думку (коментар до проблемі, події, факту); масові інтерв'ю (з прес-конференцій, брифінгів) [3].
Жанр інтерв'ю - це форма отримання журналістом певної інформації від респондента за допомогою питань; іншими словами - діалог - саме природне засіб спілкування.
В§ 2. Інтерв'ю як жанровий різновид діалогу
Як відзначають дослідники, діалог в інтерв'ю виступає не тільки як спосіб побудови газетного тексту, але і як спосіб організації матеріалів на газетній шпальті.
За своїм характером інтерв'ю-діалог являє собою питально-відповідь взаємодія, в якому говорить і слухає можуть постійно змінюватися комунікативними ролями.
Великий дослідницький матеріал, присвячений діалогу, свідчить про складність і багатоаспектність цього явища. Діалог постає як конкретне втілення мови в його специфічних засобах, як форма існування мови, як форма мовного спілкування. Термін В«діалогВ» використовується також для позначення одного з видів інтерв'ю (В«інтерв'ю-діалогВ»).
Визначаючи специфіку діалогу, дослідники виділяють наступні його характеристики: наявність (мінімум) двох учасників спілкування, між якими відбувається безпосередній обмін висловлюваннями, єдина тема спілкування; зміна ролей В«мовець - слухачВ»; невимушений характер мовленнєвої обстановки, одночасність сприйняття мови на слух, підготовки та реалізації власних висловлювань; велике значення позамовних комунікативних засобів (міміка, жестикуляція); постійна зміна мовної ситуації.
Чітку та розширену трактування терміна діалог дає у своїх працях М.М. Бахтін. Слово В«діалогВ» і похідні від нього вживаються в наступних сенсах: В«1) композиційно-мовленнєва форма життєвого вискаиванія (розмова двох або кількох осіб; 2) всяке мовне спілкування; 3) мовний жанр (діалог побутової, педагогічний, пізнавальний); 4) вторинний жанр - діалог філософський, риторичне, художній; 5) конститутивна риса певного типу роману (Поліфонічного); 6) життєво-філософсько-естетична позиція; 7) формотворний принцип духу, неповної протилежністю якої є монолог В»[4].
У газеті діалог відбивається, перш за все, в жанрі інтерв'ю [5]. Інтерв'ю - діалогічний жанр. До таким Л. Майданова [6] і С. М. Гуревич [7] відносять також бесіду та анкету: у них загальне призначення і специфічний предмет відображення - за допомогою цих жанрів журналісти повідомляють не тільки про події, але і про думки людей про ці події.
Жанр інтерв'ю може відображати і таке спілкування журналіста з інтерв'юйованим, при якому відповідь останнього є, по суті, монологом, цільним розповіддю. Цей вид інтерв'ю отримав назву інтерв'ю-монологу (Докладніше див В§ 3).
Таким чином, визначення значущості окремих одиниць діалогу має велике значення для аналізу діалогу в цілому, який, у свою чергу, є вихідним принципом організації жанру інтерв'ю. Питання про співвідношення діалогу та монологу важливий також з тієї точки зору, що є першорядним при визначенні виду інтерв'ю (інтерв'ю-діалог, інтерв'ю-монолог).
В§ 3. Класифікація інтерв'ю
Інтерв'ю найбільш живий газетний жанр, без якого сучасні газети просто немислимі. Рубрика "Інтерв'ю" завжди підкреслює свіжість, первозданність або особость матеріалу. Багато хто думає, що цей жанр найлегший з усіх. Але насправді інтерв'ю є одним з найскладніших жанрів, що вимагають дотримуватися певної тактики і стратегії. Легким інтерв'ю представляється найчастіше тому, що зазвичай здається, що немає нічого простішого, ніж задавати питання і записувати відповіді на них. Однак практика показує, що справа йде набагато складніше. Перед кожним журналістом, будь то професіонал або ще зовсім новачок у цій справі, постає питання, про що написати інтерв'ю, як організувати і провести його, як оформити і який за основу взяти вид інтерв'ю? Основне комунікативне завдання, прагматична мета інтерв'ю - "отримати в результаті спілкування журналіста з учасником (учасниками) тієї чи іншої зустрічі важливі, корисні, цікаві відомості та передати їх через мас-медіа для широкої публіки "[8]. Ще однією метою інтерв'ю є завдання спонукати читача ознайомитися з текстом бесіди [9]. Подібна подвійна цілеспрямованість зумовлює стилістичні особливості жанру інтерв'ю. Вторгнення реклами на сторінки газет призвело до появи нового виду інтерв'ю - рекламного, основною метою якого стає прагнення змусити читача купити товар або послугу після прочитання тексту інтерв'ю.
У науковій літературі існує безліч класифікацій видів інтерв'ю, виділених на різних підставах: по функціонально-предметного принципом, за ступенем стандартизованість, по особистісної характеристиці інтерв'юйованого, по відношенню співрозмовника до бесіди, за ступенем участі журналіста в інтерв'ю, за кількістю співрозмовників, по типу інтерв'юера, за типом ЗМІ, за способом спілкування. Однак такий спектр жанрових варіацій - прикмета тільки сучасної (починаючи з 1980-их років) преси. Наприклад, як зазначає Є.І. Голанова, для 50-их років характерна тільки один різновид жанру інтерв'ю - інтерв'ю-розповідь [10]. Поступове розширення видового різноманіття жанру пов'язано насамперед з змінами соціального характеру, розкріпаченням суспільства. У цьому параграфі ми розберемо класифікацію за деякими з критеріїв.
У Росії дослідженням інтерв'ю як методу займаються, в основному журналісти-практики, наприклад М.І. Шостак [11], М.Н. Кім [12].
Отже, інтерв'ю - найпоширеніший метод отримання інформації, який застосовується журналістами у всіх країнах світу. До загальноприйнятим методам в цій професійній діяльності відносять не менше важливі - спостереження і роботу з документами. В«Американські дослідники підрахували, що інтерв'ю В«з'їдаєВ» у працівників ЗМІ від 80 до 90% їх робочого часу. При цьому як показала практика, інтерв'ю в якості контакту з В«живимВ» джерелом частіше інших методів дає матеріал для публікацій: використані при її підготовці документи не замінять В«живихВ» людських свідчень В»[13].
Можна виділити наступні види інтерв'ю як методу одержання відомостей на основі класифікації М.Н. Кіма [14]. У теорії журналістики існує різні класифікації видів інтерв'ю. Одна з перших і найбільш повних була представлена ​​в книзі В«Теорія і практика радянської періодичної пресиВ», що вийшла у 1980 році під редакцією В.Д. Пельтьє. У ній розглядаються такі види інтерв'ю: інтерв'ю-монолог, інтерв'ю-повідомлення, інтерв'ю-діалог, інтерв'ю-зарисовка, інтерв'ю-думка, форуми та анкети, прес-конференція.
А.А. Тертичний у своїй роботі В«Жанри періодичної пресиВ» пропонує наступну класифікацію: інформаційне інтерв'ю, бліц-опитування, питання-відповідь, аналітичне інтерв'ю, аналітичний опитування, бесіда [15].
А.А. Грабельніков розрізняє наступні види інтерв'ю: інтерв'ю-діалог, інтерв'ю-монолог, інтерв'ю-повідомлення, інтерв'ю-зарисовка, інтерв'ю-думка, анкета [16].
Як бачимо, класифікації видів інтерв'ю багато в чому повторюються. В«Незрозуміло інше: за якими ж класифікаційними ознаками були розділені ці види? Про це, на жаль, шановні автори не пишуть. Хоча без цього складно говорити про специфіку кожного виду інтерв'ю, його основні характеристики та ознаках, принципах композиційної побудови та багато іншого.
В основу класифікації видів інтерв'ю можуть бути покладені наступні характеристики: предмет відображення, цільова установка (функція) бесіди, метод відображення. Предмет, функція, метод - три несучих кита, на яких тримається не тільки жанр інтерв'ю, але й інші жанри журналістики В»[17].
Класифікації інтерв'ю по його формі - найчисленніші в науковій літературі, проте дослідники виділяють різну кількість і якість інтерв'ю. Одна з традиційних класифікацій дана в В«Довіднику журналіста В»Н.Г. Богданова і Б.А. Вяземського: інтерв'ю-діалог, інтерв'ю-монолог, колективне інтерв'ю, інтерв'ю-зарисовка та анкета [18]. Ці види інтерв'ю виділяються і іншими авторами, тому зупинимося на них докладніше.
Інтерв'ю-діалог...
