ика спрямовані проти фашизму. Безпосереднім відгуком на франкістський заколот в Іспанії з'явилися його статті В«Проти реакціїВ», В«Солідарність з іспанським народом В»,В« Пильність! В». Закликаючи до відсічі фашистським заколотникам і їх німецьким покровителям, Фучик невпинно повторює, що іспанські події стосуються всіх чесних людей, тому що це боротьба за мир, боротьба народного фронту світу проти фашистського фронту війни.
В особливу групу слід виділити репортажі та нариси Фучика про Радянський Союз (В«У країні, де завтра означає вже вчорашній день В»), в яких він захоплюється країною і людьми, в ній живуть. У своїх репортажах Фучик розповідав про Московському метро (В«Коротка історія Московського метроВ»), про промисловий і культурний будівництві в Середній Азії (В«Середньоазіатська екзотикаВ»), про радгоспах (В«Радгосп у Самари В») і про багато іншого, що він побачив.
Найбільш значний твір Юліуса Фучика - його знаменитий В«Репортаж з петлею на шиї В». Він написаний був у фашистській в'язниці, в очікуванні смертного вироку. Його тюремним наглядачем був чех за національністю А. Колінський. Він приносив Фучика папір і олівець, а списані аркуші потайки виносив з в'язниці. Дружина письменника, Густа Фучікова, що знаходилася а ув'язненні а концентраційному таборі, після звільнення зустрілася з Колінський. Їй вдалося зібрати тюремні записки чоловіка, заховані у різних людей. Їх вона і видала окремою книгою в 1946 році В«Репортаж з петлею на шиїВ» - це чудовий твір, що знайомить нас з антифашистській боротьбою в окупованій Чехословаччині, що розкриває величезну внутрішню силу, стійкість і безстрашність учасників цієї боротьби.
Юліус Фучик був справжній оптиміст, який любив життя, любив людей. Він вірив у Людини з великої літери і вірив у те, що людина повинна жити щасливо. В«Ми, комуністи, любимо життя, - писав він у страшний час гітлерівської окупації в підпільній газетіВ« Руді право В», - і тому не вагаємося, коли потрібно віддати своє життя для того, щоб пробити і розчистити дорогу справжньої вільної, повної і радісного життя , дійсно заслуговує цієї назви В»[4]. Він вірив у щасливе майбутнє людства і вірив, що це майбутнє обов'язково настане, що інакше просто не може бути.
1.2 Жанрова природа твору В«Репортаж з петлею на шиїВ»
Твори Ю. Фучика і В«репортаж з петлею на шиїВ» у тому числі традиційно відносять до художньої публіцистики. Це продиктовано і загальної спрямованістю тематики його текстів, і наявністю в них характерних для цього жанру рис. Для нас жанрова приналежність розглянутого нами твори важлива, оскільки пояснює собою і визначає вибір автором певного кола проблем і способів їх висвітлення в книзі.
Публіцистика - це поняття, часто сприймається як синонім до слова В« журналістика В». Це пояснюється тим, що публіцистика , у сутності, також родове поняття, що включає в себе твори, що висвітлюють актуальні соціально-політичні та інші проблеми сучасності в пресі, на радіо і телебаченні та в окремих друкованих виданнях. Публіцистика існує в словесних (Усних та письмових), графічних образотворчих (плакат, карикатура), фото- і кінематографічних (фоторепортаж, документальний фільм), театрально-драматичних і словесно-музичних формах.
До цих пір між дослідниками ведуться жваві дискусії з питання: чи вважати публіцистичні твори літературою як одним із жанрів мистецтва? Плеханов Г. В. іноді протиставляв публіциста і художника: В«Художник, - писав він, - мислить образами. Публіцист доводить свою думку за допомогою логічних доказів В».. Ельсберг Я. Е., Поспєлов Г. Н. стверджують, що образ має додаткове, ілюстративне, що пояснює значення. Лазебник Е. А. вважав, що В«художність є невід'ємним елементом сили публіцистики. Художність - ось та магістральна лінія в розвитку публіцистики, яка поєднує її з літературою ... В». [5]
Швидше за все, публіцистика являє собою прикордонний жанр, що знаходиться на стику журналістики та власне літератури. Якщо говорити про видах журналістської діяльності , то тут виділяють
- інформаційну публіцистику,
- аналітичну публіцистику,
- художню публіцистику.
Останній вид якраз і являє собою жанр, що включає як риси журналістики, так і риси літературного твору. Сюди можна віднести і В«Репортаж з петлею на шиїВ». Розглянемо докладніше, як з'єднуються вони в рамках даного тексту.
Твори художньої літератури, перш за все епічні жанри, являють собою замкнутий, внутрісферіческое буття, вміщений у свідомість автора. Цей вигаданий світ живе за своїми власними законами, які найчастіше відбивають закони навколишнього середовища. Якщо ж письменник порушує сформований літературний В«ЕтикетВ», помічаючи читача як об'єкт впливу, апелюючи до нього, намагаючись його завоювати, тоді можна говорити про публіцистичних тенденції в художній творчості. Це ми якраз і бачимо в В«Репортажі з петлею на шиї В».
Авторська воля при створенні образу виявляється переважно в багаторазовому і ретельному відборі факторів, які несуть знання про героя і допомагають вибудувати стрижень характеру. У публіцистичному творі автор виступає носієм певної ідеології. Існує певна ланка В«автор - герой - читач В».
Автор у публіцистиці ідентичний особистості публіциста. Він особа невигадані, реальне, добре відоме багатьом читачам, що користується їх розташуванням. Для читача особливо важливо, що автор-публіцист є не тільки носієм певних ідей, але і В«одним з насВ», В«просто людиною" зі своїми поглядами, смаками і звичками.
Стюфляева М. І. відзначає, що широко поширеною і найбільш наочною формою вираження авторського начала в публіцистиці є позначення присутності журналіста на місці події.
Зовнішніми прикметами документальності в тексті стають вказівки місця і часу що відбувається, справжні імена людей. Але є публіцистичні твори, хоча вони і безадресна, але яким не в праві відмовити в документальності. Автор, розповідаючи про події, повинен гарантувати істинність того, що відбувається. Це також відзначаємо ми у В«Репортажі з петлею на шиїВ». А. Агроновскій в своїх роботах вказував, що в публіцистиці прагнення приховати В«заважаютьВ» факти, обійти негативні сторони явища, вдатися до В«фігурі умовчанняВ» обертається антихудожність, естетичної неспроможністю [6].
Основним жанром публіцистики є репортаж. Якості репортажу залежать від ступеня занурення публіциста в досліджувану середу. Стюфляева М. І. вказує: В«... В одних випадках автор виступає лише як свідок якихось епізодів, в інших - він втручається в те, що відбувається, і подія виявляється висвітлених зсередини. Нарешті, нерідко автор виступає в якості інспіраторами суспільно значущої дії.
Три позиції автора - три дуже приблизно виділених стану репортажного оповіді В»[7].
Термін В«репортажВ» походить від фр. reportage і англ. report, що означає повідомляти. Спільний корінь цих слів - латинський: reporto (передавати). У російському збірнику В«Основи творчої діяльності журналістаВ» читаємо:
В«Репортаж - публіцистичний жанр, який дає наочне уявлення про подію через безпосереднє сприйняття автора - очевидця або учасника події В»[8].
Виник термін в середині минулого століття, але цілком зрозуміло, що і до появи його в періодичній пресі зустрічалися повідомлення, що містять деякі репортажні елементи. Однак потрібні були роки й роки, перш ніж репортаж набув якості самостійного жанру, і з'явилася професія репортера, тобто В«звітує новиниВ», своєрідного посередника між аудиторією і подією. Більш того, у вітчизняній журналістиці був досить значний період занепаду жанру, після чого репортаж знову зайняв лідируюче положення практично у всіх засобах масової інформації та відродженню його авторитету, безумовно, сприяло повсюдне поширення телебачення.
Таким чином, репортаж - жанр журналіс...
