ють на його основі суспільних відносин. Отже, ці елементи механізму одночасно виступають в якості юридичних засобів адміністративно-правового регулювання. При цьому адміністративно-правові кошти включаються в процес регулювання в певній послідовності.
Таким чином, адміністративно-правове регулювання являє собою процес послідовного використання адміністративно-правових засобів для досягнення цілей регулювання поведінки учасників суспільних відносин [3]. Визначення даного поняття можна дати таким чином: адміністративно-правове регулювання - це цілеспрямований вплив на суспільні відносини у сфері державного управління системи адміністративно-правових засобів регулювання, закріплених у нормах чинного законодавства [4].
Адміністративно-правове регулювання суспільних відносин може мати різну цільову навантаження і, відповідно, різні форми свого вираження. Враховуючи це, можна говорити про трьох найважливіших проявах регулятивної функції адміністративного права.
У повній відповідності з роллю виконавчої влади в державно-владному механізмі з достатнім ступенем виразності проявляється правоисполнительной функція адміністративного права. Це означає, що головний зміст адміністративно-правового регулювання знаходить своє вираз в забезпеченні властивими йому засобами проведення в життя (Виконання) вимог чинного російського законодавства.
Адміністративно-правове регулювання разом з тим виражається і в тому, що відповідні суб'єкти виконавчої влади повноважні самостійно, але на підзаконної основі творити правові норми. В цьому суть правотворчої або правоустановітел'ной функції адміністративного права. Головне, що необхідно при цьому враховувати, полягає в тому, що адміністративна нормотворчість похідним від основної, тобто правоисполнительной, функції адміністративного права і служить її інтересам. Практично це означає, що норми адміністративного права, що створюються самими органами виконавчої влади, за своєю суттю також є конкретною формою правоісполненія. Так, Уряд Російської Федерації - вищий орган виконавчої влади видає правові акти, що мають нормативний характер, на підставі та на виконання Конституції РФ, федеральних законів і нормативних указів Президента РФ.
У процесі адміністративно-правового регулювання реалізується також і правоохоронна функція, що має своїм призначенням забезпечення дотримання встановленого правового режиму та захист законних прав та інтересів учасників регульованих суспільних відносин. Слід ще раз підкреслити, що в порядку здійснення широкого кола контрольно-наглядових повноважень і застосування заходів адміністративного примусу виконавчі органи та їх посадові особи практично забезпечують правовий захист багатьох суспільних відносин, регульованих іншими галузями чинного права.
При здійсненні адміністративно-правового регулювання в даний час головна увага приділяється реалізації федеральних і регіональних програм (наприклад, житлової, енергетичної); проведення в життя вимог, що забезпечують організаційно-правові засади господарського життя (наприклад, припинення монополізму, державне стимулювання підприємництва, охорона прав споживачів); забезпеченню реалізації прав (включаючи їх охорону) та обов'язків фізичних та юридичних осіб у сфері державного управління; координації діяльності федеральних і регіональних органів виконавчої влади, державного та приватного секторів господарської та соціально-культурного життя; здійсненню державного контролю та нагляду в регульованій сфері суспільних відносин [5].
1.2 Особливості адміністративно-правового регулювання
Адміністративне право - сукупність правових норм, за допомогою яких держава регулює суспільні відносини, виникають у зв'язку і з приводу практичної реалізації виконавчої влади.
Справа в тому, що, як уже на це зверталась увагу, відносини управлінського характеру можуть виникати за межами державно-управлінської діяльності.
Так, безсумнівно, управлінський характер мають внутрішньопартійні або внутріпрофсоюзние відносини, що мають своєю метою організацію В«власних справВ» (самоорганізація). Наприклад, це утворення відповідних органів управління, встановлення внутрішньоорганізаційних правил і т.п. на основі статутних норм.
За межами державно-управлінської діяльності складаються досить різноманітні, управлінські за своїм призначенням, суспільні відносини також у системі місцевого самоврядування.
Нас же цікавлять такі суспільні відносини управлінського характеру, в яких через їхній прямий зв'язок з державно-управлінською діяльністю безпосередньо виражається державний (публічний) інтерес, державна керуюча воля. Відповідно при визначенні предмета адміністративного права у центрі уваги повинні бути суспільні відносини, прямо пов'язані з функціонуванням системи виконавчої влади. Але таке функціонування передбачає наявність спеціального суб'єкта, який має всі необхідні можливості і повноваження по реалізації виконавчої влади. Отже, межі сфери державного управління визначаються, насамперед, наявністю спеціальних суб'єктів - учасників відповідних управлінських відносин. Інше неминуче приведе до того, що під сферою державного управління доведеться розуміти будь-які варіанти суспільно значущої діяльності, тобто навіть реалізацію законодавчої та судової влади. Очевидно, що подібне рішення розглянутої проблеми неприйнятно.
У запропонованому раніше визначенні адміністративного права міститься згадка про те, що регульовані їм управлінські відносини виникають В«у зв'язкуВ» і В«з приводуВ» реалізації виконавчої влади. І це не випадково.
Що означає виникнення управлінських відносин, регулюються адміністративним правом, у зв'язку з реалізацією виконавчої влади?
Те (і це дуже суттєво), що маються на увазі тільки ті відносини, в яких неодмінно бере участь той чи інший виконавчий орган, тобто відповідний суб'єкт виконавчої влади.
Без їх участі суспільні відносини виходять за рамки адміністративно-правового регулювання. Це, наприклад, відносини між громадянами, між громадськими об'єднаннями та всередині них, відносини між виробничими підприємствами, комерційними структурами, засновані на господарсько-договірних засадах, і т.п.
Це пояснюється тим, що в названих відносинах немає учасника, здатного в юридичній формі виражати волю та інтереси держави, практично реалізувати в виконавчо-розпорядчому варіанті державну владу (публічний інтерес). Саме його діяльність є прямим вираженням системи та механізму виконавчої гілки державної влади, що і закріплюється відповідними нормами адміністративного права.
Таким чином, в регульованих адміністративним правом суспільних відносинах завжди передбачається участь суб'єкта, наділеного виконавчо-розпорядчими повноваженнями. Це органи виконавчої влади, а також діють від їхнього імені посадові особи.
Що означає виникнення управлінських відносин, що регулюються адміністративним правом, з приводу реалізації виконавчої влади?
Одне лише наявність органу виконавчої влади (Виконавчого органу) далеко не у всіх випадках може служити достатньою підставою для того, щоб дане суспільне відношення беззастережно віднести до управлінських, причому включати його в предмет адміністративного права.
Справа в тому, що такі органи нерідко здійснюють дії, які відповідно до російського законодавства регламентуються не адміністративним, а іншими галузями права. Наприклад, вони можуть укладати майнові угоди, регламентація яких становить предмет цивільного права. Ряд дій, вчинених ними в бюджетно-податковій сфері, підпадає під регулюючий вплив норм конституційного та фінансового права та т.п. Пояснюється це тим, що в подібних випадках той чи інший виконавчий орган не виконує функції виконавчо-розпорядчого характеру: наприклад, при укладанні угоди він реалізує свої майнові права.
Тільки тоді, коли даний виконавчий орган фактично реалізує свою управлінську компетенцію, він реальн...
