в в Майнці першу друкарню. Серед кращих її видань - 42-рядкова Біблія (1452-1455). Потім книгодрукування швидко поширилося в Італії (1564 р.), Швейцарії, Франції (1470). Великими центрами друкарства стали Венеція, Нюрнберг. До 1500 друкарні були в 250 містах Європи. Завдяки розвитку друкованого справи, книга стала важливим чинником суспільно-політичного життя та розвитку культури.
Книги, надруковані до 1501 р., називалися інкунабулами (лат. Incunabula - колиска, роки дитинства). У них багато спільного з рукописами: крім основного тексту, набраного друкарським способом без абзаців і просвітів між словами, написані від руки ініціали, розмальовані рамки, відсутні титульні листи та нумерація сторінок. Більшість інкунабул культового змісту надруковані латинською мовою. З 1470-х років з'являються видання світського характеру на німецькій, французькій та інших мовах. Старослов'янською мовою інкунабули друкувалися глаголицею та кирилицею.
У XV-XVI ст. А. Мануцій (Венеція) створює вигляд портативних книг, а в кінці XVI в. Л. Ельзевір (Голландія) винаходить книги кишенькового формату. Значний внесок у розвиток книги слов'янських народів внесли Швейтпольд Феола, Франциск Скорина, Божидар Вукович і ін
Родоначальником російського і українського друкарства є Іван Федоров. У 1564 р. І. Федоров разом зі своїм другом П. Мстиславцем випустив першу, точно датовану московську друковану книгу В«АпостолВ», поклавши початок безперервної друкарською традиції на Русі.
У 1574 р. І. Федоров заснував першу на українській землі друкарню. У цьому ж році він випустив у світ у Львові В«АпостолВ», а також першу В«АбеткуВ» - підручник, який зіграв величезну роль у становленні вітчизняного просвіти.
1574 вважається роком початку книгодрукування в Україні. З винаходом друкарського верстата книга стає одним з найважливіших джерел інформації.
<p> Спосіб друкування, винайдений Гутенбергом, удосконалювався в деталях, але в основі своїй незмінним проіснував до XIX в.
У 1884 р. з'явилася машина, яка повністю механізувала набір, - лінотип. Винайшов її Отмар Мергенталор. Лінотип заряджений буквами, вирізаними на пластинках з латуні - матрицями. Матриці не опуклі, а поглиблені, не перевернені дзеркально, а прямо читати, як у книзі. Працями багатьох винахідників поступово було придумано багато скоропечатних машин.
Стереотипи відливають за матрицями друковані металеві форми.
При офсетного друку текст і зображення плоскої друкованої форми віддруковуються не на папері, а на пружному полотні з гуми, потім з цього полотна книга друкується на папері. Пізніше був винайдений фотонабір, автоматичний набір (за допомогою ЕОМ).
Розвиток персональної комп'ютерної техніки наблизило процес випуску книги до рядового користувача. Операційна система Windows 95 і програмне забезпечення, створене для неї (Microsoft Office, PageMaker, Corel Draw та ін), дозволяють готувати документи, що містять у собі текстову та графічну інформацію; суміщати в документі різну за структурою інформацію текстового вигляду: просто текст, електронна таблиця, база даних (при цьому можна використовувати більше 600 конфігурацій шрифтів усіх можливих розмірів); використовувати вбудовану бібліотеку малюнків. Наявність сканера дає можливість поповнювати цю бібліотеку, а графічними редакторами вносити зміни в ілюстрації. Вибір програм для роботи визначається співвідношенням графіки та тексту, а також досвідом користувача.
3. Книга як різновид документа
Відомо, що довгий час поняття В«книгаВ» використовувалося в Як узагальнюючого, об'єднуючого в собі всі різновиди документів. З введенням поняття В«документВ» стало очевидно, що, представляють основний вид видання, поняття В«книгаВ» вже, ніж В«виданняВ» і В«документВ». Співвідношення цих базових понять можна представити таким чином. Книга має багато спільного з документом, оскільки є його різновидом. Разом з тим для книги характерна певна специфіка, яка дозволяє відрізнити її від інших видів документів.
У визначенні книги зазвичай виділяють дві сторони: зміст (духовну сутність: думки, ідеї) і форму (матеріальну, речову, службовку для закріплення і передачі інформації). Теза про подвійну природу книги став аксіомою книгознавства. Найчастіше на перше місце виходить змістовно-духовна сутність книги. Її форма зазвичай розглядається з точки зору матеріалу (носія документної інформації) і особливостей матеріальної конструкції (матеріально-конструктивна і семіотичний, знакова форма).
Щоб виділити книгу як вид документа, необхідно порівняти характеристики цих двох понять, для чого можна використовувати фасетної-блокову схему класифікації документів. Це дасть можливість виявити суттєві відмінності книги від не книг, тобто інших видів документів.
Книга - текстовий документ, тобто документ, більшу частину обсягу якого займає мовної (словесний) текст.
Текст (лат. Textus - тканина, з'єднання слів) - тематично взаємопов'язана послідовність повідомлень, в яких з лінійним текстом словесного повідомлення поєднується, в тій чи іншій мірі, зображально-іконічна і естетичне повідомлення. Текстом, як правило, називають основну частину літературного твору, виражену за допомогою коду природного мови.
У книзі часто розрізняють текст основної (літературний твір - одне або декілька), додатковий та довідково-допоміжний.
Книга - документ вербально-письмовий, зміст якого обов'язково пов'язується з такою мовною системою, як мова, слово, причому лише в їх письмовій формі, вираженою накреслювальними знаками (букви, ієрогліфи і т.п.). Літерні знаки є найбільш інформативним і точним засобом документної комунікації
Письмові знаки наносяться за допомогою шрифту (нім. Schrift від schreiben - писати). Це графічна форма знаків певної системи письма. В залежності від техніки письма розрізняють рукописний, мальований, гравірований, набірний шрифти (останній являє собою комплект літер для ручного набору тексту). Набірні шрифти називають друкарськими. У книгах для сліпих використовується шрифт Брайля - рельєфно-крапковий шрифт для письма і читання сліпих.
Отже, книга - носій текстової, вербально-писемної інформації. До її складу не включаються образотворчі, картографічні, нотні видання в тому випадку, якщо основну їх частину становить не словесний (мовний) текст, а нотна, картографічна запис, зображення і т.п.
Книга - документ человекочітаемий, безпосередньо сприйманий, не вимагає застосування будь-яких технічних засобів. Звідси в клас книги не включаються машинозчитувані документи - грамплатівки, магнітні фонограми, перфострічки, диски, дискети (хоча останні можуть бути читані з екрану, монітора і т.п.). При цьому не береться до уваги ту обставину, що при читанні традиційної книги деякі люди використовують В«технічні пристосування В»- окуляри, лупу і т.п.
Книга - документ візуальний, сприйманий людиною за допомогою органів зору. Книгу читають, бачать. Виняток становлять книги для сліпих - документи тактильні, що сприймаються шляхом дотику.
Книга - документ опублікований, призначений для загального користування і зазвичай видається у вигляді численних копій. Це тиражований документ, має вихідні відомості.
Книга - документ друкований, письмовий, виготовлений за допомогою поліграфічних або інших засобів масового розмноження і призначений для широкого розповсюдження.
Книга - витвір друку, поліграфічний документ, створений різними способами друку. Спосіб друку - різновид поліграфічного процесу, що характеризується особливостями формування зображення на друкованій формі і нанесення його на матеріал.
За типами друкарських форм і принципам формування на них друкованих та пробільних елементів розрізняють:
- спосіб плоского друку, при якому друкують і пробільні елементи розташовані на одному р...
