іоритетних галузей розвитку, розробки стратегії господарювання на макроекономічному рівні.
Для правильності проведених розрахунків за варіантами дотримуються наступні принципи: однакова методика розрахунків поточних і одноразових витрат (єдина нормативна база в розрахунках; детальний або укрупнений розрахунок і ін); єдність техніко-економічних характеристик по порівнюваним варіантів; однаковий обсяг виробництва, робіт або послуг; оцінка сполучених витрат; облік впливу фактора часу на величину витрат.
До показників порівняльної економічної ефективності відносяться питомі капітальні вкладення, додаткові капітальні вкладення, собівартість продукції, продуктивність праці, термін окупності додаткових капітальних вкладень, коефіцієнт ефективності додаткових капітальних вкладень, додаткові натуральні показники (трудомісткість, норми витрат сировини, поліпшення якості, з'їм продукції с1м2.
Питомі капітальні вкладення характеризують величину капітальних вкладень, які припадають на одиницю готової продукції по порівнюваним варіантів
К1 = K/V.
Де К-капітальні вкладення; V - обсяг готової продукції.
До складу капітальних вкладень включаються витрати на придбання нового обладнання, включаючи витрати на доставку і монтаж, на модернізацію обладнання, його зміст, витрати на проектні розробки та ін
При розрахунку економічної ефективності порівнювані варіанти повинні бути порівняні. Основною умовою зіставлення показників є рівність обсягів виробництва продукції або виконуваних робіт. У порівнянний вид наводять показники капітальних вкладень (Вартість виробничих фондів), собівартість, заробітну плату та ін
Для приведення показника капіталовкладень використовується коефіцієнт зміни обсягу виробництва:
А = В2/В1,
де В2, В, - обсяги виробництва по порівнюваним варіантів. Капіталовкладення за першим варіантом (Базового), наведені до нового обсягом виробництва:
К1прівед = К1 Г— А
Додатковими капіталовкладеннями є різниця по порівнюваним варіантів капітальних вкладень, приведених до річного випуску продукції по впроваджуваного варіанту:
Кд = К1 - К2
Термін окупності додаткових капіталовкладень визначається як відношення їх розміру до економії від зниження собівартості:
де К1, К2- капіталовкладення по порівнюваним варіантів; С1, С2-собівартість річний продукції за цими ж варіантам.
Величина Т показує період часу, протягом якого додаткові капітальні витрати покриваються за рахунок економії собівартості продукції. Цей показник має інше тлумачення, а саме, він показує яка величина додаткових капіталовкладень для забезпечення 1 рубля економії по собівартості продукції.
Коефіцієнт порівняльної економічної ефективності додаткових капіталовкладень є зворотним виразом терміну окупності і обчислюється відношенням економії від зниження собівартості до додаткових капіталовкладеннях:
Між Ені Тн існує зворотна залежність:
Тн = 1/Ен.
Коефіцієнт порівняльної економічної ефективності характеризує величину економії від зниження собівартості на 1 рубль додаткових капітальних вкладень.
Оптимальний варіант по терміну окупності або коефіцієнта порівняльної ефективності додаткових капіталовкладень вибирається шляхом зіставлення їх розрахункових величин з нормативними:
> Ен або <Тн,
де Тн, Ен - відповідно нормативний термін окупності і нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень.
Тн - це галузевий термін окупності, тобто мінімальний термін протягом якого капітальні вкладення покриваються за рахунок економії по собівартості.
Ен - нормативний коефіцієнт ефективності означає нижню допустиму межу ефективності.
З двох варіантів впровадження нової техніки більш капіталомісткий (що вимагає додаткових капітальних вкладень) вважається ефективним у тому випадку, коли розрахунковий термін окупності буде менше його нормативного значення або розрахунковий коефіцієнт порівняльної ефективності перевищить його нормативну величину.
Розрахунок приведених витрат передбачає визначення: собівартості одиниці продукції (робіт або послуг) за варіантам питомих капітальних вкладень у виробничі фонди Ki; приведених витрат (3i):
3i = Сi + ЕнКi в†’ min (1)
ілі3i = CiTн + Ki в†’ min (2).
З усіх розглянутих варіантів варіант, що має найменші приведені витрати буде найбільш ефективним.
Формули наведених витрат дозволяють визначити і зіставити по різних варіантах загальні розміри поточних і одноразових витрат. Але ці витрати безпосередньо підсумовувати не можна, бо вони за своїм економічним змістом непорівнянні. Поточні витрати на виробництво (витрати сировини, матеріалів, паливо, енергія, заробітна плата, амортизація) проводяться постійно протягом кожного року, а одноразові капітальні вкладення - авансуються один раз і створені за їх рахунок виробничі фонди використовуються тривалий період.
У формулі Сi + ЕнКi (1) капітальні вкладення і поточні витрати співставні, оскільки за допомогою нормативного коефіцієнта ефективності вони приведені до річної розмірності.
У формулі (2) поточні витрати наводяться в порівнянний вид з одноразовими, бо всі вони розраховуються за період, що дорівнює нормативному терміну окупності капітальних витрат.
Річний економічний ефект (Ег) розраховується як різниця приведених витрат по порівнюваним варіантам за формулою:
ЕГ = [(С1 + Ен * К1) - (С2 + Е * К2)] * В,
де С1 і С2- собівартість одиниці продукції до і після проведених заходів; К1 і К2- питомі капітальні вкладення за варіантами; В - річний обсяг продукції після здійснення заходів.
Використання системи основних і додаткових показників при визначенні економічності дозволяє уникнути однобічної оцінки ефективності відповідних заходів.
Завдання оптимізації вирішуються не тільки за критерієм мінімуму приведених витрат, але і по максимуму прибутку, кількістю виробленої продукції та ін Наприклад, розрахунок максимізації прибутку ведеться з умови: Пi-EHKi в†’ max, де Пi - прибуток на одиницю продукції (робіт, послуг) за i-му варіанту.
Складовою частиною методики планування та аналізу економічної ефективності виробництва є облік і економічна оцінка фактора часу. Облік фактору часу припускає визначення терміну виконання різного роду виробничих рішень і економічну оцінку економії часу.
Економічний ефект від прискорення введення в дію потужностей і основних фондів (Еу) на нових і реконструйованих об'єктах розраховується за формулою
ЕУ = Ен * К * (Тн-ТФ),
де Ен-нормативний коефіцієнт ефективності; К-вартість ОПФ, достроково введених в дію; Тн- фактичний термін введення в дію об'єкту.
При виборі і порівнянні варіантів будівництва або освоєння нової техніки, коли доходи і витрати відносяться до різних моментів часу, враховується вплив благ в даний період в порівнянні з майбутніми благами (фактор часу або дисконтування). Чиста поточна вартість проекту або рішення Ср визначається як вартість, отримана від дисконтування (по формулі складних відсотків) окремо за кожний рік, або різниці всіх відтоків і приток фінансових коштів або доходів (Витрат); капітальних вкладень (інвестицій); поточних витрат. Наприклад:
,
де Д, Р - доходи (Притоки) або витрати (відтоки) фінансових коштів; Ст - коефіцієнт дисконтування (аналог ставки відсотка або коефіцієнта економічної ефективності); п - число років.
При розподілі показників на (1 + Ст) n отримуємо результат, орієнтований на майбутній період; при множенні - результат, який характеризує цінність сьогоднішнього блага в порівнянні з майбутніми.
В умовах ринкового господарювання для визначення оптимального рішення використовуються різні комбінації розрахунків по задіяним ресурсів в рамках намічуваних перетворень і з урахуванням умов по їх обмеженням. Такі завдання вирішуют...
