ільській місцевості рівень довіри ЗМІ в цілому найбільш низький у порівнянні з іншими групами населення за типом населеного пункту (30%). При цьому різко падає довіра до телебаченню. Кілька зростає, в порівнянні з іншими групами населення по типом населеного пункту, досягає рівень довіри до радіо.
Звідси випливає, що в містах-мільйонерах домінуючим засобом масової інформації, багато в чому обуславлівающим високий рівень довіри ЗМІ в цілому, є друковані видання. У містах з населенням від 100 тисяч чоловік абсолютно домінує телебачення. В містах з населенням менше 100 тисяч чоловік найбільший внесок у довіру до ЗМІ в цілому роблять телебачення і друк. У сільській місцевості більш помітну роль у довірі ЗМІ в цілому відіграє довіра до радіо. Таким чином, опитування показує, що респонденти вважають ЗМІ надійним джерелом інформації.
ЗМІ широко інформували читача про прийняте в травні 2005 року законі про вибори депутатів Держдуми. Вибори-2007 істотно відрізнялися від виборів 2003 року. Ось тільки 10 відмінностей:
1.Вибори пройшли по пропорційною системою. У країні залишився тільки один федеральний виборчий округ. Одномандатних округів не було. Переможці розділили між собою 450 депутатських мандатів. У 2003 році діяла змішана система. Був один федеральний округ і 225 одномандатних. До участі у виборах допускалися партії, списки партій і окремі кандидати.
2.Чтоби пройти в Думу партія повинна була отримати підтримку як мінімум 7% виборців. У 2003 році на виборах до Держдуми достатньо було подолати п'ятивідсотковий бар'єр.
3.Участвовать в розподілі депутатських мандатів тепер повинні були як мінімум 2 федеральних списку кандидатів. Якби тільки одна партія набрала б 7 і більше відсотків голосів виборців, то до розподілу мандатів допустили б партію, що йде слідом за переможцем. Такий же принцип діяв на виборах 2003 року, але закон вимагав, щоб мандати розподілялися між 3 федеральними списками.
-->>
4.Каждая партія . Допущена до виборів, мала право повісті до заповітних мандатів 600 своїх кандидатів. У 2003 році партіям дозволялося включати в свої кандидатські списки не більше 270 осіб.
5.Партійние списки розділили на регіональні групи, які повинні були В«охопитиВ», якщо не всю територію
Росії, то більшу її частина. В партійному списку повинно було
бути не менше 80 регіональних груп. На виборах 2003 року достатньо було сформувати з кандидатів 7 регіональних груп.
6.У загальфедеральної, центральній частині списку повинно було бути не більше 3 прізвищ. У 2003 році на чолі партійного списку могла стояти група з 18 кандидатів.
7. Тепер партії могли включати в свої федеральні списки тільки своїх членів і безпартійних депутатів. На виборах 2003 року до списків допускалися і члени інших партій.
8.Кандідати з партійного списку, мають за підсумками голосування право на думський мандат, але відмовилися від нього, можуть залишитися в списку. Вони можуть отримати мандат пізніше, якщо повноваження будь-кого з депутатів, обраних від партії, з якоїсь причини закінчиться достроково. Політичні партії самі вирішували, хто з виборчого списку займе місце вибулого. На колишніх виборах В«відмовникиВ» в Думу вже не поверталися. А на місце вибулого приходив черговик зі списку. За цією процедурою стежив ЦВК.
9.В грудні 2007 року з виборчих бюлетенів була виключена графа В«проти всіхВ». На думських виборах-2003 проти всіх проголосували 2851 600ізбірателей (4,7%).
10.Впервие на федеральних виборах не встановлювався мінімальний поріг явки. У 2003 році вибори до Держдуми вважалися не відбулися, якщо в них взяло участь менше 25% виборців.
5.СМІ та опитування громадської думки.
Генеральний директор ВЦИОМ - Валерій Федоров аналізував передвиборне стан населення і підсумки виборчої кампанії:
В«За півтора місяці до парламентських виборів політикою в Росії цікавляться не більше 37% опитаних. Зовсім не цікавляться 24%, швидше не цікавляться ще 36%. Серед цікавляться домінують росіяни у віці 45 років і старше. Серед самих молодих виборців політизованими можна назвати не більше 28%. Багато голосують не з інтересу, а з азарту, або за звичкою, або за компанію, під впливом передвиборної агітації. Хоча чужу думку для нашого виборця значить не багато, відповідаючи на запитання, до чиєї позиції варто прислухатися, формуючи свій політичний вибір, наша людина зазвичай говорить: до своєї власної. Для 28% значимо думку членів сім'ї, родичів. Для 23%-думка президента Росії. Слова будь-яких інших політиків щось означають лише для 11%, думки журналістів і коментаторів-для 5%, артистів і спортсменів-2%. Молодь трохи частіше прислухається до думки членів сім'ї, старики-до позиції президента. Ще один стереотип, що поширився в останній час: якщо раніше центрами опозиції властям і їх політиці була В«червонаВ» село, то сьогодні невдоволення концентрується у великих містах. ВЦИОМ провів дослідження політичного поведінки жителів 3 міст - Ростова-на-Дону, Тюмені і Хабаровська. Жителі великих міст більш прагматично і жорстко ставляться до політики, у них істотно більше можливостей для особистісної та кар'єрних самореалізації, вони менше залежать від держави, більш критично до нього налаштовані. Але це не означає, що вони мають установку голосувати за опозицію або взагалі не голосувати! Їх політичні пристрасті приблизно відповідають загальноросійським. І партіям, звичайно, належить серйозно поборотися за їхні симпатії. В». В«Ось і настав час підбивати підсумки думської виборчої кампанії. Сторонньому виборцю вона здавалася досить передбачуваною і нудною - але тільки не самим партіям-учасницям, для яких результат виборів повинен був стати або В«Путівкою в життяВ», або В«білим квиткомВ». З великою точністю був передбачений результат, показаний партією В«Єдина РосіяВ»: відхилення менше 0,8% у ВЦВГД, 1,1-у ФГД, 1,3-у Левада-Центру. Не зовсім точно передбачили результат КПРФ ФОМ (-1,6%) і ВЦИОМ (-1,2%), а найбільш близький до підсумку ЦВК виявився прогноз Левада-Центру (-0,4%). Результат ЛДПР майже точно передбачив ВЦИОМ (+0,2%), а результат В«Справедливої вЂ‹вЂ‹РосіїВ»-Левада-Центр (-0,2%).
У чому секрет разючого одностайності в оцінках зовсім різних і досить жорстко конкуруючих між собою соціологічних служб В«великої трійкиВ»? Самі соціологи говорять про те, що прогнози, які базуються на даних масових соціологічних прогнозів та сучасних математичних моделях, а також рівень соціологічної експертизи стають все більш точними і надійними. В».
Таким чином, можна зробити висновок: 1) чужу думку для нашого виборця значить не багато; 2) жителі великих міст більш критичні і самостійні в політиці; 3) при величезних можливостях впливу ЗМІ на громадську думку, рівень соціологічної експертизи стає все більш точним і надійним.
Список використаної літератури:
1.Россійская газета
2.Газета Ветеран
3.Газета Куюргаза
4.Інтернет
5.Обществознаніе. 11класів. Л.М Боголюбов.
