соціально-економічні основи союзу королівської влади і міст, завдякизростанню міської промисловості і торгівлі міста змогли надавати монархіїдопомога;
В·навколокоролівської влади згуртувалися основні групи середнього і дрібного дворянства внадії захистити своє привілейоване становище силами королівської армії, атакож заради отримання дохідних посад;
В·країна потребувалав сильної королівської влади для боротьби із зовнішнім ворогом [5, c. 245].
У XIV - XV ст.французьке суспільство розділилося на три спадкових стани (табл. 1).
Таблиця1.
Сословияфранцузького співтовариства в період словесно-представницької монархії
Сословие
Характеристика
Стан духівництва
булипривілейованими, звільнялися від повинностей та державних податків,користувалися переважним правом доступу до державних посад.
Сословие дворянства
Стан - купці, ремісники, вільні селяни
було податним
З розвиткомтоварно-грошових відносин частину натуральних повинностей і платежів селянзамінюють грошовим оброком. До XIV в. змінюється форма селянського землекористування- Серваж витісняється цензивой.
цензіва називалосяспадкове земельне тримання, держатель якого (цензітаріев) щорічновиплачував своєму панові ценз - твердо фіксовану грошову, рідшенатуральну ренту, а також виконував певні повинності. При дотриманніцих умов цензітаріев мав право передавати у спадок свою цензиву,закладати, здавати в оренду і продавати її за згодою сеньйора і зі сплатоюособливого мита.
В системі судовихустанов відбулися наступні зміни:
В·королівськаюстиція потіснила сеньоріальную і церковну, значно розширилася юрисдикціякоролівських судів: вони могли переглянути будь-яке рішення сеньйоріальної суду;
В·хоча судовіоргани як і раніше не були ще відокремлені від адміністративних, намітилося їхвідокремлення і відповідно формування судової системи.
При Людовику IX бувстворений спеціальний судовий орган - Парламент, надалі став вищимапеляційним судом королівства, найважливішою апеляційною інстанцією. Парламентрозглядав найбільш важливі кримінальні та цивільні справи, міг переглядатирішення та вироки нижчестоящих судів з новою перевіркою всіх ранішерозглянутих або знову представлених доказів, здійснюючи, такимчином, контроль над місцевими судами [5, c. 292].
Правосуддя на місцях від імені короля вершили бальї,сенешалі і прево, розглядаючи основну масу кримінальних і цивільних справ. Церковнийсуд перетворився в спеціальний суд у справах особливої вЂ‹вЂ‹предметної та персональноїпідсудності і утворив інстанційності систему:
В·нижча інстанція -суд офіціалів, спеціальних уповноважених єпископа;
В·друга інстанція- Суд архієпископа;
В·наступнаінстанція - суд кардинала;
В·вища інстанція- Суд римської курії, який розглядав найбільш важливі справи.
У XIV в. був створенийспеціальний орган кримінального переслідування та обвинувачення - прокуратура, члениякої іменувалися королівськими прокураторами і виступали в судах якобвинувачі у справах, що зачіпають інтереси монархії (В«інтереси корониВ») [3, c. 244].
В ході військових реформ другоїполовини XIV в. і першої половини XV в. королівська армія стає регулярною,значною за чисельністю, з централізованим керівництвом і чіткою системою.До цього часу уряд після введення постійних податків мало в своємурозпорядженні значні кошти, які використовувалися для вербуваннянайманців, здебільшого іноземців (німців, шотландців і т. д.).Офіцерські посади займало переважно дворянство.
В§ 3.Державний лад Франції в період абсолютної монархії
Виникв IX столітті з розпадом франкської держави Королінгов французьке королівство,внесло істотну зміну до соціально-економічний розвиток областей,входили до її складу [6, c . 358]. В період зIX-XIII ст. панували феодальна роздробленість і відповідні їйвиробничі відносини.
Вонивизначили класову структуру суспільства і антагоністичні відносини міжфеодалами і залежними селянами. Земля, як основний засіб виробництва,стала монопольною власністю пануючого класу.
Хоча встановленняабсолютної монархії у Франції пов'язано, головним чином, з іменами кардиналаРішельє і короля Людовика XIV, не можна сказати, що вона була їх творінням. Вонитільки добудували то будівля, яка поступово зводилося протягом декількохсторіч. Зростання королівської влади у Франції найтіснішим чином пов'язаний зпоступовим територіальним і національним об'єднанням країни після Столітньоївійни. Причому об'єднання відокремлених спочатку феодальних територій вкоролівський домен сприяло природним чином і згуртуванню національному.і те, і інше разом сприяли зміцненню королівської влади. Об'єднанав руках короля Франція давала міцну реальну опору королівського могутності ітим самим забезпечила процес дефеодалізаціі королівської влади, тобто процеспоступового її відриву від середньовічних феодальних основ і затвердження її нанових, державно-правових засадах [6, c. 373].
Вихідним пунктом цьогопроцесу у Франції, як і всюди, є відродження римського права зсупутньої йому ідейної реставрацією необмеженої влади государя.Італійське відродження римського права скоро знайшло відгомін у Франції вже приФіліппе Августі (роки правління 1180-1223), Людовіка IX Святого (1226-1270) іпри Філіпа IV Гарному (1285-1314). Про короля починають говорити, що він -живий закон. З кінця XVI століття настає новий підйом королівської влади, іразом з тим спостерігається рішучий поворот у галузі політичних ідей,виразником яких став один з чудових мислителів свого століття Жан Боден(1530-1596). У своєму творі В«Про республіціВ» (1576 рік) він повертається доримському розумінню держави і влади. Сутність держави, за йогоподанням, полягає у верховній владі, яка володіє трьома головнимиатрибутами: постійністю, необмеженістю і єдністю. Вона постійна, томущо всяка тимчасова влада не може бути верховною. Чи не верховна вона, якщообмежена якими-небудь умовами. Вона єдина, значить, не може бути поділена,наприклад, між монархом і народним представництвом.
Іншим істотнимфактором процесу була поступова перемога принципу спадковості надпринципом вибірковості в порядку передачі королівської корони.Родоначальником першим царської династії у Франції став Гуго Капет,обраний на престол в 987 році. Потрібно зауважити, що избиравшие його феодальнісеньйори аж ніяк не збиралися відмовлятися від права обирати собі королів інадалі, але робити їм цього більше не довелося: королівська корона звиборчої перетворилася на спадкову. Сталося це завдяки цілійсукупності обставин, з яких найбільш істотну роль грали:
1.безперервністьчоловічій лінії капетінгской прізвища протягом трьох з половиною століть(987-1328 рр..);
2.загальна тенденція доспадковості всякого роду державних посад;
3.далекогляднаполітика самих капетінгского королів, які майстерно вміли користуватися обомазазначеними обставинами в цілях зміцнення становища своєї династії [6, c. 463].
При наявності перших двохобставин кожному з королів не коштувало особливих зусиль схилити феодалів доВ«ОбраннюВ» свого старшого сина на престол в якості передбачуваногоспадкоємця. Аж до коронації Філіпа Августа монархи систематично заручалисятаким попередніми обранням. Починаючи з Філіпа II Августа така практикаприпиняється: вона стає зайвою формальністю. В силу довгого рядупрецедентів факт встиг уже набути значення права.
До початку XVI століттязавершується територіальне збирання Франц...
