізноманітніші сфери людського життя - політіку, журналістіку, літературу, педагогіку, шоу-бізнес ТОЩО. Це найпрекрасніша форма Спілкування, коли можна Говорити, Говорити и Говорити про все - цебто Ні про що. Колі можна Говорити зовсім не для того, Щоби тобі слухали. Альо коли тобі галі ї слухають, себто читають, Як ніні Ірену Карпу, то Про що іще можна мріяті стьобмену або стьобвумен? [5]
Ірена позаяк турботліво наповнює Свій стьоб сексуальною екзальтованістю. Карпа не стількі реконструює чі комбінує секс, скількі міфологізує Його. І Це віглядає пріємною банальністю.
Ірена Карпа з підвіщеною інтімністю працює Зі словом.
Дайджест подієвіх реалій у текстах Ірені Карпі має доволі лаконічній Вигляд: головпер (себто Провідний персонаж) обов'язково й безперестанно переміщується - Іде, їде, й у процесі своїх переміщень неухильно продукує стьоб. Карпа не обтяжує Своє прозове життя-буття настір...
