ування вінікло через схожість Морда верблюда на морду вівці.
овець (Ovis) створах Господь и благословивши у їжу людям за ті, Що смороду кормом и Своєю зовні прикрити Його, коли ВІН Ховава от "жідів" (Старобільській повіт).
Свійську козу (Сарга) в одних місцевостях (Могилів-Подільський) вважають Невдалий Спроба чорта Створити, наслідуючі Бога, корову. При цьому чорт, зліпівші козу, ніяк НЕ МіГ дати їй життя. Колі ж Бог, на Проханов чорта, давши їй життя и коза побігла, чорт, аби якомога Ближче розгледіті її, Схопи козу за хвіст и ненароком одірвав Його. Так коза й залиша назавжди з одірванім хвостом (Старобільській повіт). На доказ Створення кози чортом кажуть, Що от кози Відьма Ніколи НЕ Може відібраті молока, навпаки, вон навіть боїться кози; водночас ЯКЩО козу окропіті свяченою водою, вон зараз же пропаде (Літінській повіт). Чорт полюбляє бавітіся з козою Як Зі Своїм створінням, а тому її вважають за потрібне тримати, для забави чортові, у Стайн, - в такому разі ВІН кідає мучити коней (Житомирський повіт). Діку козу чорт прижилися Зі Своєю жінкою; того є приказки: "тобі десь чорт сплодів на дікій козі ".
У Куп'янсько повіті, Як ми Вже знаємо, збереглася легенда про Створення цапа дияволом за образом и подобою Своєю. Дивно, Що до буквальності сходжу легенду записано и в Літві (Росієнській повіт), з одним Ліше додатком, Що Бог вдіхає життя в цапа на Проханов чорта Крізь Стрижень пір'їні. Ця, вочевідь, незначна подробіця Згідно легенді в розповіді про Створення Єви.
Бог, - розповідає вона, - створі ВСІ предмети, Живі ї нежіві, ставши ліпіті з глини образ Першої людини. А чорт, сидячі в тій годину за кущем, казав про себе: "Бог почав учитися ліпіті з малих предметів, з порошинки, з камінця - и Йому легко Було вчитува; альо таки я - ліпшій за Нього майстер. Хто Може порівняті Його дере, малу порошинку з моїм витвором - гарним, чудовим цапом! Я тепер розумію, Що Сам Бог мені заздріть. Вісь ВІН Знову почав ліпіті - хтозна-що. А на Вигляд Чудова річ. Та я Його переплюнемо, мій вітвір буде гарнішім ". Відтак чорт сам почав ліпіті, уважний придивляючись до Божої роботи. Порівняв, поладнав - и справді Вийшла гарна річ. Бог завершивши Своє творіння, вдіхнув йому душу, и воно стало жити. Так з'явилась перша людина - Адам. Чорт вже знав, Що ВІН Своєю пір'їнкою нічого НЕ вдіє, а тому почекав, Поки Бог завершити Свою роботу. Після того, Як Було вдмухано душу Адаму, Богові НЕ Потрібна Була Більше пір'їнка, и ВІН її кудись поклали. А чорт цього лиш и чека. Тільки-но Бог одійшов убік, чорт узяв Його пір'їнку и вдмухнув душу своєму творінню. Зліплене чортом творіння ожило, бо в пір'їнці позбулося трошки Божого духу, а Решт чорт Добавил вже свого. Так з'явилася на світ Єва. Адам, угледівші Єву, Ніколи Вже Більше НЕ відходів од неї: i Бог нічого НЕ МіГ удіяті ... Вісь Чому жінка, отримавших свою жіттєвість од змішаного духу Бога и чорта, Буває доброю и простою, а іноді й злою.
Про походження свиней (Справжня - Sus) в різніх місцевостях України зберегліся Різні легенди. У Ушіцькому повіті кажуть, Що свиней створі Бог Із земли на Користь людіні. А в Літінському повіті свиню вважають Перевертнів (вовкулаки) "жідівкі". Під час земного життя Спасителя "жиди" Якось, спокушаючі Його, накрили "жідівку ночви" ї заживити: "Якщо Ти - Бог, то відгадай, Що сховавшими Під ночви? "Спаситель, Як Бог, знав, звісно, ​​Що Під ночви - "Жидівка", альо, щоб покараті тихий, хто віпробовував Його, відповів: "Під ночви - свиня". І з "жідівкі" справді зроб свиня. Тепер свині назівають "жідівською тіткою", і "Жиди" не їдять свинини, Як свого тіла. У Харківському повіті ця легенда переповідається в Трохи зміненому вігляді. Колі ходив Спаситель по земли, то зайшов ВІН Якось до "жида". А "жид" сховавшими жінку ї ДІТЕЙ Під ночви та й каже: "Якщо Ті - Бог, то відгадай, що там?" - "А Що ж там? "- відповідає Спаситель -" Свині ". Піднялі ночви, коли там - свиня з поросятами. Ото через ті "жиди" ї не їдять свинини.
Ці легенди, вочевідь, є відлунням одного з епізодів у апокріфічному Evangelium Infantiae - "Дітінстві Ісуса Христа", де розповідається про ТИМЧАСОВЕ перетворення Господом ДІТЕЙ на Козен. А в гасконській казці мова Йде про ті, Що раз Якось Господь зайшов у дім до однієї жінки. Тут ВІН почув у сусідній кімнаті галас, Який зчінілі діти, й живити, хто там галасує. "Там мої поросята", - розповіла жінка, и діти її Обернувся на поросят. Мати кинулася навздогін за Спасителем, Який Вже Пішов собі, Із благанням, щоб ВІН повернувши дітям Людський подобою. Спаситель виконав її Проханов, та при цьому попереду, щоб вон надалі Ніколи не брехав.
Питання про ті, Чому Господь поблагословив свинину в їжу людіні і чому прийнято освячуваті на Великдень свинячі сало й поросят, розв'язує легенда, записана в Маріупольському повіті. Колі Христа шукать "жиди", ВІН сховався від переслідувачів у ясла з сіном. Коні зверху з'їли сіно, тоді Христос заховався глибше. Кури розгрібалі сіно й вігреблі Христа. "Жиди" Схопи Його ї стали Було мучити. Христу вдалині Якось візволітіся, и ВІН сховався в солому. Свині Нумо ріті ту солому, и зарілі Його галі глибше. Вісь Чому "Жиди" тепер Такі ласі до курей, а свиней зовсім НЕ їдять. Нам, Хрещення, Бог поблагословив свинину, через Що ми й освячуємо сало (і поросят) з Паска.
Загодовуваті свиней належиться тому, хто сам Багато їсть; доглядаті за нею Протяг годівлі має одна людина. І ті й Інше роблять для того, щоб свиня швідше ї дужче товстішала. Є Такі знахарки, котрі замовляють на хлібі й дають Його потім з'їсти свині, щоб вон добро їла и Швидко годілася на сало.
У Старобільському повіті розповідають, Що одна жінка нашептала на скібці хліба, поклали Його на Стил, щоб дати потім кабанові, абі ВІН через два місяці вже БУВ готує. Маленький син знахарки Схопи нашептану скібку и з'їв. Після цього ВІН ставши так Багато Їсти ї так сильно жіріті, Що через два місяці, коли надійшов Призначений для забою кабана годину, помер від ожіріння.
Собака (дворовий - Сапів ґатіїіагіз сіотезгісш) створеня дияволом з глини (Ушіцькій повіт); протікають ВІН є найближче до людини тварина и єдінім Його вірнім и надійнім іншому. Зліпівші дерло людину ї лішівші її просушуватіся на сонці, Господь пріставляє сторожуваті собаку. Щоправда, ВІН віявівся цього разу поганих сторожем; правда й ті, Що легенди не Забуль відзначіті жадібність "блукаючіх" (бездомних - тихий, Що не мают господаря) собак, які не проти, аби пожівітіся Всім, Що лиш погано, без Догляд, лежить. Чи не повторюючісь, наведемо на ДОПОВНЕННЯ одну невелика легенду, Записані у Харківському повіті, про ті, Як собака, створеня спершу голім, здобувши потім од Бога шерсть. Зліпів Бог людину з глини и поставивши сохнуть, Покарати собаці стерегтись і, а Сам Пішов Собі. Вісь собака стеріг, стеріг, замерз и заснувши (ВІН тоді голий БУВ, без шерсті). Йшов повз чорт, угледів людину, роздер навпіл їй грудей, нахаркав Туди, тоді склавов, Як Було, І знову поставивши. Повертається Бог. Удмухнув у людину безсмертну душу, а людина Раптен Почаїв Харкат. Бог тоді до собаки: "Як же ти не встеріг?" - "А я, - каже, - Господи, змерз та й заснувши. Дай мені шерсть, тоді вірно стерегтіму ". Бог дав йому після того шерсть, а людина так и зосталися назавжди уже з харкотиння.
У Літінському повіті, - ймовірно, Під впливим біблійної оповіді про покарання пророком Єлісеєм ДІТЕЙ, Що насміхаліся з нього (Друга Книга Царів: 2,23-24), а кож Під впливим апокріфічного Infantiae Evangelium и різніх легенд про перетворення людей за провини на тихий чі інших тварин, - вважають собаку Перевертнів дитини. Колі Спаситель ходив по земли, то в одному селі хлопчик особливо переслідував Його, бігаючі за ним и гавкаючі, подібно до собаки. Спаситель прокляв хлопчика за Це и перетворилися Його на собаку.
Легенда про ті, Що собака БУВ Спочатку без шерсті, а кож про вміння собак Деяк порід невтомно плаваті и навіть пірнаті, Мабут...
