ик, публіціст.
У передреволюційні роки у французькій літературі поруч з сентіменталізмом вінікає передромантізм (Ж. Казот, 1719-92); у Є. Парні (1753-1814) елегійні мотиви, які віщують романтизм, поєднуються з загостреною антірелігійністю та прийомами рококо.
З початку ХІХ ст. домінуючім напрямком у французькій літературі стає романтизм. Феодальної реакцію на революційні Події відобразів з позіцій ЗАХИСТУ християнської релігії консервативного романтизму, Який заперечував В«вільнодумністьВ». [7, с. 180-189]
революційний Підйом 30-40-х рр. спріяв інтенсівному розвітку прогресивний романтизму, створ передумови для реалістічного осмислення сучасності суспільних відносін. Французький критичний реалізм з початку свого Виникнення поєднував гостроту постановки корінніх соціальніх проблем, широту історічного обхвату з живописним збережений конкретних жіттєвіх явищем. Рісі реалізму віявляються в памфлетах П.Л. Кур'є (1772-1825), в сатиричной віршах и піснях П.Ж. Беранже (1780-1857), Е. Моро (1810-38), О. Барб'є (1805-82). Найкраще ВІН вираженість у романах Стендаля (1783-1842) и О. де Бальзака (1799-1850).
В умів ТЕХНІЧНОГО и наукового прогресу 60-70-х рр.. розвівається прігодніцька, науково-фантастична література - романи Ж. Верна (1828-1905). Збільшується Інтерес и до гуманітарної культури (історія мистецтв, релігій та Інші): В«Історія походження християнства В»(т. 1-8, 1863-83; Ж.Е. Ренан, 1823-92).
У поезії кінця ХІХ ст. найбільш вплівовім напрямком БУВ сімволізм - С. Малларме (1842-98; еклога В«Післяполуденній сон фавна В»), П. Верлен (1844-96), Рембо (віршВ« П'яний корабель В», сонетВ« голосні В»), П. Фор (1872-1960). У руслі натуралізму Розвивайся творчість П. А
лексіса (1847-1901), О. Мірбо (1850-1917). [4, с. 205-207]
1-а світова війна 1914-18 р.р. и Велика Жовтнева соціалістічна революція в России знаменують новий етап у розвітку французької літератури. Романі В«ВогоньВ» (1916) и В«ЯсністьВ» (1919) А. Барбюса (1873-1935) - родоначальника соціалістічного реалізму у французькій літературі - відобразілі зростання революційної свідомості Французька народу. Барбюс у 1919 р. створі міжнародну організацію пісьменніків В«КлартеВ» для ЗАХИСТУ Радянської России, боротьбі за мир.
Зміцнення позіцій критичного реалізму яскраво віявілося в творчості Р. Мартен дю Гара (1881-1958), Ф. Моріака (1885-1970) и Дюамеля.
В дусі критичного реалізму Розвивайся в 20-30-і рр.. творчість Вільдрака (п'єси В«паропланВ« Тінесіті »», 1919. та інш.), Р. Доржелеса (1886-1973; роман В«Дерев'яні хрестиВ», 1919), А. Моруа (1885-1967; В«Перші розповідіВ», 1935), М. Арлан (р. 1899; збірка новел В«Найкращі Дні нашого життя В», 1937), Ж. Бернаноса (1888-1948; романВ« Щоденник сільського священика В», 1936), Л.Гійу (р. 1899; романВ« Чорна кров В», 1935), А. Арну (1884-1973) та М. Еме (1902-67).
У роки 2-ї світової Війни 1939-45 р.р. народжується література Антифашистська Опору. Висока ідейність и громадянськість обумовілі масштабність и ХУДОЖНЯ значущість патріотічної поезії Опору: "Відкрита книга IIВ» (1942) та В«Поезія и правда 1942В» (1942) Елюара, збіркі Арагона В«Ніж у серцеВ» (1941), В«Французька зоряВ» (1945), цикл трагічніх віршів В«БійняВ» Е.Гільвіка (р. 1907), Вірші Мадлен Ріффо (нар. 1923; збірка В«Стислий кулакВ», 1945).
1.2 Музіка
Джерела розвітку французької народної пісні, Яка є основою музічної культури Країни, беруть початок від древнього фольклору кельтський, галльськіх и франкськіх племен, які населяли теріторію сучасної Франції. Образотворчі и літературні матеріали, Що зберегліся, свідчать про Важливим роль музики и танцю в суспільному жітті, сімейному побуті, релігійніх обрядах.
Для французької народної пісні характерні вітонченість и гнучкість Мелодії, тісній зв'язок слова и музики, чіткість побудова. Типові ритм 6/8 (біля танцювальніх піснях - 2/4), переважаючі ладі - мажор и натуральний мінор. Часто в пріспівах зустрічається Повторення звукосполучень неважливо змісту. Серед жанрів старовинних народніх пісень - компленті (пісні-скарги), Танцювальні, застільні, пастушачі (Пастурелі), любовні, весільні, Професійні пісні. [4, с. 205-207]
з початку ІV ст. християнська церква все частіше вікорістовувала в богослужінні народно-пісенні наспіві, пристосовуючи їх до латинську Текстів. У VІІІ ст. ранні галліканські форми християнської літургії вітісняються грігоріанськім хоралом. Музіка Була поклікали посілюваті містічній Вплив Латинська Текстів. З годиною, зберігаючі Елементи грігоріанського кодексу, церковна музика зазнає значний змін (Вводитися французька мова).
Нарівні з культовою Набуль Поширення світська музика, Яка звучала при дворі франкськіх Королів, у замках феодалів.
В ХІ-ХІІІ ст. ст. розвівається музично-поетична мистецтво мандруючіх співаків - трубадурів (Гільом IX - герцог Аквітанській, Бернарт де Вентадорн, Бертран де Борн, Дж. Рюдель, Г. Рікьєр).
Розвиток економікі и культури міст (Тулуза, Монпельє, Лімож, Аррас та інших) спріяв виходе поетів-співаків з міськіх станів, які внесли Свої Особливості в тематику и жанри мистецтва трубадурів и труверів. Розвиток міської культури спріяв розквіту багатоголосся, ранні Зразки Якого відносяться до ІХ-ХІV ст. ст. Вже в ІХ ст. церковні музиканти Почаїв з'єднуваті в одночасному звучанні Дві Мелодії (Діафонія, або Паралельний органум).
Одну з дере французьких опер створі композитор Р. Камбер, Який написавши разом з поетом П. Перреном оперу В«ПасторальВ» (1659). У 1669 р. смороду ОТРИМАНО патент на організацію постійного оперного театру, Який відкрівся у 1671 р. (Опера В«ПомонаВ») Під Назва В«Королівська академія музикиВ».
з початку ХVІІІ ст. великого розмаху Набуль мистецтво клавесіністів, передусім Ф. Куперена, Який затвердівши витончення и виразности стиль клавесінної музики, а кож Ж.Ф. Дандріє, Ж.Ф. Рамо. У середіні ХVІІІ ст. з'явилася кож сімфонія (Ф.Ж. Госсек). Однак провіднім жанром французької музики ХVІІІ ст. Залишани опера. [4, с. 205-207]
Велика французька революція внесла нову течію в музичне життя. Стали відомімі талановіті композиторів - Є. Мегюля, Госсек, Л. Керубіні, Ж.Ф. Лесюєр. Нова соціальна функція музики, породжена революційною обстановкою, привела до Створення масової жанрів, у тому чіслі маршів и пісень, композіцій для кількох хорів та оркестрів. Створюваліся Патріотичні пісні. У 1792 р. К.Ж. Руже де Лілем Була написана В«МарсельєзаВ», Яка Згідно стала державним гімном Франції.
Яскраве вираженість Французька музичного романтизму 1-ї половини ХІХ ст. стала творчість найбільшого композитора, диригентом и критика Г. Берліоза, автора романтичного програмного сімфонізму (В«фантастичність сімфоніяВ», 1830).
У середіні ХІХ ст. спостерігається поступове нівелювання жанрів комічної и Великої опери. Традиції комічної опери продовжено спертися - типів породження Другої імперії (Період захоплення кафе-концертів, театральних ревю, мистецтвом шансоньє, канканом). У тієї ж годину французьку спертися відрізняла яскраво віражах сатиричной спрямованість и злободенність.
На зламі ХХ ст. у французькій музіці зароджується імпресіонізм. Основоположником и найяскравішім Представник цієї Нової течії БУВ К. Дебюссі, новаторська творчість Якого (Оркестрові твори В«НоктюрнВ», 1897-99; В«Прелюдія доВ« Післяполудня фавна »», 1892-94; В«МореВ», 1903-05; опера В«Пеллеас и МелізандаВ», 1902, Інші) вплінула на Розвиток музики ХХ ст. Імпресіоністські Тенденції знайшлі відображення и в творчості найбільшого майстра Французька музичного мистецтва М. Равеля (В«БолероВ» для оркестру, 1928; балет В«Дафніс и ХлояВ», 1911; опери В«Іспанська годинаВ», 1907; В«Дитя и чаклунство В», 1925), Який відіграв особливая роль в оновленні тембрової и гармонічної палітрі сімфонічної и фортепіанної музики. [13, с. 179-222]
Після 1-ї світової Війни 1914-18 р.р. у музично містецтві Франції з...
