1888 і 1889 років. Враження, які він тоді отримав, надовго залишилися в його пам'яті.
Через кілька років, в 1894 р., йому знову довелося побувати в знайомих місцях і він писав А. С. Суворіну 15 серпня 1894: В«Це така поезія, що хоч відбавляй. Тихо, просторо, маса води і зелені і прекрасні люди В».
Як же ці враження відбилися в чеховському творчості?
Тут важливо з'ясувати, яке ідейно-художнє значення мали для письменника його українські враження, як вони відбилися в його творчості, бути може, навіть в таких його творах, сюжет яких зовсім не пов'язаний з Україною. Найголовніше - не збиватися на дрібниці, не захоплюватися дрібними деталями.
В якості деякої аналогії можна згадати, що знамените чеховське подорож на Сахалін прямо і безпосередньо відбилося всього лише в кількох його оповіданнях. Але ніхто не сумнівається у значенні цієї поїздки для творчого розвитку письменника. Одного разу Чехова запитали: чому Сахалін зайняв таке мале місце в його творчості? Письменник спочатку відповів якийсь жартом, а після довгого роздуму сказав: В«А адже здається - все просахаліненоВ». Приблизно так само була справа і з його подорожжю по Україні. Спочатку робилися висновки про безплідності в літературному відношенні його перебування на Луці. Таку думку висловив брат письменника - М. П. Чехов: В«... Життя на Україні чомусь не давала йому стільки тим, як в попередні роки в Бабкін В».
Потім ту саму думку повторив І. Бунін: В«І дивно, як багато дали його творів підмосковні місця, так нічого не дав Псел, де він прожив два літа 88, 89, хоча захоплювався цими місцями вище заходи, але в літературі вони не позначилися В».
Звернемо все ж увагу на ті роки, які згадує Бунін: 1888, 1889 ... Адже це не випадкові дати у творчій біографії Чехова. Цілком справедливо на це в свого часу звернув увагу М. А. Левченко: В«Два літа, проведені на Україні, відіграли важливу роль у тому переломному періоді життя і творчості письменника, які припадають саме на ці роки В».
Дійсно, є підстави вважати, що перебування Чехова на Україні дало йому не просто нові враження (в сенсі розширення кругозору), але змусило задуматися над великими і важливими проблемами. Так слу-чілось, що поїздка на Україну, задумана перш за все заради літнього відпочинку, багато в чому допомогла письменнику зміцнитися на нових позиціях, почати новий етап у творчості. Що ж могло так впливати на Чехова? Знайомство з сімейством Линтварьових, про що вже йшлося, але не тільки це.
Не менш важливими виявилися для Чехова та інші зустрічі: з простими людьми, українськими селянами. В«А ка-кие розмови! - Писав Чехов братові Івану Павловичу. - Їх передати не можна, треба послухати! В»(10 травня 1888 р.), І дещо пізніше Суворіну - коротко, але багатозначно: В«Розмови бувають цікаві В».
В«Все, що я бачив і чув, писав Чехов 21 червня 1888 м. Лейкин, - так ново, добре і здорово, що у всю дорогу мене не залишала чарівна думка - закинути літературу, яка мені обридла, засісти в якомусь селі на березі Псла і зайнятися медициною В».
Варто звернути увагу на дві обставини: по-перше, на підкреслювану Чеховим новизну вражень, а по-друге, на незадоволеність професією літератора. Може бути, підвищена вимогливість до себе, до літератури (а звідси і невдоволення) викликана саме тим новим, що відкрилося письменникові влітку 1888 р.? У цьому сенсі перебування на Україні виявилося важливим не для одного Чехова. Гостював у нього на Луці письменник К. С. Баранцевіч. Після повернення в Петербург він писав Чехову (9 липня 1888 р.), уражений разючим контрастом, який тепер відкрився йому: В«Яка насмішка! Місто чиновників, біржовиків, літераторів і пройдисвітів, відірваний від Росії, замкнутий в свої вузькі, спеціальні інтереси, - яким він мені здався приниженим, дрібним ... В».
Це не випадкові слова, що вирвалися, як кажуть, В«Під настрійВ». Ось думка самого Чехова, висловлене до отримання листа Баранцевіча, 28 червня 1888: В«Під впливом простору і зустрічей з людьми, які в більшості виявляються чудовими людьми, всі петербурзькі тенденції стають незвичайно куцими і блідими В». І далі Чехов додає, що той, хто в Петербурзі близько до серця приймав лише інтереси вузького літературного кола, тут, В«ознайомившись з простором і людьми, заявляє гучно:В« Ні, не те ми пишемо, що потрібно! В»
Найважливіший сенс цього визнання Чехова безсумнівний. Тут явно чується відгомін тих нових ідей і настроїв, які чим далі, тим все впевненіше і послідовніше будуть проявлятися у творчості письменника. Ось що дала Че-Хову Україна. І не так вже суттєво кількість творів, прямо написаних на українському матеріалі. Це легко проілюструвати на прикладі повісті В«Нудна історіяВ» (1889), значення якої у творчості Чехова про-щеізвестно. Тут з'являється новий мотив: туга за В«загальній ідеїВ», переконання, що, як писав Чехов, В«осмислене життя без певного світогляду - не життя, а тя-гість, жах В». Дія повісті в основному відбувається в Москві. Але надзвичайно знаменно, що при першій публікації повісті в журналі В«Північний вісникВ» після підпису автора стояла посліду: В«Село Лука, Сумська. повіт, 1889 В». Чехов не так вже часто спеціально обумовлював місце створення своїх творів. Проте в даному випадку він порахував таку інформацію необхідної.
Зрозуміло, не треба абсолютизувати факти. Не варто, звичайно, ділити творчість Чехова на періоди до поїздки на Україну і після поїздки ... Але ж факт залишається фактом: до кінця 1880-х років у творчості письменника відбуваються суттєві зміни. Він перестає співпрацювати в гумористичних журналах; його В«СтепВ» (Опублікована весною 1888} захоплено зустрінута справжніми цінителями літератури. Потім Чехов друкує В«ІмениниВ», В«ПрипадокВ», В«КнягинюВ», В«Нудна історіяВ» - твори, що ухвалили його в ряду найбільших російських письменників. Є підстави говорити про початок нового етапу творчості. І серед багатьох причин, що зумовили цей етап, можна забувати про тих нових життєвих враженнях, які дали Чехову його українські подорожі 1888 і 1889 років.
Перебування на Україні посилило і зміцнило нові тенденції, які вже з'явилися у Чехова до того часу.
Ось перший, по суті, відгук на перебування у Лінтраревих: оповідання В«ІмениниВ». Це свого роду програмний твір тих років (розповідь написаний в 1888 р). Чехов тепер прагне дати читачам більш чітке уявлення про свою позицію, в листі до Плещеєва (10 або 11 жовтня 1888 р.) він наполегливо запитує: В«Невже і в останньому оповіданні не видно В«НапрямуВ»? Ви якось казали мені, що в моїх оповіданнях відсутня протестуючий елемент, що у них немає симпатій і антипатій ... Але хіба в оповіданні від початку до кінця я не протестую проти брехні? Хіба це не напрямок? В»
Правда, дослідники зазвичай відносять цю розповідь до числа творів, які написані під явним впливом Л, Н. Толстого. Однак прагнення А.П.Чехова намітити якусь позитивну програму (хоча б і морально-етичного плану перш за все) не випадково стає домінуючим якраз з 1888 р.
Згодом Чехов багато переробив в оповіданні В«ІмениниВ». При першій публікації там були сторінки, які викликали серйозні зауваження А. Н. Плещеєва. І хоча спочатку Чехов з цими зауваженнями не погодився, надалі він все ж виправив текст. Одна зміна особливо знаменно. У журнальному варіанті розповіді був якийсь персонаж (навіть без імені), якому Чехов надав риси українофіла. Плещеєв спеціально зупинився на цьому епізоді: В«... у Вашому оповіданні Ви смієтеся над українофілом, В«бажаючим звільнити Малоросію від російського ярма В». ... Українофіл в особливості я б викинув. ... Мені здається-ся, що Ви, зображуючи цього українофіла, мали перед собою Павла Линтварьових В».
Зрозуміло, що в даному випадку Чехов мав на увазі зовсім певний тип людей, з якими йому також доводилося зустрічатися на Україні - тип буржуазного націоналіста. Ось чому він найрішучішим чином заперечував проти ототожнення цього п...
