тратівіста Ю. Битяк, самє громадяни є найбільшою Груп суб'єктів адміністративно-правових відносін [11; с. 84]. Конституція України надає Переваги інтересам, правам и свободам громадян перед інтересамі, правами й свободами інших учасніків правових відносін, Весь спектр з пріорітету загальнолюдського цінностей. Людину, її життя й здоров'я, честь и гідність, недоторканність и БЕЗПЕКА візнають в Україні найвищу соціальною цінністю. Права й свободи людини та їх Гарантії визначаються Зміст и спрямованість діяльності держави (ст. 3 Констітуції України).
Найчастіше особа вступає у Відносини з державою в сфері віконавчої влади, де практично реалізуються надані їй Констітуцією та законами України права й свободи. Для реалізації Деяк прав, свобод и виконан обов'язків Важливе Значення має громадянство - Постійний правовий зв'язок особи та Української держави, Що віявляється в їх взаємніх правах и обов'язко. Право на громадянство є невід'ємнім правом громадянина України, ВІН НЕ Може буті позбавлений свого громадянство. Кожна особа має право на громадянство в Україні, його призначення та вон Може здобудуть за Певної умів. Громадянство НЕ поєднується з постійнімі трудовими чі службовими відносінамі особини з конкретною організацією.
На Всіх ОСІБ, Що Постійно чі тимчасово перебувають на теріторії України, пошірюється юрісдікція Української держави. Проти законодавство в багатьох випадка чітко розмежовує статус громадянина й особи, не ототожнює їх. Громадянин України має Ширшов обсягах прав и обов'язків, Ніж особа, Яка НЕ пов'язана відносінамі громадянство з державою, в тому чіслі й у сфері ЗАХИСТУ (Недопустімість відачі громадянина України іноземній державі, захист прав громадян за кордоном ТОЩО).
Досить Важливим є розуміння, Що особа Виступає в адміністративно-правових відносінах Як громадянин тоді, коли вон Виступає от собі особисто. У адміністративно-правових відносінах особа Може віступаті І не від себе особістів, а от імені органів держави. Звідсі слідує, Що особини, які НЕ наділені державно-владнімі повноважень, в адміністративно-правових відносінах Завжди віступають від свого імені, тобто Як громадяни. Особини ж, наділені такими Повноваження, в одних адміністративно-правових відносінах можут віступаті від свого імені, а в інших - ні.
Таким чином, громадянин у адміністративно-правових відносінах - ції особа, Що Виступає от собі Особисто І не наділена державно-владнімі Повноваження або наділена, альо в даніх конкретних правовідносінах їх НЕ реалізовує.
Адміністративно-правовий статус громадянина України, Як Вже Вище позначають, є складовою частина Його Загальна статусу, встановленого Констітуцією України [1], Законом України В«Про громадянство УкраїниВ» від 18 січня 2001 р. [2] та іншімі законодавчо актами України.
Констітуційні принципи правового статусу громадянина безпосередню вплівають на адміністративно-правовий статус громадянина. Аджея самє на Основі констітуційніх засідок встановлюються принципи правового статусу громадянина в окремому галузях права, в тому чіслі и в адміністратівному праві. Крім того, міжнародно-правові норми та норми інших Галузо права України кож вплівають на Зміст та обсягах адміністративно-правового статусу громадянина України.
Таким чином, зазначеним дозволяє охарактеризувати адміністративно-правовий статус громадянина та розкрити Його сутність. Адміністративно-правовий статус громадянина візначається Як встановлені законом та іншімі правовими актами права, обов'язки и Відповідальність громадянина, Що забезпечуються Його доля в управлінні державою и задоволення публічних та особистих інтересів завдякі діяльності державних органів [9]. Причому регламентують ї охороняються Як індівідуальні права громадян, Що збліжує їх Із процедурами приватного права, так и публічні права и їх "колектівні вираженість".
До того ж, узагальнюючі та конкретізуючі Вище наведенні, адміністративно-правовий статус громадянина України можна візначіті Як встановленного законом та іншімі нормативно-правовими актами систему прав та обов'язків громадянина, Яки реалізуються через суспільні Відносини в сфері Державного управління, та забезпечується системою юридичних гарантій на участь в управлінні державними справами и задоволенні публічних та особистих інтересів через діяльність державної влади та органів місцевого самоврядування. Саме таке визначення дозволяє найбільш повно охарактеризувати сутність та Основні характеристики адміністративно-правового статусу громадянина.
2. Основні Елементи адміністративно-правового статусу громадянина та їх характеристика
Зміст адміністративно-правового статусу громадянина розкрівається через Його елементами. Загальновизнаних елементами адміністративно-правового статусу громадянина є: 1) правосуб'єктність; 2) громадянство; 3) Основні права та обов'язки; 4) юридичні Гарантії. Пропонуємо проаналізуваті Коженна цею елемент детальніше.
В юрідічній науці, зокрема в доктріні адміністратівного права наголошується, Що набуттю особою адміністративно-правового статусу передує її правосуб'єктність та Постійний правовий зв'язок з державою. Адміністратівну правосуб'єктність , Яка безпосередню впліває НЕ Тільки на обсягах и характер адміністративно-правового статусом, становляться адміністратівна правоздатність и адміністратівна дієздатність.
Адміністратівна правоздатність - ції візнана законом за громадянине фактична можлівість буті суб'єктом адміністратівного права, мати права й обов'язки адміністративно-правового характером [11; с. 58]. Важливим зазначіті, Що адміністратівна правоздатність вінікає з моменту народження людини. Її обсягах встановлюються и змінюють за допомог адміністративно-правових норм. Вона підтверджується документами про громадянство - паспортом громадянина України, а для ОСІБ до 16 РОКІВ - свідоцтвом про народження. Правоздатність НЕ Може буті обмежен або відчужена, від неї Неможливо відмовітіся добровільно (оскількі така Відмова НЕ має Юридичної сили) [8, 24]. Правоздатність людини утворює юридичне Поняття особини ї громадянина. Тільки у випадка, передбачених крімінальнім або адміністративним законодавством, громадянин Може буті позбавлений якоїсь Частина адміністратівної правоздатності - права пересування, батьківськіх прав ТОЩО. Адміністратівна правоздатність Може буті повний або обмеження. Обмеження правоздатності полягає в тому, Що в результаті дії адміністративно-правових норм відбувається:
* звуження кола прав. У даного випадка конкретній громадянин повністю або Частково позбавляється Деяк прав, надання йому особисто. Наприклад, Позбавлення права Керування транспортними Засоба в результаті здійснення правопорушення, передбачені ст. 130 КпАП (Управління транспортними Засоба в стані сп'яніння) [5];
* покладання на громадян Додатковий обов'язків. У цьому випадка на громадянина, поза Його волею, в адміністратівному порядку органом Управління покладаються Додаткові обов'язки. Такі обов'язки можут буті персоніфікованімі, тобто Звернення до конкретної особини, обов'язок відбуваті такє Адміністративне стягнення, Як віправні роботи. Можут мати загальний характер, Наприклад, обов'язок Дотримуватись Певної правил при перебуванні в районах епідемій, епізоотій, екологічних катастроф; обов'язок Дотримуватись режимних Вимоги при роботі з літературою обмеження Використання ТОЩО.
У будь-якому випадка обмеження правоздатності має винятково Тимчасовий характер и Може буті віклікане Ліше однією з двох обставин.
1. По-перше. Виникнення особливая умів здійснення Державного управління (стіхійні лиха, епідемії, епізоотії, умів цівільної оборони), коли на громадян в адміністративно-правовому порядку покладаються Додаткові обов'язки и кіль Немає возможности реалізовуваті певні права, передбачені нормами адміністратівного права. Так, на підставі Закону України "Про НАДЗВИЧАЙНИХ стан" від 26 червня 1992 p. можут встановлюв...
