Об'єкти основних виробничих фондів, які не ввійшли в перераховані вище групи
Власнику не байдуже, в яку групу основних фондів вкладати кошти. Він зацікавлений в оптимальному підвищенні питомої ваги машин і устаткування, які вважаються активно діючою частиною основних фондів. До активної частини можна віднести також транспортні засоби, обчислювальну техніку, інструменти. Ці елементи основних фондів беруть безпосередню участь у технологічних процесах, роблять прямий вплив на виробничу потужність і продуктивність праці. Інші групи основних фондів сприяють виконанню виробничих функцій і відносяться до пасивної частини . Це будівлі, споруди, передавальні пристрої, інвентар.
Чим вище частка активної частини основних виробничих фондів, тим за інших рівних умов більше випуск продукції, вище показник фондовіддачі. Тому поліпшення структури основних фондів розглядається як умова зростання виробництва, зниження собівартості продукції, збільшення грошових накопичень фірми.
Також виділяють наступні види класифікацій:
По приналежності основні фонди можна підрозділити на власні та залучені (орендовані), здані в оренду.
За характером використання - на діючі; недіючі (зняті з експлуатації в результаті фізичного та морального зносу); знову придбані, готові до установки (що вимагають монтажу).
До цього списку Єфімова О.П. в своїй роботі додає: за формами власності основні фонди підрозділяються на державні, приватні та колективну власність (Наприклад, споживчої кооперації).
Співвідношення вартості окремих основних фондів в їх загальній вартості, виражене у відсотках, називається структурою основних фондів. Розрізняють виробничу, технологічну та інші структури основних фондів.
Аналіз технологічної структури основних фондів складається з визначення питомої ваги окремих груп основного техноло
гічного устаткування в загальному парку металообробного обладнання і у визначенні динаміки їх зміни.
До технологічного обладнання відносяться всі робочі машини, верстати і апарати, зайняті безпосередньо виконанням операцій технологічного процесу з виготовлення деталей, вузлів і агрегатів, а також по збірці, обробці та випробуванню продукції. До технологічного устаткування відносяться також: вагранка, сушка, плавильні і термічні печі, електропечі, фарбувальні, сушильні та очисні камери. В кожній галузі окремого підприємства формується свій склад основного технологічного обладнання.
При аналізі технологічної структури основних фондів особливу увагу слід звернути на ті групи обладнання, які приймаються до уваги при розрахунку виробничих потужностей, які є унікальними і формують профіль підприємства, що визначають відмінність і специфіку даного підприємства і його технологічного процесу від аналогічних на інших підприємствах.
Саме технологічна структура основних засобів створює нові технологічні процеси, які відрізняють дане підприємство (його обсяг виробництва, якість продукції, затрати тощо) від аналогічних виробництв на інших підприємствах. Тому часто ці процеси не слід особливо рекламувати, і вони нерідко можуть становити комерційну таємницю даного підприємства.
Аналіз вікової структури основних фондів рекомендується проводити по групах основного технологічного обладнання. Для аналізу можна використовувати різні вікові групи в залежності від галузі, виду діяльності та специфіки підприємства. Групи для аналізу визначає саме підприємство.
На підприємствах, де здійснюється часте оновлення технологічних процесів, де великий питома вага автоматичних і технологічно безперервних процесів, вікові групи можуть бути: до 1 року, від 1 року до 3 років, від 3 до 5 років і понад 5 років. На більшості підприємств машинобудування, легкої та харчової промисловості можуть формуватися групи: до 3 років, від 3 до 5 років, від 5 до 10 років і понад 10 років.
Одночасно слід вести облік витрат на ремонт та утримання основних засобів, частоти виникнення непередбачених аварій і часу простоїв обладнання. Зниження всіх цих показників, а також збільшення питомої ваги устаткування з мінімальними термінами служби - головний напрямок вдосконалення вікової структури основних фондів.
Аналіз виробничої структури основних фондів включає: аналіз розподілу основного технологічного обладнання по основних і допоміжних цехах підприємства; аналіз орендованого або переданого у найм устаткування і площ; аналіз і виявлення резервів використання площ.
На підприємствах розрізняють наступні категорії площ:
В· располагаемая, тобто площа всіх приміщень, пов'язаних з основною діяльністю підприємств (цехів, складів та т.п.);
В· виробнича, тобто сума площ виробничих ділянок, безпосередньо зайнятих здійсненням виробничого процесу (площі, зайняті під виробничим і транспортним обладнанням, міжопераційних заділів, майданчиками для випробування і здачі продукції, проходами, немагістральнимі проїздами між обладнанням та робочими місцями);
В· площа, безпосередньо зайнята обладнанням, тобто та частина виробничих площ, яку займають верстати, машини та інше обладнання (площа під проходами, проміжними складами і т.п. до неї не належить).
Поліпшити структуру основних виробничих фондів дозволяють:
• оновлення і модернізація обладнання;
• вдосконалення структури обладнання за рахунок збільшення частки прогресивних видів верстатів і машин, особливо верстатів для виконання фінішних операцій, автоматичних та напівавтоматичних верстатів, універсальних агрегатних верстатів, автоматичних ліній, верстатів з числовим програмним управлінням;
• краще використання будівель і споруд, встановлення додаткового обладнання на вільних площах;
• правильна розробка проектів будівництва та високоякісне виконання планів будівництва підприємств;
• ліквідація зайвого і маловикористовуваній обладнання та встановлення обладнання, забезпечує більш правильні пропорції між його окремими групами.
1.2 Облік і оцінка основних засобів підприємства
Облік основних фондів обумовлюється не тільки необхідністю знання того, якими основними фондами і в якому обсязі підприємство володіє, але і вимогами економіки виробництва. Це викликано тим, що частка основних фондів у загальному обсязі коштів, знаходяться в розпорядженні підприємства, досягає 70% і більш. Отже, від того, як вони використовуються, залежить розвиток (стан) економіки підприємства.
Облік основних фондів проводиться в натуральній і грошовій формах. За допомогою натуральних показників він здійснюється окремо для кожної групи вище наведеної класифікації. Наприклад, для будівель натуральними показниками є, їх число, загальна і корисна площа, виражена в квадратних метрах; для робочих машин - число одиниць, вид, вік і т.п. Для більш повної характеристики стану засобів праці слід проводити атестацію кожного робочого місця, яка представляє собою комплексну оцінку його відповідності нормативним вимогам і передового досвіду з таких напрямків, як техніко-економічний рівень, умови праці та техніка безпеки. Ця форма обліку дозволяє визначити не тільки речову структуру основних фондів, але і їх технічний рівень, скласти баланс устаткування і т.д.
Облік в грошовій формі проводиться для визначення загальної величини основних фондів, їхньої динаміки, структури, розрахунку амортизаційних відрахувань, економічної ефективності капітальних вкладень, тобто того, без чого неможливо судити про стан економіки підприємства. Ці оцінки роблять за первісною, відновною, а також за залишковою вартістю (первісною вартістю з урахуванням зносу).
Методи оцінки основних фондів залежать від джерел їх надходження на підприємство. Так, первісна вартість основних фондів, що надійшли за рахунок капітальних вкладень підприємства, ...
