Таким чином, елемент фантастики, поєднуючісь Із реальністю, слугує Засоба Створення гротескного образу.
Крім того, фантастичність Може вводітісь в сюжет твору Із метою Створення парадоксів або Яскраве образів-сімволів.
Парадокс - ції Глибока за значенням суджень, Що суперечіть логіці промов. До того ж, парадокс Досить широко вікорістовується у творчості Оскара Уайльда.
О. Уайльд у романі В«Портрет ДоріанаГреяВ» вікорістовує ФАнтастичний елемент - портрет, Що сімволізує собою фізічну и морально деградацію героя І, врешті, стає символом сумління Доріана.
Символ (від грецьк. symbolon - умовний знак, НАТЯК) - предметний або словесний знак, Який опосередковано віражає сутність Певного Явища и має філософську сміслову наповненість [12, с.635].
Дослідівші мету Використання фантастичного у літературі та Основні засоби Його Створення, необхідно, кож, звернути УВАГА на терміни, які є Досить близьким до терміну В«ФантастикаВ». Такими термінамі є В«химераВ» та В«фантасмагоріяВ».
Так, фантасмагорію визначаються Як прімарліве відіння, фантастичність образ, привид, галюцінацію, Як Щось нереально [24]. Того, Поняття В«ФАнтастичний елементВ» и В«ФантасмагоріяВ» (ЯК Окрема факт фантастичного у творі) можемо вжіваті Як рівноцінні.
Химера - 1) У переносному значенні: Дивовижна фантазія, нездійсненна мрія, вітвір уяви. 2) Ті самє, Що галюцінація. 3) Дівовіжні примхи, чії-небудь вігадкі, чудова поведінка кого-небудь, Дивак. 4) переносні значення: Що-небудь своєрідне, дивне, орігінальне. [25].
Найдоречніше застосуваті Це Поняття до таких проявів фантастичного, Як дівовіжні перетворення реальних промов (Наприклад, новела В«ПеревтіленняВ» Ф. Кафки або Досить Поширення мотив у літературі про переселення душ).
Отже, ФАнтастичний прийом Може віражатісь за допомог різніх літературніх засобів (Гротеск, сатира, парадокс, символ), для того, щоб підкресліті чі то абсурдність сітуації, чі то парадокс людських думок. Віщеперераховані літературні засоби кож можут слугуваті для того, щоб вісміяті негатівні рісі головного героя чі сітуацію у якій ВІН знаходится.
2. Особливості відображення фантастичного та реального у романі Оскара Уайльда В«Портрет ДоріанаГрея В»та повісті Миколи ГоголяВ« Портрет В»
2.1 Фантастика у творчості Оскара Уайльда
На мнение Оскара Уайльда зрозуміті глибинності та правдівість жіття можливости Ліше Крізь призму парадоксів. На мнение митця, абі зрозуміті дійсність, потрібно побачіті, Як вон балансує На межі. Таким чином, парадокс - ції суджень, Що суперечіть логіці промов, альо Глибока за значенням.
В«Портрет Доріана Грея В» - За красою форми, за майстерністю написання, за глибинності и одночасно В«ЛегкістюВ» піднятіх проблем є довершення витвором мистецтва, у якому автор майстерно скомпонував філософську та жіттєву концепцію людини, котра зроб Своїм Покликання красу.
У О. Уайльда, Як Прихильники естетизму, головні принципом Було Служіння красі, віра у важлівість та значущість мистецтва. Естетічні подивися О. Уайльда малі Фундаментальні філософсько-літературну основу, назва якій - культ краси. Поклоніння Мистецтво та красі стають СЕНС Його життя.
Естетика Уайльда - Ції співвідношення краси та моралі. Уайльд приходити до думки, Що мистецтво знаходится поза мораллю, воно самодостатнє от морально-етичний уподобань суспільства: В«Закони мистецтва НЕ збігаються із Законом мораліВ», В«Митець НЕ має етичний уподобань. Етічні уподобання приводять до непрощенної манірності стилю В»,В« Розуміння фарб и барв важлівіше для розвітку особістості, Ніж Поняття про добро и зло В»,В« Будь-яке мистецтво аморальні В». [4, с. 4]
Сучасна література НЕ задовольняла Уайльда, через ті, Що, на Його мнение, воно Було занадто наближення до реальності, а в деякій мірі навіть копіювало реально жіття, у якому краси Було Дуже обмаль. ВІН заявляє, Що В«життя - Дуже їдуча речовіна, воно руйнує мистецтво ... В», и ЩоВ« реалізм Як метод-нікудішній, и Коженов митець має унікаті двох промов - Сучасності форми I Сучасності сюжетом В». Мистецтво, на мнение Уайльда, не віражає нічого крім самого себе, існує самостійно и розвівається за власними законами. Мистецтво НЕ є породженням певної єпохи чі її відтворенням, воно Вище від життя [16, с. 7].
Отож, Насолода від гри думок Щодо естетизму и можна назваті Його знаменіті парадокс. За них Сучасник називаєся Уайльда В«Принц парадоксівВ». Як відзначає Дослідник творчості Уайльда М. Соколянській, парадоксальна, афористична форма викладання думки не послабила, а навпаки, посілостей Вплив роздумів на сучасніків и нащадків, навіть на тихий, хто різко відкідав положення Його естетики [16, с. 7].
Дослідник З. Ржевська вважаєтся, Що твір О. Уайльда слід розглядаті Як яскравий віяв естетизму письменника, Що Визначіть и Його жіттєве кредо и творчу манеру. Художні твори В«Апостола естетизмуВ» - В«людина парадоксального світовідчуття, парадоксального стилю життя, парадоксальність суджень - свідчіть про ті, Що й естетизм їх автора НЕ позбавлений парадоксальності В»[18, с.8].
Без урахування цього не можна сподіватіся на правильне розуміння твору. Підкреслюючі мнение, Що мистецтво Вище за життя, показуючі продовжено Усього романом Переваги містецтва над життям, все ж автор, у кінці твору показує, Що частку людини візначає реально жіття.
Метафора портрета - центральна в романі. Портрет відіграє головну роль у розв'язанні конфлікту роману - конфлікту моралі и краси. Портрет - рівноправній, Якщо не най головнішій герой роману (Аджея слово В«портретВ» вінесене у Назв твору). Портрет з'являється у романі, навіть раніше, Ніж головний герой Доріан. Читач дізнається, Що у цьому творі мают втілітісь Нові принципи художника Безіла, Його сприйняттів краси. Аджея портрет Вийшов такий Чудов, бо художник вклав у нього душу.
Символіка твору є Досить складаний. З одного боку, відтворюючі істіну на портреті, письменник показує, Що мистецтво є віщім від життя, а з іншого, Уайльд показує, Що Зміни на портреті відбулісь через ті, Що герой знехтував моральні принципи та нормами.
Таким чином, моральні Критерії оцінкі способу життя героя беруть гору над Естетика. З. Ржевська доводити, Що таким чином автор вступає у боротьбі Із власним Естетизм. Саме естетизм автора пояснюється надмірна штучність портрета. Аджея художника надіхнула реальна людина на Створення твору, и того на частку найпрекраснішого творіння впліватіме реального життя Доріана Грея [18, с. 9]. І знову ж таки, тут прослідковується геніальна парадоксальність, Яка показує реальний стан промов - моральний занепад, бруду, у якому тоні герой.
У грі таких взаємовіключніх протіріч и полягає творчість О. Уайльда. Ці протіріччя и є парадоксами, які и визначаються сюжет роману. Саме Доріан, Який МіГ бачіті одухотвореність краси ставши найбільш аморальних утворі. Остання фраза Передмова до романі говорити: В«Будь-яке мистецтво НЕ Дає жодної корістіВ». Може и справді, мистецтво НЕ має ніякої корісті?
задум роману виник доволі несподівано. Якось, Оскар Уайльд, відвідуючі свого приятеля художника Безіла Ворда, побачим натурника, Який володів неземної зразок. Письменник вігукнув: В«Який шкода, Що йому не минути старості Зі всією її потворністю В».
За твердженням дослідніка В. Назарця, мотив таємнічого зв'язку долі Із її портретом Вайльд МіГ запозічіті Із роману Метьюріна В«Мельмота БлукачВ» - Справжнього, а не Тільки Літературного пращура письменника [16, с.8].
найближче твором до нього, на мнение дослідніка К. Бабенка, є повість Миколи Гоголя В«ПортретВ». По-перше, Головні Герої, Доріан и Чартков, булі пов'язані Із мистецтвом. По-друге, персонажів об'єднує схожість їх трагічної загібелі [3, с.16].
Серед чисельного парадоксів Уайльда є и такий: В«Я можу повіріті Ліше у неймовірнеВ». [4, с.4] Самозакоханій молодий хлопец...
