морістічного або жартівлівого характером: анекдотів, афорізмів, байок и пародій.
Логічність Як Спільна комунікатівна Якість властіва тестам будь-яких функціональніх стілів. Альо проявляється ця мовна Якість спеціфічно - в залежності від конкретних умов комунікації. Вимоги, які ставлять мовлення з боці Його логічності, особливо вісокі в науковому стілі. Науковий викладу найбільш жорстко підпорядкованій законам логікі. Однак и в публіцістічному тексті логічність має велике значення для впливим на читача (слухача).
Логічні помилки, за визначенням Д.Є. Розенталя, - ції нерозрізнення "близьким у якому-небудь відношенні позначуваніх зрозуміти. Нерідко тієї, хто пише чі говорити, не розрізняє сфери діяльності, причину и наслідок, Частину и ціле, суміжні Явища, родоводові, відові та Інші відношення ".
Класичний логікою віведені и сформульовані Чотири основних закони правильного мислення, дотрімуючісь якіх можна досягті Його візначеності, несуперечлівості, послідовності и обгрунтованості: закон тотожності, закон суперечності, закон віключення третього, закон достатньої Підстави.
Контроль за дотримання основних законів логічного мислення - обов'язковий етап аналізу тексту. Варіантність Його сміслової організації НЕ Безмежнеє: закони правильного мислення визначаються ясний Розвиток думки. Логічна доброякісність інформації, Якові несе текст, візначається її достовірністю, точністю и несуперечлівістю. Ефект впливим журналістського твору досягається переконлівістю аргументації, доказовістю побудова. Редактор винен не Тільки знаті формулювання основних законів логікі, альо ї уявляті собі механізм Виникнення логічніх помилок, їх закріплення в тексті, Вплив помилок на комунікатівній ефект и широко тлумачіті Цю Частину роботи над літературнім матеріалом.
Більшість авторів, які розглядають логічні помилки у текстах (І.Б. Голуб, К.М. Накорякова, В.І. Максимов, О.Е. Мильчин та ін.), Базуються на ціх чотірьох основних законах логікі.
Закон тотожності полягає в тому, Що Кожна думка тексту при повторенні повинна мати визначеня, стійкій Зміст. Це фундаментальне закон мислення, Який діє и на рівні зрозуміти, и на рівні суджень. При Його дотріманні мі спріймаємо текст Як нормативний, такий, Що відповідає законам комунікації І не віклікає труднощів у розумінні. Предмет нашого роздум НЕ винен змінюватіся довільно в ході Його, поняття - замінятіся и змішуватіся. Це Передумови візначеності мислення. Порушення Першого закону тягне за собою заміну зрозуміти при роздумі, Може буті причиною неточності термінології, робіть роздуми розплівчатімі, неконкретно.
Наприклад: "Ювілейній школі п'ятдесят п'ять РОКІВ! Коженна рік випускники Нашої коли успішно здаються ДПА и вступають у Вузи РЕСПУБЛІКИ и Країни. Випускники ювілейної школи П.І. Акімов - міністр аграрної промісловості Автономної РЕСПУБЛІКИ Крим, Р.А. Насиров - мулла мечеті смт Роздольне, Н.Р. Асанова - соліст ансамблю "Радість". Зараз в школі навчається чемпіонка Роздольненського району з гірьового спорту Голуб Анастасія.
Крім навчальної діяльності проводитись дослідніцька робота, де кож досягнуті серйозні результати: щорічні прізові Місця на республіканськіх и районних науково-практичних конференціях учнів "(" Авангард ", 06.10.2007. - С. 3).
У цьому фрагменті Статті наявний Порушення закону тотожності; НЕ зовсім зрозуміло, Про що Хотів розказаті автор, у двох абзацах кілька тем и Немає переходів від однієї тими до іншої.
Закон суперечності полягає в тому, Що не можут буті одночасно істіннімі два протилежних суджень про один и тієї ж предмет, узятіх в одному и тому ж відношенні в один и тієї ж годину. Формулювання "в одному и того ж відношенні "означає, Що предмет характерізується з однієї точки зору. Обмовка "в один и тієї ж годину" введена у формулювання закону в зв'язку з тім, Що з годиною Ситуація Може змінюватіся ї істінне раніше стає неістіннім. Цей закон відомій з часів Аристотеля, Який сформулював Його так: Неможливо, щоб протілежні твердження булі разом істіннімі. Причини допущених суперечностей можут буті недісціплінованість, плутаніна думок, недостатня інформованість, різного роду суб'єктивні причини и намірі автора.
Закон суперечностей має силу у Всіх областях знання и практики. Порушення Його звичайна віклікає безпосередню и різку реакцію чітачів. Наприклад:
" В кінці заходу дітям Була дана можлівість віказаті свое мнение про акцію. Більшість з них розуміють, Що є Багато способів весело и корисностей провести годину, виключено вживании алкоголю та цигарок. І часто шкідліві звічкі вінікають "від нічого робити", "за компанію". Альо існують Різні спортивні клуби, гуртка, молодіжні об'єднання, де можна знайте друзів, для якіх НЕ потрібно, щоб їх друг вживалися спиртні або палів.
На жаль, сучасна молодь цього НЕ розуміє. З цієї заподій Важливим, щоб волонтерській рух розвівався и набував масового характеру "(" Авангард ", 13.10.2007. - С.3).
Тут є Порушення закону суперечностей. У Першому абзаці молодь розуміє, а в іншому Вже Ні.
Редактор винен провести ретельній аналіз тексту в цілому, щоб віділіті протілежні за думкою парі висловлювань, віявіті и сформулювати суперечності. Знання закону суперечностей потрібне редактору Не Тільки для оцінкі чужого матеріалу. Вімагаючі від автора несуперечлівості суджень, ВІН у своїх рекомендаціях зобов'язаний Суворов Дотримуватись цього закону, пам'ятаючи про ті, Що аналіз НЕ допускає логічної суперечності.
Закон віключеного третього казати: з двох протилежних суджень про один и тієї самий предмет, Що взяті одночасно в одному и того ж відношенні, одне обов'язково істінне. Третього не дано. Аристотель формулював цею закон так: не Може буті нічого посередіні Між двома суперечлівімі суджень.
Третій закон забезпечує зв'язність, несуперечлівість думки, служити основою для Вибори істінного суджень.
Точність підбору протилежних висловлювань, чіткість їх формулювання, конструктивна ясність тексту роблять очевидним дію цього закону, спріяють логічній візначеності викладу, дозволяють досягнуть послідовності розвітку думки.
обов'язково умів дотримання третього закону логікі є ті, Що співставлені висловлювань повінні буті Дійсно суперечлівімі, тобто такими, Між якімі Немає І не Може буті середней, третього, проміжного Поняття. Смороду повінні віключаті один одного. Колі автор Нарису про льотчіка пише: " Людина на земли Може буті и м'якою, и делікатною, а в польоті - зібраною, вольовою ", ВІН порушує цею закон. Перелічувані ЯКОСТІ характером не віключають один одного. Наприклад:
" Шум Навколо роману В. Сорокіна" Тім, Що йдут разом "такий, Що письменник, Мабуті, автоматично попадає у Світову Скарбниця російської літератури "має самє Такі суперечліві тези: скарбниця світова - скарбниця російської літератури.
Третій закон логічного мислення Важливим для редактора и Як інструмент при професійній оцінці тексту: відкідаючі один ВАРІАНТ тексту, пріймаючі Інший, редактор спірається на цею закон.
Закон достатньої Підстави стверджує, Що будь-яка Істинна думка винна буті обгрунтована іншімі думками, істінність якіх доведена. При Його дотріманні Усі думки, вісловлені в тексті, вітікають одна з одної. Логіка висловлювань вважає обгрунтування мислення спільною методологічною Вимоги и Розглядає ряд законів, які забезпечуються Його виконан (закон Подвійного заперечення, тавтології, сімпліфікації, кон'юнкції та ін.).
У будь-якому роздумі думки повінні буті внутрішньо пов'язані одна з одною, вітікаті одна з одної, обґрунтовуваті одна одну. Істінність суджень винна буті підтверджена надійнімі доказ. Четвертий закон формулює Цю Вимоги до найбільш загально вігляді. Достатність Підстави істінності суджень у кожному конкретному випадка - предмет Розгляд спеціальніх наук, ло...
