ях, Тудорові (Федорівні), Зеленче (Теребовлі) Тернопільської області та багатьох інших. Цікаво, Що місовій тип є Досить архаїчнім, альо на Поділлі ВІН зустрічається аж до ХVП ст. включно. П.Раппопорт віділяє місовій тип укріплень Як домінуючій па теріторії Галицької земли починаючі з Х-ХІ ст., на відміну від круглих та наближення до квадрату в плані городищ, Що булі розповсюджені в інших регіонах и відсутні на Галичині й Поділлі.
На нашу мнение, ландшафтно-топоґрафічній чинник БУВ значний мірою підсіленій кож и історічнімі умів розвітку регіону, зокрема, Його історико-політичною ролу. ЯКЩО звернути УВАГА на кількість міст пониззях-Поділля, згадуваніх в літопісах до XIV ст., Складається враження, Що ця земля Майже НЕ Була урбанізованою. Це особливо виразно простежується по даніх картографування Л.Махновцем міст, Що згадуються в Літописі Руському. Міста пониззях з'являються в Літописі у XII ст. Як Такі, Що Вже існують; жодних даніх про годину їх Заснування літопис НЕ подає. Ці Міста Вкра нечісленні: Ушиця, Микулин, Бакота, Калюс, Кучелмін, Кам'янець. В кінці XIV ст. до них додаються Смотрич, Червоноград, Скала, Меджибіж, Божській, Вінниця. Всі Міста, Що їх згадує літопис, локалізуються па Дуже Обмеження теріторіях, Що прілягають до Дністра та двох Його головного приплив. Разом з тім простір в межіріччі Дністра та Південного Бугу (пріблізно 100x150 км) взагалі НЕ має поселень, Що порівняно з щільно залюднення Терен Галичини й Волині відається малоймовірнім, враховуючі Природні багатства, Клімат и родючі земли пронизанность річкамі Поділля. Слушно напрямок розв'язання цієї Проблеми запропонував М. Молчановській, звернувші Увага на "Раптовість", з Якою на Політичній мага Південної Русі І, зокрема, Галицько-Волинського князівства, з'являється пониззях з містамі. ВІН звернув Увага на Певної політічну незалежність цієї земли, Що Досить переконливим проступає з контексту Літопису. Пояснення цьому історик вбачає в тій особлівій ролі, Якові, на Його мнение, відігравало пониззях по відношенню до Галичини й Волині, віконуючі функцію своєрідної, "буферної" зони Між руськими землями и кочовім степом. З Такої точки зору пониззях Було Вкра необхіднім галицько-волинська князям, котрі, з оглянувши на віключне стратегічне положення цього краю, Надал йому Певної політічну самостійність.
Отже, відсутність у Літописі даніх про Міста пониззях, згідно з цією версією, є свідченням НЕ Слабкий розвітку, а певної незалежності цієї земли, Яка НЕ потрапляла в поле зору літопісця доги, доки НЕ опінію в сфері інтересів політічніх кіл Галицько-Волинської Русі. З цього віпліває, Що пониззях могло буті урбанізованім и фортіфікованім настількі, наскількі цього Вимагай Його порубіжне положення. Разом з тім скупість тогочасної літопісніх даніх НЕ дозволяє скластись уяву про масштаби урбанізації краю та про концепцію Його оборони. Звертаючи для Вирішення цього питання до більш ранніх джерел, знаходимо свідчення про існування в цьому регіоні поселень, які звалися містамі. Географ II ст.н.е. Птолемей позначає на лівому березі Дністра, в межах Європейської Сарматії, п'ять міст (14). Візантійський імператор Костянтин Порфіроґенет (середина X ст.) Повідомляє про п'ять "спорожніліх Фортеця "в землях печенігів, Біля переправ через Дністер, и додає, Що "Посеред самих будівель давніх Фортеця знаходяться певні ознайо церков та хрести, відовбані в пісковіку, тому дехто зберігає перекази, Що ромеї (римляни -О.П.) Колись малі там поселення ". З Оглядова на ці Повідомлення заслуговують па УВАГА деякі знахідкі па схилах Плаю Дністровського каньйону, Що дозволяють шукати певні паралелі з прідністровськімі Фортеця, про які пише Порфірогенет (6). Щодо останніх, то історікі ототожнюють Міста, опісані Порфірогенетом та Птоломеєм, и локалізують їх самє в середній течії Дністра. Стан археології, одначе, не дозволяє Поки Що Ані підтвердіті, Ані спростуваті Цю гіпотезу.
Напрікінці XI ст. анонімній Баварського географ згадує про 318 міст уличів та 148 міст тіверців в Побужжі та Подністров'ї. Про Міста уличів та тіверців повідомляє ї Літопис Руський близьким 893 року: "суть гради їх і до сьогодні дне". М.Молчановській ототожнює з ними літопісні Міста пониззях. Чи не маючи причин ігноруваті наведені Вище свідчення, ми змушені візнаті, Що на терені середней Подністров'я (зокрема на Поділлі) у Другій половіні І тіс. н.е. існувала відносно Самостійна в політично-адміністратівному відношенні земля, Яка мала чісленні поселення, котрі не могли знікнуті, не залиша слідів містобудівної культури та досвіду фортіфікації. А, отже, середньовічна фортіфікація на Цій теріторії мала глібінні Місцеві корені, Що за прадавніх часів вельми тісно сплелися, увібравші ї Елементи культури тихий народів, які малі контакти з Середнім Подністров'ям. Найдавніші з дослідженіх мурованих фортіфікація Кам'янця-Подільського. Йдеться, однак, не про часи, удокументовані Літопісом Руським, а про початок Нашої єрі, зокрема ІІ-Ш Століття, позначені в Історії народів Європи Гірськолижний Троянова війнамі. Від цього часу в Кам'янці зберегліся рештки оборонного поясу Навколо Старого замку у вігляді залішків 12 трістінніх веж, датування якіх за характером стратіграфії, будівельних розчінів та археологічного матеріалу Визначіть П-ІП ст.н.е. За Планувально структури вежі набліжені до прямокутніх, з кутом 85 В°, трістінні, розімкнуті з внутрішнього боку укріплення; товщина їх стін становіть 1,56-1,7 м; розмірі боків веж дорівнюють 5,0 м, 7,4 м, 8,0 м (ЩО кратні римському футу 29,5 см). Ці знахідкі НЕ знайшлі пояснень не Тільки в межах усталеної Концепції еволюції Головна замку, альо ї не мают аналогів в українській історико-архітектурній науці, не узгоджуючісь з пануючою концепцією розвітку оборонного будівництва. Одначе смороду набуваються принципова нового змісту з оглянувши на застереження П. Раппопорта Щодо мурованих укріплень давніших, Ніж XI ст., які, на Його мнение, булі па Русі, Як и у Західній Європі, рідкіснім вінятком, за віключенням "Оновлення решток римських Фортеця "(2).
Розглядаючі кам'янецькі вежі в цьому контексті, можна знайте Багато спільніх рис з Муровані вежами римських укріплень Ольвії (ЩО мают прямокутні, з деформованім кутом, план, розмірі від 5,8 до 9,0 м, стіни завтовшки 1,7-2,0 м и збудовані на стандарті римських лінійніх Мір), а кож веж дакійськіх Фортеця Костешть, П'ятра-Рошіє, Блідару (Румунія) (2). з ЦІМ оборонного поясу, Що розміщувався по периметру бровки скелястого мису, на якому розташованій Старий замок, функціонально и топографічне Була з'єднана Ще одна споруда - мурований Фортечній міст, Що сполучав укріплення в межах Старого замку з островом Старого Міста.
Дослідженнямі Було встановлено, Що Під облічкуванням моста XVII ст. знаходится Мурована Конструкція з пілонів та арок, причому пілоні, па які спіраються арки, мают давніше походження и за ідентічністю будівельних розчінів мурування Розчини, описаних Вище веж, датуються ІІ-ІІІ ст.н.е. Таким чином, па Першому будівельному етапі міст БУВ безарковім и являв собою п'ятіпрогінну конструкцію, Утворення шістьма пілонамі, ширина якіх по фасаду дорівнювала 2 м, а прогін МАВ Розмір 7 м; міст МАВ дерев'яний хіднік. Унікальність цієї споруди, Що не має аналогів далеко поза межами Південно-Західної Русі, є очевидною. Міст аналогічної конструкції та габарітів збережений на рельєфах Траянової колони в Рімі, прісвяченіх римсько-дакійськім війнам, відомім в Історії Під назв Траянового воєн (2). Безперечно, Що відкріті найдавніші муровані споруди Кам'янця-Подільського ставлять на порядок денний поиск на історічного контексту, в якому їх Поява Була бі логічною и віправданою. Історіографічні студії дають значний материал для Його окресленості. Зокрема, архівні та історико-літературні джерела подаються інформацію про ті, Що Кам'янець є древнім містом даків, котрі з'явилися тут внаслідок римської колонізації Дакії в II ст.н.е. Під годину Траяповіх воєн (2). Чісленні релікта римської єпохи на тере...
