Цейвизначало і характер державної території, яка складалася з окремихобластей - герцогств.
У літературних пам'яткахі документах того часу народ Німеччини завжди визначається як сукупністьнаселення різних областей - франки, сакси, алемани, бавари, лотарінгси. Продержавних зібраннях говорили як про збори верхівки населення окремихобластей. З усього вище сказаного можна припустити, що державапредставляло тоді суму територій, населених різними племенами.
За рівнем розвиткуфеодальних відносин Німеччина суттєво відставала від Франції. У Німеччиніфеодальні відносини сформувалися тільки до кінця XI століття. Тут довгий час зберігалася патріархальнаселянська свобода, особливо це помітно в Фрісландії і Саксонії [5].
У Фрісландії, депатріархальні німецькі порядки утримувалися найдовше, селянськасвобода зникла тільки до XIII століття.У Саксонії багато вільних селян було у другій половині XI століття, це видно по подіяхСаксонського повстання 1073-1075 років. Вільні селяни виступали протикороля Генріха IV і йогоміністеріалів, які намагалися поневолити їх і змусити виконувати оброчні іпанщинні повинності на користь короля - вотчинника. Повсталі селяни захопилиза собою і місцеву знать, що боролася проти доменіальної політики короля. Зазакінчення повстання селяни здебільшого були поставлені в поземельнузалежність.
Окремі частинивільного селянства збереглися і в Швейцарії в селах Волен і Мури.Село Волен зберігала свою свободу до XI століття.
Жителі її страждаючи відутисків вільних феодалів, вирішили піти під заступництво великогоземлевласника Гунтрама. Цей феодал, скориставшись правом В«покровителяВ»почав гнітити селян. Спроби селян скаржитися не увінчалися успіхом. Непокірнихселян зігнали з землі, посадивши на ній сервів. Те ж спіткало і село Мури,що стала жертвою свавілля сусіднього графа.
Але збереженняселянської свободи не означає, що в Німеччині до того часу не склавсяфеодальний лад. Основна маса селян уже до кінця XI століття була поставлена ​
​в поземельну і особисту залежність;особисто вільні селяни несли різні фіскальні та військові повинності накористь короля або іншого великого місцевого володаря. Експлуатаціядержавною владою частини населення, що проживало в різних областяхкраїни, служила основою існування згуртованої державної організації вНімеччини в період, коли в інших західноєвропейських країнах настала вже вповна феодальна роздробленість.
Основну масу залежногоселянства в XI століття становиликолони і літи. У Баварії близькими за своїм становищем до колонів були баршалкі.Ці три категорії залежного селянства утворилися переважно звільних людей. Найбільш пригнобленої частиною населення були серви,успадкували своє положення від сервів і рабів попереднього часу. Всхідних районах, а також в Тюрінгії і на Майні зустрічалося багато кріпосногослов'янського населення. Особливу категорію складали кріпосні фіску і короля,які зберігали свою назву і свій юридичний статус, навіть знаходячись далековід церкви і приватних феодалів. Церковні хресні користувалися деякимиперевагами експлуатованого населення. Також можна побачити безліч (до 16видів) різних категорій і відтінків залежного населення.
Відмінності в юридичномустатусі не свідчать, що окремі групи селян не піддавалисяексплуатації; вони лише виражають варіанти залежності і різні форми феодальногогніту. У феодальному суспільстві не було таких категорій населення, які не піддавалисяб феодальної експлуатації. Вся земля належала феодалам. В«Бесгосподниелюди В»розглядалися феодальним правом як дичину,В« як птах у повітрі, яквовк в лісі В»[6]. Їх можна було звертати врабів і навіть безкарно вбивати. Право ловити В«дичинуВ» належало монархові. В«Якщочужа людина проживав рік і один день у володінні феодала, він стававназавжди його кріпаком В» [7] .
Фортечні пручалисяексплуатації головним чином шляхом відмови від виконання феодальних повинностей.Про це йдеться у багатьох офіційних документах. В Трірі кріпосніперестали платити чинш і нести панщинні повинності. У наповнених віднімалинаділи і примушували щодня працювати на панщині. В«Якщо хто відмовитьсявиконувати свою роботу (по вивезенню монастирю лісу), підлягає покараннюбичуванням: отримує 30 кийові ударів або (за своїм бажанням) сплачує штраф у6 денаріїв. При повторному відмову карається тим же, але про вибір способупокарання (бичування або штраф) вирішує сам пан абат. Палка для покаранняповинна бути довжиною в лікоть і долоня і товщиною як крутив, на якому смажатьм'ясо В»[8]
Селяни вдавалися і дозбройній боротьбі. У 1103 році спалахнуло повстання в Фрісландії протимаркграфа Генріха. Повсталі вбили маркграфа і на час звільнилися відважких повинностей. В 1129 році спалахнуло повстання в лімбургського церкви.
За словами місцевоїхроніки, залежні люди перестали звичайні повинності і церква на тривалий часвтратила свої доходи.
Селянські хвилювання непроходили безслідно. Феодали змушені були йти на деякі послаблення.
Більша частина земель вНімеччини належала світським феодалам. Найбільшими землевласниками післякороля були герцоги, Марграф, за ними слідували графи, фрайгери і лицарі, втому числі і міністеріали.
Поруч зі світськоюфеодальною знаттю стояли прелати церкви - архієпископи, єпископи і абати. Засвоїм становищем у феодальному суспільстві і державі вони не поступалися світськиммагнатам.
У XII столітті оформилися феодальні стани -князів, В«вільних панівВ» і лицарів. Угрупування феодалів за станампроходила по лінії військово-феодальної ієрархії. Великі феодали, що тримали землібезпосередньо від короля і одержували інвеституру, складали станімперських князів.
Сходинкою нижчезнаходилося стан В«вільних панівВ». До нього увійшла, як колишня, служивийзнати в особі графів, так і великі феодальні аллодісти. Свідченням повноговідокремлення лицарства від нижчих класів був сувора заборона носіння зброї дляселян і городян.
У Постанові Фрідріха I В«Про збереження мируВ» від 1152говориться, що В«Якщо хто з селян наважиться носити зброю - меч або спис,під юрисдикцією якої перебуває порушник, повинен відняти зброю абооштрафувати на двадцять солідів. Купцям дозволялося брати з собою в дорогу меч,але не оперізуючий їм, а прив'язувати до сідла коня або везти на візку В»[9].В іншому едикті цього імператора говориться В«виганяти з військ селянських іпопівських синів В»[10]. З цього можна зробитивисновок, що для селян був вже закритий доступ не тільки в лицарство, але і ввійськовий міністеріалітет.
У XI - XII століттях головними супротивниками посилення королівськоївлади були герцоги. Кожен їх них прагнув зберегти за собою положеннясамостійного князя області. Основою могутності герцогів було їх крупнеземлеволодіння та підтримка власних васалів. Герцогська перемога була здобутаза допомогою єпископату. Самі герцогства як племінні князівства вже розклалися.Замість герцогств почали створюватися вотчинно-територіальні утворення.
Взаємовідносини міжфеодалами регулювалися ленним звичаєм. Виникла система васалітетурозвивалася в Німеччині повільніше, ніж у Франції. Довгий час поряд звасалітету зберігалися нетлінні відносини характерні для ранньогофеодалізму.
Феодальна ієрархія вгермании остаточно оформилася не раніше другої половини XII століття в Саксонському і Швабськомудзеркалах вона виступає як ієрархія шести і семи військових щитів. На чоліієрархії стояв король - верховний сюзерен. Його влада поширювалася, насамперед,на князів, які отримували королівську інвеституру, а через них - на три іншихнижчестоящих щита. Ленні відносини в Німеччині були також заплутані, як і підФранції. Ленне право не забороняло вступати в васальні зв'язку, з яким угоднимкількістю осіб і будь територіальної і державної приналежності.Феодал дбав тільки про те, щоб його ленна залежність не позначилася настановому положенні. Вступ у васальну залежність до французького сеньйоруне порушувало станової честі навіть найвищого німецького князя. Багатоніме...
