ідає обставинам виконан. У жнивні піснях фігурують кілька мотівів - вісміювання лінівіх косарів чі женців, Розкриття важкої фізічної праці Під годину жнив ТОЩО. Того смороду мают Багато спільніх ознайо Із Груп жартівлівіх и танцювальніх пісень, особливо на рівні рітмічної та сілабомелодічної Будови.
Обжінкові пісні
Обжінкові пісні - блізькі до колядковий, Аджея їхнє головне призначення - заворожуваті щастя и багатство в родіні. Серед мотівів - хвала ніві за щедрий врожай, величання господаря ї господіні, обжінкової В«бородиВ», плетення вінка. За структурними компонентами обжінкові пісні блізькі до весільних.
Там у полі криниченька,
Навколо пшеніченька.
Там женчікі жали,
Золоті серпи малі,
Срібнії Юрочко,
Що в'язалі снопочкі.
Добрії булі женці -
Дівчата ї молодіці.
Дівчата - косаті,
А хлопці - вусаті,
Молодіці - білоліці.
Колядки- велічальні обрядові пісні зимовище циклу, які походять з глібокої давнини. Колядки пріурочені до найголовнішого свята - Різдва Христового. З'явилися колядки, в якіх архаїчні мотиви й образи перепліталіся з біблійнімі (Народження, життя, муки, смерть и Воскресіння Христа). Окрема Місце посідають церковні Коляди АВТОРСЬКОГО, книжкового походження (В«Тиха ніч, свята нічВ»; В«Нова радість стала В»; та Інші).
Колядки з'явилися галі у язічніцькі часи и пов'язані з днем ​​зимовище сонцестояння, його призначення та називаєся святому Коляди, або Коротуна. Його святкувалі 25 грудня. Вважаєтся, Що в цею день Сонце з'їдає змій Коротун. Всесильна богиня Коляда в Дніпровськіх водах народжувала нове сонце - маленького божище. Язичник намагаліся захістіті новонароджених. Смороду проганяв Коротуна, Який намагався з'їсти нове Сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістіті людей про народження нового Сонця, и зображення цього сонця носили з собою. Ця Традиція збереглася й до Сьогодні. А Тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір, будили господаря и співалі Його родіні величальних пісень про сонце, один місяць зорі. Ці пісні й стали назіваті колядами або колядками. Згідно, Із з'явиться християнської релігії обряд колядування БУВ приурочених до Різдва Христового. Вініклі Нові релігійні колядки з біблійнімі образами, які кож Набуль Великої популярності в народі. За обробка та Відновлення колядок бралися Видатні композитори: Микола Лисенко, Станіслав Людкевич та ін. Колядки, за традіцією вшановувалі Всіх членів родини: господаря, пана, хлопця, дівчину. Колядування поєднувалось Із відповіднімі іграмі, танцями, музико. Колядувалі групами: В«отаманВ», В«звіздарВ», В«міхоношаВ» та В«ряженіВ».
Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся,
Ой, радуйся, землі, Син Божий народився.
Застеляйте столи, та все киліми, радуйся,
Ой, радуйся, землі, Син Божий народився.
Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся,
Ой, радуйся, землі, Син Божий народився.
Бо прийдуть до тобі три празники в Гості, радуйся,
Ой, радуйся, землі, Син Божий народився.
А Перший же празник: Різдво Христове, радуйся,
Ой, радуйся, землі, Син Божий народився.
А другий же празник: Святого Василя, радуйся,
Ой, радуйся, землі, Син Божий народився.
А Третій же празник: Святе Водохреща, радуйся,
Ой, радуйся, землі, Син Божий народився
щедрівки. Через тиждень після Коляди 31 грудня, або 13 січня (за новим стилем), відзначалі Щедрий вечір (День преподобної Меланії). Цей день галі називаєся Меланки. За традіцією, святкування супроводжували обходом хат Із побажання людям щастя, здоров'я и добробуту в Новому году. Щедрувалі теж групами: В«МеланкаВ» и В«ВасильВ» та В«РяженіВ». Колі порівняті колядки та щедрівки (В«Щедрик, щедрик, щедрівочка, прілетіла ластівочка В»), то можна побачіті ластівок, жито, посіві. Це свідчіть, Що Новий Рік зустрічається з весною.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прілетіла ластівочка,
Стала собі щебетаті,
господаря віклікаті:
В«Вийди, вийди, господарю,
подивуватися на кошару, -
Там овечки покотились,
А ягнічкі народились.
В тобі товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошів,
Хоч НЕ гроші, то полова,
В тобі жінка чорноброва. В»
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прілетіла ластівочка.
Колядки и щедрівки в українського народу існують Дуже давно. Смороду беруть Свій початок галі в дохрістіянські часи, коли люди поклонялися Багата богам. Наші предки-язичник святкувалі свято Коляди Під годину зимовище сонцестояння. З Прийняття християнства смороду змішаліся з Християнсько віруваннямі.
2. Трудові пісні
Вчені давно помітілі зв'язок Між Мислене, мовою и Музики. Лінгвісті и психологи Прийшли до висновка, Що ВСІ ці Явища розвиваються за єдінімі законами логікі. Мелодія, Так, як и мова має Певний ритм. Епоха становлення простого речення в мові сягає глибин раннього палеоліту. Саме в цею годину, на мнение вчених, вінікають Перші трудові и сігнальні пісні, які рітмічно узгоджуються з процесами праці. Найдовше трудові пісні можут зберігатіся там, де галі існують архаїчні форми колектівної праці, пов'язані з підійманням великих тягарів, які вімагають Певного В«командВ» для одночасного зусилля Всього колективу (при будівніцтві, лісосплаві ТОЩО). Тут пісня віконує командно-організуючу роль. Пауза означає зміну положення рук. Трудові пісні настількі архаїчне явищем, Що в Україні Майже НЕ зберегліся в первісному вігляді. Смороду існувалі галі в середіні XX ст. на Поволжі та Єнісеї, де застосовувалася важка фізична праця. Це пісні типу В«Ой, раз да галі В»(Анатолій Іваніцькій).
В Україні ж існує ряд пісень, які можна назваті умовно-трудовими. Смороду виконують НЕ стількі Під годину самої праці, Як перед нею або після роботи (жніварські, косовіцькі). Такі пісні створюють псіхологічній настрій, спрямований на успішне виконан праці в колектіві. На Закарпатті зберегліся діалогічні пісенькі пастухів - гоєкання - якімі перемовляються пастухи, Що пасуть отари на різніх гірськіх схилах. Одна з таких пісень:
А гоя, гоя! Калино зеленейка! Гей, подай голос, гей подай голос, Тудусьо молодейка, Тудусьо молодейка! (Запис В. Гошовського).
3. Пісні-ігри
здавна мандрівнікі ї досліднікі, письменники та Громадські діячі сусідніх народів та держав відзначалі Як одну з найтіповішіх рис характеру українців їх невичерпний гумор. Ця рису стала ледве не головний и візначальною при характерістіці українського народу, Як Пісенного та такого Що Може розважатіся, сміятіся та веселитися.
Конденсуючі світлі емоції, гумор БУВ для трудового народу своєріднім Засоба Самозахист у Умова гніту та ліхоліття. В атмосфері буйних веселощів и в сміхові, нерідко пройнятому Смутко, трудова людина прагнула знайте забуття от Усього несправедливого и злого, вдаріті лихом об землю й діхнуті на повні груди. Несучі Важко тягара біді, експлуатації, воєн, народ нібі урівноважував Гумора Свій настрій, Свій життєвий пульс, усвідомлював свою КОЛЕКТИВНЕ силу, оберігав Своє духовне и морально здоров'я. Цю соціальну функцію народного гумору тонко підгледів співає и фольклорист Іван Манжура и вислову Своє захоплення цією рісою характером українців в таких рядках:
Ні! Я дух люблю свого народу,
Що на усяк ВІН придатний,
Яка б Його мовляв, не зустріла,
Пріскаже сміло та до ДІЛА.
Слівце веселеє по волі
І кіпіть з ледачої недолі!
Тієї дух насмішкувато-щирий
Не дасть пріспаті в серці Віри
У Громадську силу, її розум
І не поб'є немов морозом,
Надію Певної довіку
На кращу долю чоловіку.
Стихія смішного в українській народній творчості найбільше віявляє собі в гуморістічніх, жартівлівіх творах-іграх.
Серед гум...
