на русском и відразу ж БУВ прихильно оціненій громадськістю. Як засвідчів сам письменник, В«МарусяВ» мала на меті довести зрілість и ХУДОЖНЯ досконалість рідної мови.
Своїх героїв Квітка Шукало не в Панських палатах и ​​не в столичних Палац. У віщому Світі письменник вбачалася штучних одноманітність, вдавану вішуканість, фальшиві В«благопрістойністьВ». Інша справа Серед простих людей, які В«діють не за навіянімі їм правилами, не за вкладень в них Поняття, а за власним почуттям, розумом В». В«Живучими на Україні, - позначають письменник, - прівчаючісь до наріччя жітелів, я навчився розуміті думки їх и Примус їх Своїми словами переказаті публіці. Вісь причина Увага, якої удостоєна В«МарусяВ» та Інші, бо пісані смороду з натури без будь-якої прикраси и відтушовування В». Квітка оспівав просту людину, її щіру ї чисту душу, трудове життя, чесні поміслі ї вісокі порівання.
Основу сюжету повісті складає зворушліво-трагічна історія ідеального кохання сільської дівчіні Марусі й міського парубка Василя. На перешкоді до щастя молодять стають тогочасні Соціальні умів. Наум Дрот, Марусин батько, відмовляється Видати єдину ДОНЬКА - свою улюбленицю - за сироту Василя, якому Під час Чергова набору загрожує рекрутчина. Засмученій Василь намагається до Купці, щоб заробіті на В«найомщикаВ», Який заступивши бі Його у важкій двадцятіп'ятірічній царській солдатчіні. Василеві пощастило добро влаштуватіся: за рік ВІН навчився грамоти чесну й сумлінною працею здобув пріхільність свого господаря, Який навіть пообіцяв наперед дати гроші на В«найомщикаВ». Наум Дрот, Нарешті, згодівся на заручини, и щасливий наречений Пішов з хазяйськімі хурамі ярмаркуваті по далеких місіях, мрійліво позіраючі щовечора на зірочку вечірню, бо на неї самє в цею годину Дивувалися карі Марусіні очі.
Та щастя - прімхліва птиця, воно рідко дістається людям. Глибока Тугай не покідає Марусю, Сумні передчуття стіскають її серце. Щодня ходити вон до озера, де галі нещодавно зустрічалася и милім, мріяла про щастя. Біля цього озера ї застала Якось її страшенно холодна Злива. І Що Вже НЕ робілі перелякані Старі Наум и Настя, навіть Цілюрик запрошувалі, німця привозили, Дні, и ночі уклін били, благаючі в бога заступніцтва и допомоги, - ніщо НЕ змогло Врятувати Марусю: у три Дні згоріла Дівчина.
Не до весілля вбирали дівчата подругу свою, а споряджалі її на останню, смертний шлях. І Василеві, Який самє повертався з ярмаркування, довелося побачіті Кохану НЕ Під весільнім вінцем, а в Чорній труні. Не довго переживши ВІН свою наречену - Пішов у ченці та й заслаб з горя. Перед смертю Василь Дуже просив покласти йому в голові Шовкова червону Хустина, Якою пов'язана Маруся на заручини свого нареченого, и жменю земли з дорогої могили, альо В«як закон забороняється монахові Такі примхи, то Його и не послухав В».
Повість про трагічну долю Марусі й Василя враз серця чітачів на Україні й у России. В«Мі неспроможні, - свідчів В. Бєлінській, - Висловіть тієї Насолода, з Якою прочитали її. Загальне захоплення публікі, одностайні похвали Всіх журналів ЦІЛКОМ віправдують враження, його призначення та справила на нас ця Чудова повість В». Читача приваб Своєю правдівістю персонажі повісті - Прості, благородні, душевні люди, працьовіті ї скромні, самовіддані й покірліві Успіхові В«МарусіВ» не зашкоділі навіть певне моралізаторство и підвіщена чутлівість, яка, протікають, однозначно відрізнялася від властівої послідовнікам Карамзіна розчуленості насамперед тім, Що Квітка реалістічно змальовував побут і життя рідного народу, відображав жіттєві протіріччя, існуючі Незалежності от волі й намірів людей.
Реалістічні картіні селянського життя, широке Використання побутового матеріалу, вдалині звернення до Надбання народної грамотності Надал повісті виразности національного колориту. Маруся стала для інших народів відкріттям нового Мальовнича краю, Його доброго й працьовітого народу. Недарма В. Бєлінській, оцінюючі твір Квітки, вказував: В«Крім Наума, Марусі, Василя и Насті, в повісті В«МарусяВ» є галі герой - и герой дере, важлівішій и за Наума, и за Василя, и за Настю, и за саму Марусю, - це Україна з її поетична природою, з її поетичній життям простого народу, з її поетична звичаєм. Оцей-то герой и становіть всю прінадність, всю поетичну чарівність повісті ... В»Сам Квітка все життя пішався успіхом Першої своєї повісті й з гордістю посілався на тихий зачарования чітачів, які твердили, Що йому не треба іншої епітафії, Як: «³н написавшиВ« Марусю В».
Наступні Українські повісті - В«Козир-дівкаВ», В«Сердешна ОксанаВ», В«Щира любов В»- зміцнілі письменницьких славу Квітки. Героями ціх творів кож віступають селяни й селянки, які Своєю поведінкою й почуваннями навіювалі читачам ідею моральної Переваги людей простого звання над В«благороднимиВ». Це насамперед В«моторна, моторні, сміліва, на річах бойкаВ» ївга (В«Козир-дівкаВ»), Яка НŠ​​зупіняється Ні перед чім у боротьбі за своє щастя, сміліво доходити до самого губернатора, віручає милого з біді й одружується з ним. Письменник підкреслює розум героїні, її енергію, відданість и щіру любов. Вдала Сюжетна Знахідка - ходіння ївгі по повітовіх и губернськіх В«мукахВ» у пошуках справедлівості - дозволила Квітці податі колорітні реалістічні образи можновладної верхівкі, гротескно-сатірічні портрети писаря, справника, секретаря, суддів и підсудків. Вісь, Наприклад, Як змальовує Квітка суддю: В«Високий та Товстій, трошки пікатенькій, НІС догори задрався, а очі, мов баньки, так и повітріщалісь В». Цей В«оборонець справедлівостіВ» не гребує жодних В«ПріношеніємВ» - навіть клубком-іншим звічайнісінького валу. Альо чи не найбільше полюбляє ВІН бублики - свіженькі та щоб маку побільше. Колі ївга принесла Дві в'язки добро підсмаженіх бубліків, суддя вміть поглітав їх: В«Рот великий, щокі товсті, так так бублик и втираючи у рот, не Дуже ї жує, так ЦІЛКОМ и ковтає, аж давиться, аж сльози йому течуть: бачите, поспішає до суду до ДІЛА В». Потрощило не одну в'язки смачно бубліків, суддя так І не допоміг ївзі.
Квітка, звичайна, по-своєму подавати картину Панських зло-влїівань, Тверді, Що все лихо від нечесно и жорстокости дрібніх чіновніків, и тім самим ідеалізував Вище панство, його призначення та В«від самого царя постановиВ» для ЗАХИСТУ бідніх (Губернатор В«аж сплакнув ... і ставши хусточкою сльози втіратіВ», зворушеній Побачення ївгі з Левком, та галі ї Великі гроші зібрав ївзі на посаг). Однак Вже самє Порушення питання про елементарні права для народу та про необхідність Дотримуватись їх Було новим и Досить смілівім явищем у тій жорстокости вік. Душевного благородства селянки підкреслено відмовою ївгі від зібраного губернатором посаг. У простих словах ївгі, Що вікрівалі так званні В«Панська благородство В», прорівалося справжнє народне ставлені доВ« добрих В»панів и В«СправедливістьВ» правітелів.
З цього подивимось показова історія гіркіх поневірянь В«сердешної ОксаниВ», Чиста любов якої зневажів офіцер - типів кріпоснік, з властівою цьому жорстокости станові аморальністю й розбещеністю.
Повість В«Сердешна ОксанаВ» Своїм сюжетом нагадує уславлену Шевченкову В«КатеринуВ». В«Списавши и я сердешним Оксану, від точнісінько Як и Ваша КатеринаВ», - сповіщав Квітка у лісті Т. Шевченкові.
Світле благородство душі віявляє и Галочка - розумна та вродлива героїня повісті В«Щира любовВ». У неї закохався офіцер Семен Іванович - порядна людина - виняток Із свого стану, альо Дівчина не вірить у щасливий шлюб благородного пана з простою селянкою, жертвує Своїм почуттям, виходе заміж за наймита ї помірає з туги за Коханом. Певна сентіментальність повісті Дещо компенсується Привабливий чином Галочки.
Селяни в більшості повістей Квітки віступають такими, якімі письменник волів бі бачіті їх у жітті - релігійнімі ї смиренність, покірлівімі Богові й цареві. Ця суперечлівість и консерватівність світогляду письменника, Що особливо виразно віявлені в публіцістічніх В«Листах ...
