el випустила 8 - бітовий мікропроцесор Intel - 8008, а в 1974 році - його удосконалену версію Intel - 8080, яка до кінця 70 - х років стала стандартом для мікрокомп'ютерної індустрії.
Спочатку ці мікропроцесори використовувалися тільки електронники - любителями і в різних спеціалізованих пристроях. Але в 1974
році декілька фірм оголосило про створення на основі мікропроцесора Intel - 8008 комп'ютер, тобто пристрою, що виконує ті ж функції, що і велика ЕОМ. На початку 1975 року з'явився перший, комерційно поширюваний комп'ютер Альтаїр - 8800, побудований на основі мікропроцесора Intel - 8080. Цей комп'ютер, розроблений фірмою MITS, продавався за ціною близько 500 дол. Хоча можливості його були дуже обмежені (оперативна пам'ять складала всього 256 байт, клавіатура й екран були відсутні), його поява була зустрінута з великим ентузіазмом. У перші ж місяці було продано кілька тисяч комплектів машини. Покупці цього комп'ютера постачали його додатковими можливостями: моніторам для виведення інформації, клавіатурою, блоками розширення пам'яті і т.д. Незабаром ці пристрої почали випускатися іншими фірмами. Наприкінці 1975 року Пол Ален і Білл Гейтс (майбутні засновники фірми Microsoft) створили для комп'ютера "Альтаір" інтерпретатор мови Basic, що дозволило користувачам досить просто спілкуватися комп'ютером і легко писати для нього програми. Це також сприяв популярності комп'ютерів.
Успіх фірми MITS змусив багато фірм також зайнятися виробництвом персональних комп'ютерів. З'явилося і кілька журналів, присвячених персональним комп'ютерам. Комп'ютери стали продаватися вже в повній комплектації, із клавіатурою і монітором, попит на них склав десятки, а потім і сотні тисяч штук на рік. Зростанню обсягів продажу вельми сприяли численні корисні програми, розроблені для ділових застосувань. З'явилися і комерційно поширювані програми, наприклад, програма для редагування текстів WordStar і табличний процесор VisiCalc (Відповідно 1978 і 1979 рр..). Ці (і багато інших) програми зробили для ділового світу купівлю комп'ютерів досить вигідним вкладенням грошей: з їх допомогою стало можливо значно ефективніше виконувати бухгалтерські розрахунки, складати документи і т.д. У результаті виявилося, що для багатьох організацій необхідні їм розрахунки стало можливо виконувати не набольших ЕОМ або міні - ЕОМ, а не персональних комп'ютерах, що значно дешевше.
Поширення персональних комп'ютерів до кінця 70-х років привело до деякого зниження попиту на великі ЕОМ і міні-ЕОМ. Це стало предметом серйозного занепокоєння фірми IBM (International Business Machines Corporation) - провідної компанії по виробництву великих ЕОМ, і в 1979 р. Фірма IBM вирішила спробувати свої сили на ринку персональних комп'ютерів.
Однак керівництво фірми недооцінила майбутню важливість цього ринку і розглядало створення комп'ютера усього лише як дрібний експеримент - щось начебто однієї з десятків що проводилися у фірмі робіт по створенню нового обладнання. Щоб не витрачати на цей експеримент занадто багато грошей, керівництво фірми надало підрозділу, відповідальному за даний проект, небачену у фірмі волю. Зокрема, йому було дозволено не конструювати персональний комп'ютер з В«нуляВ», а використовувати блоки, виготовленими іншими фірмами. І цей підрозділ сповна використовував наданий шанс.
Перш за все, в якості основного мікропроцесор комп'ютера був обраний новітній тоді 16-розрядний мікропроцесор Intel - 8088. його використання дозволило значно збільшити потенційні можливості комп'ютера, тому що новий мікропроцесор дозволяв працювати з 1 Мбайт пам'яті, а все були тоді комп'ютери були обмежені 64 Кбайтами пам'яті. У комп'ютері були використані й інші комплектуючі різних фірм, а його програмне забезпечення було доручено розробити не великій фірмі Microsoft.
У серпні 1981 р. Новий комп'ютер під назвою IBM PC був офіційно надано публіці і незабаром після цього він придбав велику популярність у користувачів. Через один-два років комп'ютер IBM PC зайняв провідне місце на ринку, витіснивши моделі 8-бітових комп'ютерів. Фактично IBM PC став стандартом персонального комп'ютера. Зараз такі комп'ютери складають близько 90% усіх вироблених у світі персональних комп'ютерів.
Глава II. Пристрій сучасного комп'ютера.
Зазвичай персональні комп'ютери складаються з трьох частин:
Системного блоку;
Клавіатури, що дозволяє вводити символи в комп'ютер;
Монітора (дисплея) - для зображення текстової та
графічної інформації.
Комп'ютери випускаються в портативному варіанті (лептор, ноутбук). У них системний блок, монітор і клавіатура укладені в один корпус: системний блок захований під клавіатурою, а монітор зроблений як кришка до клавіатури. Так само комп'ютери випускаються в настільному варіанті. У нього системний блок, монітор і клавіатура представлені як окремі деталі.
II.1. Внутрішньо пристрої системного блоку.
Найголовнішим в комп'ютері є системний блок. У ньому розташовуються всі основні вузли комп'ютера:
Електронні схеми, що керують роботою комп'ютера (мікропроцесор, оперативна пам'ять, контролери пристроїв і т.д.);
Блок живлення, що перетворить електроживлення мережі в постійний струм низької напруги, що подається на електронний схеми комп'ютера);
Накопичувачі (дисководи) для гнучких магнітних дисків, використовувані для читання і запису;
Накопичувач на жорсткому магнітному диску, призначений для читання і запису на не знімний магнітний диск (Вінчестер)
II.1.1. Мікропроцесор.
Самим головним елементом у комп'ютері, його В«мозкомВ», є мікропроцесор - невелика (у кілька сантиметрів) електронна схема, що виконує всі обчислення й обробку інформації. Процесор складається з десятків мільйонів транзисторів, за допомогою яких зібрані окремі логічні схеми. Основні внутрішні схеми мікропроцесора - арифметико-логічний пристрій, внутрішня пам'ять (так звані регістри) і кеш - пам'ять (сверхоперативная пам'ять). Мікропроцесор уміє робити сотні різних операцій і робить це зі швидкістю кілька десятків або навіть сотень мільйонів операцій в секунду. Він так само здійснює виконання програм, що працюють на комп'ютері і керує роботою інших пристроїв комп'ютера. Мікропроцесори відрізняються друг від друга двома характеристиками: типом (Моделлю) і тактовою частотою. Ще десять років тому використовувалися мікропроцесори моделі Intel - 8088, 80286, 80386 SX, 80386, 80486. Однакові моделі мікропроцесорів можуть мати різну тактову частоту - чим вище тактова частота, тим вище продуктивність і ціна мікропроцесора. Тактова частота вказує, скільки елементарних операцій (тактів) мікропроцесор виконує в одну секунду. Тактова частота вимірюється в мегагерцах (МГц). Один МГц - це мільйон тактів в секунду. Відповідно, 100 МГц - це 100 мільйонів тактів в секунду. Слід зауважити, що різні моделі мікропроцесорів виконують одні й ті ж операції за різне число тактів. Чим вище модель мікропроцесора, тим, як правило, менше тактів потрібно для виконання одних і тих же операцій. Тому, наприклад, мікропроцесор Intel - 80386 працює рази в два швидше Intel - 80286 c такою ж тактовою частотою.
На початку 80 - х років мікропроцесори випускалися з тактовою частотою 4.77 МГц, потім були створені моделі з тактовою частотою 8, 10 і 12 МГц (тобто нові моделі працюють у 1.7 - 2.1 рази швидше). Моделі зі збільшеною продуктивністю (тактовою частотою) іноді називають Turbo-XT. Модель персонального комп'ютера АТ використовує більш могутній мікропроцесор Intel - 80286, і її продуктивність приблизно в 4 - 5 разів більше, ніж у моделі ХТ. Початкові варіанти комп'ютерів моделі АТ працювали на мікропроцесорах з тактовою частотою в 6 МГц, потім були створені моделі цього мікропроцесора з тактовою частотою от12 до 25 Мгц, тобто працюючі в 2 - 3 рази швидше. Мікропроцесор Intel - 80286 має більше можливостей у порівнянні з Intel...
