товарів поточного зберігання в роздрібній мережі, на складах, і в дорозі;
- грошові кошти в касах і в дорозі;
- запаси тари порожньої і під товаром;
- малоцінні та швидкозношувані предмети, запаси палива, пального і матеріалів для господарських потреб;
- витрати майбутніх періодів;
- запаси сировини і товарів на підприємствах громадського харчування.
До ненормованих відносяться: грошові кошти на рахунках в банку, кошти в розрахунках (дебітори).
Структура оборотних засобів торгівлі характеризується високою часткою товарних запасів - близько 90% від загальної вартості оборотних коштів, незначним питомою вагою грошових коштів - близько 5% і розрахунками - 5%.
За джерелами формування оборотні кошти торгівлі характеризуються високим участю кредитів банку у формуванні товарних запасів.
У зв'язку з тим, що обсяг товарообігу значно коливається по окремих кварталах року, в якості вихідних даних для розрахунку нормативів приймається товарообіг IV кварталу планованого року, обчислений за собівартістю з додаванням податку на додану вартість, що сплачується постачальникам товарів. При цьому собівартість включає в себе покупну ціну плюс витрати обігу за статтями: В«Транспортні витрати'' іВ« Витрати з доставки товарів на склад В».
Методи нормування власних оборотних коштів у торгівлі мають деякі відмінності від методів нормування оборотних коштів у промисловості. Ці відмінності стосуються статей: В«Товарні запасиВ», В«Грошові кошти в касах і в дорозіВ».
Методи нормування решти статей власних оборотних коштів однотипні з методами нормування в промисловості.
За товарних запасах нормування починається з визначення норми запасу в днях. Ця норма складається з наступних складових елементів:
1. Час перебування товару у формі торгового запасу в торговому залі, у продажу товарів та забезпечення регулярної продажу їх до чергового надходження від постачальників.
2. Час знаходження оплаченого товару в дорозі.
3. Час приймання товару, перевірки його якості та підготовки до продажу.
4. Час перебування товару у формі гарантійного (страхового) запасу.
На основі розрахованої норми запасу в днях визначається планова потреба обігових коштів по статті В«Товарні запасиВ». Для цього плановий товарообіг IV кварталу планованого року, обчислений за собівартістю з додаванням податку на додану вартість, ділиться на 90 днів для визначення вартості одноденного обороту.
Планова потреба в оборотних коштах за статтею В«Товарні запасиВ» визначається шляхом множення одноденного обороту на норму запасу в днях.
Норма запасу по грошовим засобам в касі торгових підприємств встановлюється в залежності від годин роботи магазину та графіка заїзду за виручкою інкасаторів банку. Ця форма коливається від 0,1 до 0,3 дня. Крім того, встановлюється день на грошові кошти в дорозі, так як здана виручка зараховується на рахунок торговельного підприємства на другий день після надходження виручки в касу банку.
Для визначення нормативу власних оборотних коштів по даній статті необхідно плановий оборот IV кварталу паніруемого року, обчислений за повної продажної вартості, включаючи і податок на додану вартість, розділити на 90 днів. Отриманий одноденний оборот помножити на норму запасу грошових коштів в касі і в дорозі. [48, C. 149]
1.2 Сутність аналізу оборотних активів торговельних організацій
Раціональне та економне використання як основних, так і оборотних фондів є першочерговою завданням підприємства. Тому необхідно розглянути склад, структуру та взаємовідношення оборотних виробничих фондів.
Оборотні кошти є однією зі складових частин майна підприємства. Стан і ефективність їх використання - одне з головних умов успішної діяльності підприємства. Розвиток ринкових відносин визначає нові умови їх організації. Високий рівень інфляції, неплатежі й інші кризові явища змушують підприємства змінювати свою політику стосовно оборотних коштів, шукати нові джерела поповнення, вивчати проблему ефективності їх використання.
Метою аналізу оборотних активів є підвищення ефективності управління оборотними коштами.
Метою управління оборотними коштами є визначення їх обсягу і структури, а також джерел їх покриття і співвідношення між ними, достатнього для забезпечення довгострокової виробничої і ефективної фінансової діяльності підприємства.
Стратегія і тактика управління оборотними коштами є пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності і ефективністю роботи. Це ставить перед підприємством необхідність вирішення двох важливих завдань:
1. Забезпечення платоспроможності.
2. Забезпечення прийнятного обсягу, структури і рентабельності активів.
Будь рекомендація, пов'язана з визначенням рівня коштів, дебіторської заборгованості і товарів, розглядається як з позиції рентабельності даного виду активів, так і з позиції оптимальної структури оборотних коштів.
При недостатньому аналізі і контролі оборотних активів можуть виникнути такі ризики, обумовлені обсягом і структурою оборотних коштів:
1. Недостатність товарів - ризик додаткових витрат або зупинки діяльності підприємства.
2. Недостатність власних кредитних можливостей - ризик втрати ліквідності.
3. Недостатність грошових коштів. - Ризик переривання виробничого процесу, невиконання зобов'язань, втрат додаткового прибутку.
4. Зайвий обсяг оборотних коштів. - Ризик збільшення витрат фінансування та скорочення доходів. [2, C. 89]
Оборотні активи - найважливіша економічна категорія, яка відображає вартісну оцінку оборотних коштів організації, оптимальність обсягу, склад і структура яких в значній мірі впливають на стійкість її фінансового становища. [27, C. 181]
Кошти, вкладені в оборотні активи, повинні компенсуватися за один оборот, тобто за короткий період часу, в середньому відповідний періоду перетворення грошей в гроші.
Оборотні активи є однією з головних складових ресурсного потенціалу підприємства в цілому.
Оборотні активи обмежені терміном використання до 12 місяців. Фінансовим джерелом певної частини оборотних активів повинен бути власний капітал. Решта частина оборотних активів формується за рахунок залучення позикових коштів (зобов'язань), зокрема, кредитів, позик, кредиторської заборгованості тощо
Достатність обсягу, структура формування оборотного капіталу мають велике значення для забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності, прибутку і рентабельності організації. У процесі аналізу оборотних активів важливо встановити, наскільки оптимальний їх обсяг і структура формування.
Додаткове нарощення оборотних коштів має певні обмеження. Зростання оборотного капіталу виправданий, якщо він супроводжується активізацією продажів, а, отже, і зростанням прибутку. Формування та використання оборотного капіталу пов'язане з ризиком фінансових втрат, як в умовах нестачі обігових коштів, так і при їх надлишку. Важливо, щоб не відбувався необгрунтоване зростання оборотних коштів, наслідком якого можуть бути тимчасово вільні, бездіяльні активи, викликають зайві витрати, що, в свою чергу, призводить до зниження прибутку. До таких витрат можна віднести витрати з обслуговування позикових джерел фінансування оборотних активів (відсотки за позиковими коштами); заготівельні складські та інші витрати; знецінення зайвих залишків грошових коштів на банківських рахунках; втрати частини вартості дебіторської заборгованості під впливом інфляційних процесів. Отже, на основі ретельного аналізу ефективності оборотних активів повинна будуватися фінансова політика управління оборотним капіталом підприємства, реалізація, якої повинна забезпечити компроміс між ризиком втрати ліквідності і ефективністю господарської діяльності. [45, C. 123]
У процесі аналізу формування та використання оборотних к...
