колишнього середовища. Охорона навколишнього середовища включає у себе та охорону природного середовища, спрямовану на збереження біологічного та генетичного різноманіття, підтримку найважливіших екологічних процесів та життєзабезпечуючих систем, довготривале використання природних ресурсів, необхідних для задоволення духовних, матеріальних і культурних потреб як нинішнього, так і прийдешніх поколінь. При цьому в правових формах захищаються переважно всі компоненти, які утворюють природне середовище. Сучасними головними нормативно-правовими актами, які регулюють основи організації охорони природного середовища, є Закони України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р. Про охорону атмосферного повітря "від 16 жовтня 1992 р. Про природно-заповідний фонд України" від 16 червня 1992 р. Про тваринний світ "від 3 березня в 1993 м. Про карантин рослин "від 30 червня 1993 р та інші. До того ж деякі відносини у сфері використання та охорони природного середовища врегульовані кодексами (земельним, водним, лісовим, про надра), а також Законами України "Про плату за землю" від 3 липня 1992 р. Про ветеринарну медицину "від 25 червня 1992 Важливе значення в вирішенні цього питання має затверджений Постановою Верховної Ради " Порядок обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища ". Різновидами права природокористування є:
Право землекористування, право водокористування, право лісокористування, право користуватися надрами, право користуватися тваринним світом, право користування природно-заповідним фондом. Право природокористування - це процес раціонального використання людиною природних ресурсів для задоволення різних потреб та інтересів.
Найважливішими принципами природокористування є його цільовий характер, плановість і тривалість, ліцензування, врахування надзвичайного значення у житті суспільства і т. д. При цьому в
иділяють такі групи природокористування, як право загального і спеціального використання землі, вод, лісів, надр, тваринного світу та інших природних ресурсів. Суб'єктами права загального користування природними ресурсами можуть бути, згідно з Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища ", всі громадяни для задоволення самих різноманітних потреб та інтересів. Воно здійснюється громадянами безкоштовно і безліцензійну, тобто для цього не потрібно відповідний дозвіл уповноважених органів та осіб. Загальним є, наприклад, використання парків, скверів, водойм, лісів, збір ягід, грибів, горіхів і т. Використання конкретних природних ресурсів, яке здійснюється громадянами, підприємствами, установами і організаціями у випадках, коли відповідна, визначена в законодавстві частина природних ресурсів передається їм для використання. Як правило, така передача має вартість і визначена в часі. Надання природних ресурсів відбувається на основі спеціальних дозволів - державних актів на право постійного користування. Крім прав суб'єктів, як природокористувачів, сучасною юридичною наукою сформовані й інтенсивно розвиваються екологічні права і обов'язки. Так, у Конституції України записано, що "кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан навколишнього середовища, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення ". Аналогічні формулювання є й у Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища", тому що це право - одне з основних прав людини. Цьому праву відповідає обов'язок держави забезпечувати здійснення санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на поліпшення і оздоровлення навколишнього природного середовища. Поряд з правами Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачає і певні обов'язки громадян. Так, незалежно від того, є громадяни пріродокорістувачамі, чи ні, - вони зобов'язані берегти природу, раціонально використовувати її запаси, не завдавати шкоди. Крім того, Закон України "Про охороні на-вколішнього природного середовища "покладає на громадян і підприємства, установи та організації, як суб'єктів спеціального використання природних ресурсів, спеціальні обов'язки. Так, плата за спеціальне природокористування встановлюється на основі нормативів плати і лімітів використання природних ресурсів. Ці нормативи визначаються з урахуванням поширення природних ресурсів, їх якості, можливості використання, місцезнаходження, можливості переробки і зберігання відходів. До того ж суб'єкти спеціального природокористування зобов'язані сплачувати певні кошти за забруднення навколишнього природного середовища, що встановлюються за викиди в атмосферу забруднюючих речовин; скидання забруднюючих речовин на поверхню води, у територіальні і морські води, а також під землю. Контроль у сфері пріродовікорістання і охорони навколишнього природного середовища здійснюється шляхом перевірки, нагляду, обстеження, інвентаризації та експертиз. Він може здійснюватися як уповноваженими державними органами, так і громадськими формуваннями. Державний контроль покладається на Ради народних депутатів, державні адміністрації і Міністерство охорони навколишнього природного середовища та його органи на місцях. Концепція охорони природного середовища
Враховуючи високу енерго-і ресурсомісткість промислового виробництва в Україні, низький рівень культури виробництва та нехтування екологічним законодавством, необхідно трансформувати всю соціальну і політичну організацію управління і розробити нову екологічну доктрину, концепцію, враховуючи необхідність майбутніх поколінь українських.
Необхідність розробки сучасної екологічної концепції України диктується наступними причинами:
до останнього часу в Україні взагалі відсутня будь-яка державна політика в галузі екології. Такий стан речей стає недопустимим в період переходу до ринкових відносин, коли екологічні та економічні інтереси вступають в особливо гострі протиріччя.
необхідно враховувати і розумне управління розвитком людини, суспільства і природи. Фундаментом розвитку є розуміння того, що людина є частиною природи і зобов'язаний підкорятися її законам. Перехід до розвитку - єдиний шлях порятунку сучасної цивілізації від загибелі;
існує необхідність приведення норм екологічного права України у відповідність з нормами міжнародного права, передбачає освоєння і сприйняття української наукою і правом найбільш ефективних міжнародних концепцій та ідей в області охорони навколишнього середовища;
основні положення нової екологічної концепції України повинні стати основою для конструктивної взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємців та громадських об'єднань щодо забезпечення комплексного вирішення проблем збалансованого розвитку економіки і поліпшення стану навколишнього середовища. Ці положення повинні з'явитися базою для розробки довгострокової державної політики, яка забезпечує стійкий економічний розвиток країни при дотриманні екологічної безпеки суспільства. Охорона місця існування людини, як один із найважливіших напрямків сучасної екологічної концепції України, тісно пов'язана з ідеєю створення сприятливих екологічних умов для життєдіяльності, праці та відпочинку людини. Це так само є одним з головних завдань діяльності по охороні навколишнього середовища. Ст. 3 Конституції України встановлює, що людина, її права і свободи є вищою цінністю. У розділі ст. 50 Конституції України сказано, що кожен має право на сприятливе навколишнє середовище, достовірну інформацію про її стан і на відшкодування шкоди, заподіяної його здоров'ю або майну екологічним правопорушенням. При цьому право громадян на сприятливе навколишнє середовище забезпечується:
створенням сприятливих умов їх життєдіяльності;
...
