ки) . Розрізняють нерідко: розпізнавальний апарат (вихідні відомості), довідково-пошуковий (зміст, зміст, допом. покажчики, колонтитули, списки ілюстрацій), пояснювальний, або науково-допоміжний (Передмова, вступна стаття, післямова, примітки та коментарі), і бібліогр. апарат (Бібліогр. посилання, прікніжние і прістатейние списки і покажчики) В» [I, 5; 36].
Як бачимо, перелік складових елементів апарату видання досить широкий. І перед тим як приступати до дослідження, необхідно докладніше ознайомитися з кожним з них в тому порядку, в якому ці елементи постають перед нами в книзі.
1.2. Вихідні відомості
Звернемося до книги А.Е. Мильчин: В«Вихідні відомості - це тексти, які містять коротку індивідуальну і типову характеристики видання, індивідуальні шифри, полегшують його обробку і читацький пошук в книжковому магазині і бібліотеці, а також знаки охорони прав авторів творів, опублікованих у виданні.
Осн. призначення вихідних відомостей - інформувати про видання читачів, покупців і посередників між видавцем і ними (книготорговці, бібліотекарі, бібліографи, критики і т. п.), оповіщати їх про видання і його головні особливості: хто автор, яке заголовок, до якого виду видань належить, кому адресовано, хто видавець, де, в якому місці, в якому році видання випущено, хто приймав участь в його створенні, підготовці та випуску, яка друкарня (друкарні) виконувала поліграфічні роботи і т.п.
Без вихідних відомостей видання зверталося б в суспільстві з утрудненнями, що знижують його дієвість В»[I, 8; 281]. І далі: В«У виданні певні елементи вихідних відомостей повинні знаходитися на визначених місцях в певному, не викликає здивування порядку. Тоді шлях цього видання до читача коротшатиме.
Склад вихідних відомостей. Вихідні відомості - Комплекс значного числа основних додаткових даних, які об'єднані в ряд груп.
> У число основних входять: 1) подзаголовочние дані; 2) дані про автора та інших учасниках створення та підготовки видання; 3) заголовок і підзаголовок видання; 4) подзаголовочние дані; 5) вихідні дані; 6) міжнародні стандартні номери видань; 7) класифікаційні індекси; 8) штрихкоди; 9) знаки охорони авт. права; 10) Передвипускних дані; 11) випускні дані В»[I, 8; 282].
Про правильному місці розташування вихідних відомостей говорить
С.Ю. Калінін: В«Вихідні відомості в залежності від художнього оформлення розміщують на титульному аркуші книги, на контртитулі, на суміщеному титульному аркуші, на звороті титульного аркуша, на кінцевій титульній сторінці - сторінці, наступної після осн. тексту, довідкового апарату. При відсутності титульного аркуша вихідні відомості розміщують на сторінках обкладинки або на сторонці плетіння книги. Неприпустимо розбіжність вихідних відомостей, розміщених на різних елементах видання В»[I, 4; 7].
1.3. Анотація
З наведених у бібліографічному списку робіт тільки
А.Е. Мильчин [I, 8] звернувся до такого елементу апарату видання як анотація. Він зазначає: В«Анотація стисло характеризує тематичний зміст видання (про що воно, які теми висвітлює), його соціально-функціональне і читацьке призначення, особливості форми.
Місце анотації у виданні. Як елемент вихідних відомостей анотація може бути надрукована у складі макета анотованої каталожної картки на звороті тит. л. або на кінцевий смузі, а також окремо. В останньому випадку або також на звороті тит. л. (При відсутності макета анотованої каталожної картки), або додатково до макету на звороті передньої сторонки, або на задній сторонці обкладинки, або на передньому клапані суперобкладинки, або на її задній сторонці для того, щоб більш широко і повно розкрити гідності видання, показати, чим цікавий автор, і т. д., т. е. в рекламно-пропагандистських цілях.
Вимоги до анотації . В анотації необхідно вказувати, що нового несе видання читачеві по Порівняно з близькими по темі і призначенням, допускає включати в анотацію відомості про автора твору (творів) і т. д.
Анотації, написані шаблонно, сухо, формально, відбивають у читача-покупця бажання прочитати і купити книгу. Тому видавцям дуже важливо не шкодувати зусиль і часу на складання анотації, намагаючись зробити з кожної твір малої форми самостійної цінності.
Рекомендований обсяг анотації - 500 друкованих знаків, тобто близько 9 машинописних рядків (по 60 знаків в рядку) В»[I, 8; 319].
1.4. Довідково-пошуковий апарат
1.4.1. Зміст (Зміст)
Зміст (зміст) - найбільш знайомі і часто зустрічаються елементи ВСА. Немає в світі людини, який би не знав, що це таке і як ним користуватися. І кожен з нас майже завжди звертається за допомогою до змісту (змісту). Ця частина апарату видання вивчена досить добре, і не представляє складності знайти матеріал про це.
В«Зміст і зміст - Інструменти пошуку. Якщо розшукати заголовок потрібного матеріалу в змісті або заголовка у змісті можна легко і швидко, значить, зміст (вміст) виконує свою роль. Якщо ж ні, значить, зміст (вміст) ущербно і погано виконує ту функцію, заради якої його поміщають в книзі В»[I, 6; 66].
Як будь-який елемент ВСА зміст (вміст) має свої завдання. Їх три:
В· довідково-пошукова - спростити і прискорити розшук складових частин видання (Глав, параграфів, статей, розповідей, приміток, бібліогр. Списку і т.д.);
В· інформаційно-пояснювальна - дати читачеві загальне уявлення про зміст і структуру видання, підготувати його тим самим до читання або до вибору матеріалу;
В· рекламна - заманити читача, викликати в нього інтерес до переглядається книзі, бажання прочитати її, купити або взяти в бібліотеці.
У роботі В«Оформлення довідкових виданьВ» [I, 2] автори Є.Б. Адамов і В.Г. Кричевський поділяють засоби пошуку та орієнтації в книзі на текстові і нетекстові. Причому до В«текстових засобів відносяться колонелементи, зміст, покажчики. А також словесні, номерні та літерні рубрики В»[I, 2; 32]. Читаємо далі: В«Зміст - ключ до пошуку необхідних даних, використовується також для побіжного ознайомлення з змістом книги <...>.
В залежності від обсягу та складності структури тексту зміст може бути розгорнутим, тобто представляти всі рівні рубрикації, або узагальненим - відображати лише старші ступені логічного членування тексту В»[I, 2; 48].
Вимоги до змісту (змісту) : В«1.Текстуальное відповідність заголовків внутрітекстових, тобто заголовки всередині видання і в змісті (Утриманні) повинні текстуально збігатися: грубі помилки можуть вводити читача в оману, дрібні - підривати довіру до видання і видавництву.
2. Точне дотримання в змісті (змісті) графічної форми заголовків усередині видання. Всі елементи заголовків у змісті (змісті) рекомендується відтворювати в тій же формі, в якій вони надруковані усередині видання. Якщо, напр., Числівник представлено арабськими цифрами, то і в змісті перед читачем повинні постати арабські цифри. Відмінності у зовнішній формі можуть відволікати читача від змісту та мети читання і тому небажані.
3. Витриманість смисловий співпідпорядкованості заголовків. Це означає, що в змісті (змісті) повинно бути добре видно, до якої ступені рубрикації належить кожен заголовок, а самі заголовки розподілені по ступеням відповідно до дійсної значимістю.
4. Повнота складу заголовків, що відповідає способам та умовам використання видання. Заголовок в змісті (змісті) може бути відтворений в повному вигляді - з усіма своїми структурними частинами: родо-нумераційний і тематичної, уточнюючим жанровим та іншими підзаголовками і т. д., а може бути усічений - та чи інша структурна частина для економії місця відкинута. Усічений заголовок в змісті допустимо тільки в тому випадку, якщо це ніяк не ускладнить жоден з видів роботи чита...
