необхідні технічні заходи по ліквідації або зниження забруднення природного середовища.
Принцип комплексного використання природних ресурсів передбачає створення територіально-виробничих комплексів на базі наявних сировинних та енергетичних ресурсів, які дозволяють більш повно використовувати зазначені ресурси, знизивши при цьому техногенне навантаження на середовище. Вони мають спеціалізацію, сконцентровані на певній території, мають єдиної виробничої і соціальною структурою і спільно сприяють охороні природного середовища, як наприклад, Кансько-Ачинський теплоенергетичний комплекс (КАТЕК). Однак ці комплекси можуть надавати і негативний вплив на природне середовище, але за рахунок комплексного використання ресурсів цей вплив значно знижується
Наступним заходом є раціональне водокористування. Водокористування- сукупність всіх форм і видів використання водних ресурсів у загальній системі природокористування. Раціональне водокористування передбачає забезпечення повного відтворення водних ресурсів території чи водного об'єкта по кількістю та якістю. Це основна умова існування водних ресурсів в життєвому циклі. Удосконалення водокористування - основний фактор сучасного планування господарського розвитку. Водне господарство визначається наявністю двох взаємодіючих блоків: природного і соціально-економічного. В якості ресурсозберігаючих систем слід розглядати річковий водозабір як частина земної поверхні. Річковий водозабір - функціонально і територіально цілісна динамічна геосистема, що розвивається в просторі і в часі з чітко позначеними природними кордонами. Організуючим початком цієї системи є гідрографічна мережа. Водне господарство - це складна організована територіальна система, що формується в результаті взаємодії соціально-економічних товариств і природних водних джерел.
Важлива завдання водогосподарської діяльності полягає в її екологічної оптимізації. Це можливо, якщо в стратегію водокористування закладений принцип мінімізації порушення структури якості водного об'єкта з водозбором. Поворотні води після їх використання відмінні за складом від природних вод, тому для раціонального водокористування обов'язкове максимальна економія та мінімальне втручання в природний влагооборот на будь-якому рівні. Запаси і якість водних ресурсів є функцією регіональних умов формування стоку та техногенного кругообігу води, створюваного людиною в процесі водокористування. Оцінка водозабезпечення території для регіону може бути представлена ​​у вигляді комплексу високоінформативних гідрогеологічних показників, відповідних різним варіантам витрат на організацію водокористування. При цьому повинні бути представлені, як мінімум, три варіанти - два крайніх і один проміжний: природні умови, яким відповідає мінімум ресурсів і нульові витрати на їх добування; умови розширеного відтворення, що з'являються в результаті проведення дорогих інженерних заходів; умови граничного водокористування, які мали б місце при використанні повного річного стоку, що формується на даній території, що відповідає не тільки максимуму ресурсів, але і максимуму можливих витрат. Такі умови недосяжні, але при моделюванні та прогнозуванні в теоретичному плані їх розгляд необхідно для отримання уявлення про досліджуваних процесах і як порівняльна величина для господарських розрахунків. Чи не менш важливе значення тут має і будівництво очисних споруд, або модернізація вже існуючих, застосування яких є гарантом відтворення В«ЯкіснихВ» водних ресурсів, які після використання у господарській діяльності людини повертаються у водойми.
Дієвою формою захисту природного середовища при промисловому виробництві є використання маловідходних і безвідходних технологій, а в сільському господарстві - перехід до біологічних методів боротьби зі шкідниками та бур'янами. Екологізація промисловості повинна розвиватися за наступними напрямками: вдосконалення технологічних процесів і розробка нового обладнання, що забезпечує менший викид забруднювачів у природне середовище, масштабне впровадження екологічної експертизи всіх видів виробництва продукції, заміна токсичних відходів на нетоксичні і утилізованих, широке застосування методів і засобів захисту навколишнього середовища. Необхідно застосування додаткових засобів захисту з використанням очисного обладнання типу апаратів і систем очищення стічних вод, газових викидів і ін Раціональне використання ресурсів і захист навколишнього середовища від забруднення є спільним завданням, для вирішення якої повинні залучатися фахівці різних галузей техніки і областей науки. Природозахисні заходи повинні визначати створення природно-техногенних комплексів, які забезпечили б ефективне використання сировинних ресурсів і збереження природних компонентів. Природозахисні заходи підрозділяються на три групи: інженерні, екологічні, організаційні.
Інженерні заходи покликані вдосконалювати існуючі та розробляти нові технології, машини, механізми та матеріали, що використовуються у виробництві, забезпечують виключення або пом'якшення техногенних навантажень на екосистему. Ці заходи поділяються на організаційно-технічні та технологічні. Організаційно-технічні заходи включають ряд дій по дотриманню технологічного регламенту, процесів очищення газів і стічних вод, контролю над справністю приладів та устаткування, своєчасному технічному переозброєнню виробництва. Передбачені найбільш прогресивні безперервні і укрупнені виробництва, що забезпечують стабільність роботи підприємства. Вони також легко керовані і мають можливість постійно вдосконалювати технології по зниженню викидів і скидів забруднювачів.
Технологічні заходи шляхом вдосконалення виробництва знижують показники інтенсивності джерел забруднення. При цьому потрібні додаткові витрати на модернізацію виробництва, однак при зниженні викидів практично не наноситься шкоди природному середовищу, таким чином, окупність заходів буде висока.
Необхідно приділити увагу і екологічним заходам спрямованим на самоочищення навколишнього середовища або самовідновлення. Вони діляться на дві підгрупи:
- абиотическую;
- биотическую.
Абіотичних підгрупа заснована на використанні природних хімічних і фізичних процесів, які протікають у всіх складових.
Біотичні заходи засновані на використанні живих організмів, які в зоні впливу виробництва забезпечують функціонування екологічних систем (біологічні поля очищення стічних вод, культивування мікроорганізмів для переробки забруднювачів, самозарастанія порушених земель і т. д.).
Група організаційних заходів обумовлена ​​структурою управління природно-техногенними системами і підрозділяється на планові й оперативні. Планові розраховані на тривалу перспективу функціонування системи. Їх основою є раціональне розташування всіх структурних одиниць природно-техногенного комплексу.
Оперативні заходи, як правило, застосовують в екстремальних ситуаціях, що виникають на виробництві або в природному середовищі (вибухи, пожежі, розриви трубопроводу).
Наведені заходи є основою діяльності людини, що створює екологічно чисті виробництва, і повинні бути спрямовані на зниження техногенного навантаження на екосистеми, а в разі її виникнення сприятиме оперативному усуненню причин і наслідків аварій. В основу методологічного підходу до вибору природоохоронних заходів повинен бути покладений принцип їх екологічної і техніко-економічної оцінки.
Крім зазначених вище хочеться відзначити, що для транскордонних водойм, прикладом якого є Амур, важливе значення має і розробка національних та міжнародних правових документів, які можуть знадобитися для збереження якості водних ресурсів в першу чергу для наступних цілей:
- моніторингу та контролю за забрудненням національних та транскордонних вод і його наслідками;
- контролю за переносом забруднювачів на великі відстані через атмосферу;
- контроль за випадковими і/або довільними скидами в наці...
